Галина Вдовиченко: мої коти купаються в дитячій любові

Галина Вдовиченко Копирайт изображения Оксана Прохорець

Книга Галини Вдовиченко "36 і 6 котів-детективів" увійшла до довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2017.

"Це детективна історія про те, як котяча спільнота розплутує злочин, знаходить злочинця і втрачені картини - дряпопис - завдяки власній наполегливості та допомозі безпритульних собак. Принагідно коти-герої цієї книжки відкривають в собі нові таланти", - розповіла авторка у розмові з ВВС Україна.

ВВС Україна:Чому саме 36 і 6? А не 25 і 5, наприклад?

Галина Вдовиченко: Це коти-оптимісти. Безпритульні, вуличні коти завжди знаходять вихід з безперспективної ситуації, це частина їхньої філософії. Навіть у сумних моментах вони знаходять світлу сторону.

Коли вони намагаються переконати пані Крепову, яка не любить котів, дозволити переночувати саме в неї, вона розмовляє з ними і міряє собі температуру, бо їй здається, що вона застудилася. Термометр показує 36,6. Коти переконують її, що це нормальна цифра - 36 і 6 котів, це показник нормальної температури тіла.

Копирайт изображения Оксана Прохорець

ВВС Україна:Ви не плутаєтеся в іменах своїх героїв?

Г. В.: Коли я почала писати книжку, то сформувала їх по групах: є, скажімо, Підвальні коти, друзі Кутузов та Голота, старий кіт Бубуляк, породиста кішка Баронеса та інші. Загалом сім котячих гуртів.

Але траплялося, що я могла забути про когось або чиєсь ім'я. І мені підказували на зустрічах в бібліотеках чи школах діти. Вони дуже легко орієнтуються в котячих іменах і щоразу дивують мене тим, як вони обирають собі улюбленця. Вони розібрали усіх котів.

Хтось собі вибрав Ковбасюка, хтось Коментатора-Чорного кота, хтось Жоржинок… Ці коти купаються в дитячій любові.

ВВС Україна:Ваші герої ще зовсім недавно були безпритульними тваринами. Тепер вони познайомилися ще й з собаками-безхатьками. Таким чином ви хочете вказати на проблему безпритульних тварин? Можна було б вибрати головним героєм домашнього улюбленця чи декількох.

Г. В.: Думаю, така увага до безпритульних у мене виходить інтуїтивно. Йдеться не лише про безпритульних тварин.

Я волонтер у львівській спільноті "Емаус-Оселя". Це спільнота колишніх безпритульних, людей, які знайшли дах над головою, самі на себе заробляють.

Їхня філософія мені дуже близька - непотрібних людей не буває. Жодне живе створіння не може бути непотрібним, воно для чогось народилося, у нього є своя життєва програма. І саме тому, мабуть, у мене така увага до безпритульних котів та собак.

Собаки у книжці з'явилися для того, щоби показати протистояння, яке мало б виникнути між ними й котами. Із цього власне і починається. Але зрештою, котам не обійтися без допомоги. І собаки, від яких вони не чекали нічого доброго, беруться їм допомогти. І ті, й інші вчаться сприймати чужого як рівного собі.

Копирайт изображения Оксана Прохорець

ВВС Україна:У другій частині книги коти крім танцюристів і просто милих тварин стають справжніми детективами і, розв'язавши ребус, повертають місту воду. Чи хочете ви таким чином показати, що домашні улюбленці - не лише для задоволення?

Г. В.: Так. Ми усі поєднані необхідністю піклуватися одне про одного: батьки про дітей, діти про своїх батьків, ми про своїх котів, собак, папужок, рибок. Дитина має розуміти, що коли вона просить взяти додому когось пухнастого, гарненького, це ще й відповідальність, бо його треба годувати, вигулювати, піклуватися про нього. Це складова любові. Діти мають розуміти, що любов - це ще й самовіддача.

ВВС Україна:А у вас самої є домашні улюбленці?

Г. В.: У мене собака (сміється). Діти завжди дивуються. Думають, що я мало не пані Крепова. Кажуть, що я на неї подібна. У мене є товаришки, які мають по кілька котів, тому я дуже добре знаю котячі звички. Але за людськими мірками я - собачниця. У мене був собака, кілька років по його смерті я думала, що не зможу так сильно полюбити іншого собаку. Аж поки син подарував маленького лабрадора…

ВВС Україна:Чи думаєте над продовженням книги? Адже тепер ваші коти можуть займатися найрізноманітнішими видами діяльності.

Г. В.: Це точно! На другу книжку мене найбільше підштовхнули і зустрічі з дітьми, і одна маленька дівчинка, якій я пообіцяла продовження.

У мене в другій частині коти дають слово і змушені його дотриматися попри всі зміни обставин.

Третю книгу я складаю наразі усно, вигадуємо разом із компаньйоном - онуком Грицьком. Занесло мене у певні сфери, де потрібний добрий консультант. Наче самі коти мені диктують, ким їм бути далі.

Новини на цю ж тему