Трагедія Норвегії - урок для Європи

Тімоті Маквей Копирайт изображения AP
Image caption Оклахомський бомбіст Тімоті Маквей також вважав уряд своєї країни ворогом

Трагічні події в Норвегії нагадують те, що відбувалося у США в середині 1980-х, коли в штатах Середнього Заходу тієї країни поширювалися крайньо-праві воєнізовані угрупування.

Вони вважали, що їхнє уявлення про Америку опинилося під загрозою і вбачали у федеральному уряді у Вашингтоні ворога, звинувачуючи владу в зраді ключових американських цінностей.

Їхні публікації і заяви були сповнені параної, яка вплинула на світогляд молодого американця Тімоті Маквея. Минув час, і він завантажив мікроавтобус добривами і дизельним пальним - і висадив у повітря федеральну будівлю в місті Оклахома, вбивши 168 людей.

Саме ті події зринають у пам'яті, коли прочитати маніфест Андерса Берінга Брейвіка, який скоїв масові вбивства в Норвегії.

Щонайменше дев'ять років він виношував злість на зміни, які відбувають в норвезькому суспільстві. Він не приймав багатокультурності, яка зароджувалася в його країні. Брейвік підтримував зв'язки з іншими крайньо-правими угрупуваннями, які розглядали Іслам як небезпечного ворога.

Страшні слова

Минулі три роки Брейвік писав свій маніфест, готуючись до миті, коли вчинить акт жахливого насильства супроти власної держави і народу. Два місяці тому він купив шість тонн мінеральних добрив.

Як Маквей, він почав вважати ворогом політичну верхівку своєї країни - у даному випадку це Робітнича партія Норвегії.

За словами Андерса Берінга Брейвіка: "Більшість людей досі не розуміють, що неможливо зупинити процес ісламізації Європи, не виробивши політичну доктрину, яка б це уможливила".

Так у його свідомості постав образ ворога - не кола іммігрантів, а сам уряд Норвегії і молодь, пов'язана з лівою партією при владі. Адвокат Брейвіка каже, що він був політично активним громадянином, "який пересвідчився, що не може досягти цілі звичайними політичними засобами, а тому вдався до насильства".

Сам Брейвік у маніфесті вживає страшну фразу - "вбивства були страшні, але необхідні".

Підлітки, які вціліли в нападі на літній табір, кажуть про його холоднокровність. Він виглядав як людина, заглиблена у сповнений ненависті власний світ і переконана у своїй правоті.

Політика ненависті

Зі слів адвоката Брейвіка, "він прагнув змінити суспільство, і вважав, що досягти цього можна лише через революцію. Він хотів напасти на суспільство і саму структуру суспільства".

Судячи із фото Брейвіка в різних одностроях і з вогнепальною зброєю, він фантазував щодо власної тотожності і ролі. Один з уцілілих підлітків розповів, що під час кривавої різні на острові Утоя складалося враження, що дивишся кінофільм про нацистів.

Стурбованість щодо темпів імміграції поширилася в цілій Європі. Частково вона підживлюється наслідками економічної кризи і безробіттям, але частково - питаннями тотожності.

Image caption Адвокат Брейвіка каже, що він хотів влаштувати революцію

Суспільства швидко змінюються під впливом імміграції, а серед громадян поширюється роздратування тим, що політики як на європейському, так на державних рівнях не прислухаються до поглядів власних виборців.

З поступом глобалізації значення національної ідентичності, схоже, лише зростає, а осердям самоідентифікації для більшості європейців залишається національна держава. Тож у багатьох частинах Європи зміцнили свої позиції націоналістичні партії.

Хтось висловлює стурбованість зростанням впливу таких партій, інші кажуть, що вони дають вихід почуттям роздратованості і відчуження.

"Привид ходить по Європі"?

Навіть деякі лідери європейських держав - від Ангели Меркель до Дейвіда Камерона - поставили під сумнів переваги мультикультуралізму.

Небезпека, звісно, в тому, що подібні заяви здатні заохотити екстремізм. Інші ж наполягають, що у Європі потрібно вести такі дискусії про імміграцію і мультикультуралізм відкрито і відверто.

Після подій у Норвегії питання екстремізму викличе пильну увагу урядів у цілій Європі, а розвідувальні служби отримають доручення дати оцінку загрозі з боку екстремістів і неонацистів.

Прем'єр-міністр Норвегії Єнс Столтенберг сказав, що різанина "не підірве демократію" в країні.

Ці злочини викликали загальний гнів і шок. Країна в жалобі, а з перших сторінок газет на норвежців дивляться обличчя дітей, яких досі не знайшли. Ненависть, якою керувався вбивця, для більшості людей немислима і незрозуміла.

Але ці жахливі події започаткують період роздумів у цілій Європі.

Новини на цю ж тему