Скласти на права - як це у Британії?

  • Оксана Кундіренко
  • BBC News Україна
Як це в Британії: чи можна скласти на права без хабаря

Автор фото, Getty Images

У часи карантину навички водіння стали життєво необхідними - що в Україні, що в Британії. Сісти за кермо довелося й нашій кореспондентці.

Як отримати права в Лондоні і чи лаються британські автоінструктори?

Життєво необхідні навички

Поправити сидіння під себе, налаштувати дзеркала, пристебнути ремінь безпеки, подивитися в шести напрямках, ключ запалювання, поворот, поїхали. Рефлекс. Стартувати за кермом машини по-іншому вже не виходить. Попереду майже година дороги до офісу.

Це зараз я можу їхати, наспівуючи пісні, а не вкриваючись потом. Руки вже не тремтять, ніхто роздратовано не сигналить і я вже (майже) не глохну на складних перехрестях.

Минаю порожню Трафальгарську площу, пролітаю знамениту Пікаділлі й паркуюся в підземному гаражі поміж Bentley та McLaren. Сюр.

У часи карантину навички водіння стали життєво необхідними. Коли громадський транспорт - не варіант, а таксі - це шалено дорого (навіть, якщо платить контора), безпечний простір всередині власної машини - перетворюється на ще один острівець "нормальності".

Чому я не їжджу на роботу машиною щодня? У звичайні часи це дорого - в'їзд до центру міста платний, паркінг захмарно дорогий. А пробки такі, що терпіння не вистачить. Машиною можна з'їздити у великий супермаркет або на вихідні на морське узбережжя.

Права купив, водити не купив

Автор фото, Getty Images

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

На свої перші права я склала в шістнадцять, ще коли вчилася у школі в Черкасах. Займалася на Москвичі-412, а про власну машину годі було й мріяти. І, якщо абсолютно відверто, склала я не сама. Ну як не сама - хабаря ніхто нікому не платив, але заради впевненості тато поговорив з кимось знайомим із ДАІ - щоб не завалили.

Екзамен тривав хвилин десять, і зауваження було єдине - що я припаркувалася далеко від бордюру. Наступний після мене хлопець розвернувся через суцільну лінію і теж склав іспит.

Знайома історія? Чесно, чи багато ви знаєте людей, які справді отримали права без знайомств, подарунків чи грошей? Скільки історій чули, що навіть автошкола валитиме вас на внутрішньому іспиті й не допустить до основного, якщо не заплатите? Отож.

Водити машину я тоді не навчилася. Потім були ще кілька спроб винайняти інструктора, які закінчувалися невдало. Та й Київ не видавався безпечним місцем для водія-початківця. Лише за перші три місяці цього року в столиці України сталося понад 9 тисяч ДТП, 29 людей загинули.

Статистика в Лондоні майже та сама, але тут більше машин - понад два з половиною мільйони. А загалом в країні на 1 тисячу населення припадає 500 автомобілів, тоді як в Україні - близько 200.

Навіщо водити в Лондоні, якщо є прекрасний громадський транспорт?

Думала я перші кілька років життя в Британії. І ось цей день настав. Я переїхала до віддаленого сімейного району в четвертій зоні. Це далі від центру, ніж, приміром, Вишгород від Майдану. Фактично, це село з вулицями будиночків, спортивними майданчиками та лісом.

Автор фото, Getty Images

Кафе, паби, магазини? Двадцять-тридцять хвилин пішки. Пішки не хотілося, а ціни на машини приємно дивували. Зрештою я стала щасливою власницею трирічного Nissan Note за сім тисяч доларів.

Але спочатку були водійські права. Тут варто зазначити, що українські документи діють в Британії всього рік. А далі тим, хто живе в країні постійно, потрібно перескладати як теорію, так і практику. До цього треба отримати тимчасове водійське посвідчення. Його надсилають поштою після перевірки документів десь за 50 доларів.

З теорією все було доволі просто: вчила самостійно за допомогою платного додатка для смартфона і за тиждень склала з першого разу. Вартість - 28 доларів.

Про "списати" чи "якось змахлювати" тут годі й думати - екзаменатори уважно за всім спостерігають. Результати готові майже одразу, і чесно - питання елементарні. А далі починається найцікавіше.

Ніжно, як лимон на рибу

Їхати "неправильною" стороною дороги. На цьому етапі лякаються майже всі. Досвідчені водії, з кількома десятками років стажу, і зелені - як я. Мабуть, початківцям навіть легше, бо не треба перевчатися і стримувати рефлекси.

Інструктори у Великій Британії - це ФОПи. Навіть ті, хто працює в автошколі, мають право брати як клієнтів зі школи, так і приватних. Найчастіше, з того району, де живуть самі. Тому вчителі з поганою репутацією довго на ринку не витримують.

Спочатку мені не пощастило. Перший інструктор, який збирався звільнятися, відверто дратувався через мої помилки та підвищував голос. Я попросила автошколу його замінити. Так у моєму житті з'явився Дейв.

Він зателефонував, щоб представитися і трохи більше дізнатися про мене. Потім приїхав на блискучій тренувальній машині, протер від пилу кермо та панель приладів - і ми поїхали. Так, взяли й поїхали моєю рідною вулицею вздовж лісу, спортмайданчиків та сусідських будинків.

"Газуй ніжно і потроху, немов вичавлюєш лимон на рибу", - казав Дейв. Так досі й газую.

Автор фото, Getty Images

Готуйте гаманці

Британський гумор, легкі та ненав'язливі пояснення стали частиною мого життя майже на пів року. Ми бачилися з Дейвом один-два рази на тиждень з самого ранку. Бі-бі-сі, break before clutch - тобто гальмуй перед зчепленням - назавжди врізалося в пам'ять.

Він добряче лаявся, коли нас підрізали, дякував "аварійкою", коли давали дорогу. Одного разу на вузькій вулиці старенька BMW мчала нам назустріч так, ніби хотіла лобового зіткнення. А в останню мить вивернула - лякала машину з літерою "У" (або "L" - learner). Тоді я вивчила кілька нових цікавих слів англійською.

Якщо серйозно, уроки водіння були продуктивними й дуже дорогими. Дуже. Академічна година (це 45 хвилин) коштує 30 доларів. За статистикою, перед тим, як складати практичний тест, потрібно взяти десь 30-40 годин уроків з інструктором. І ще годин 20 тренуватися на машині родичів. Машини родичів у мене не було. Тому займалася я із кінця весни по кінець осені. Тисячу двісті доларів? Заспокоюю себе, що витратила саме стільки.

З першого разу? Не вірю!

Чого ж там так довго вчитися? - спитають скептики. Безпеки - відповім я. Правила дорожнього руху у Британії нескладні. Знаки елементарні, майже всі намальовані просто на дорозі, а не заховані в кущах. Розмітка - "для чайників", велика й зрозуміла, щоб завжди поступатися дорогою тим, хто на головній.

Суворі лише правила іспиту. Повертаєш на жваву вулицю, тебе довго ніхто не пропускає, а ззаду вже черга - не склав через нерішучість. Повертаєш на жваву вулицю і хтось через тебе пригальмував - провалив, бо завадив іншим.

Автор фото, Getty Images

Іспит триває 45 хвилин, за цей час тебе кілька разів попросять зупинитися біля бордюру, зробити екстрену зупинку, маневр (припаркуватися задом або передом) і спитають щось технічне про машину.

Дозволено до семи маленьких помилок, як-от не подивився у дзеркало чи не показав поворот. Але одна велика - і все.

Першого разу я не склала, коли повільно стартувала на світлофорі, а ззаду сигналив нетерплячий водій. Вдруге - коли вже на заїзді до екзаменаційного центру поїхала по зустрічній. Упс. Втретє я взагалі перенервувала й тричі заглухла на круговій розв'язці. Кожного разу лише іспит коштував 78 доларів. Плюс плата за подвійний урок, бо складаєш на машині інструктора.

За красиві очі ніхто не пробачить поганої їзди

Так, я запитувала у Дейва, чи можна якось вплинути на екзаменатора? Грошима, жалістю або кокетством. Він тільки усміхався, а одного разу до мого екзаменатора підсів ще один - його начальник. Так що жодна домовленість не врятувала б.

Я вже було думала, що це не моє, що закрити гештальт із машиною ніколи не вдасться. На права вже склав мій партнер, який почав вчитися на три місяці пізніше, й потихеньку пиляв про купівлю машини. Я плакала після провалених іспитів, але з Дейвом не прощалася.

"Чи були в тебе учні, яким ти казав - водіння не для тебе?". Ні, він ніколи не здавався. Одна його учениця, медсестра, провалила вже п'ятий тест поспіль. Сподіваюся, вона таки отримала права, бо як інакше зараз медикам добиратися до роботи.

Щасливий кінець

Четвертий іспит виявився для мене успішним. Пам'ятаю, що тоді просто вирішила розслабитися й отримувати задоволення. Потім я ще дряпала машину об стовп, об іншу машину на паркінгу (стареньку, так що власник мене пробачив), і кілька разів, що гріха таїти, виїздила на зустрічну смугу.

Але також вирушила в автоподорож на будинку на колесах у Новій Зеландії, допомогла татові доїхати із Черкас до Буковеля і зараз щоранку вирушаю на роботу.

Так, я іноді трохи перевищую швидкість (там, де немає камер) і досі боюся паркуватися, особливо біля дорогих авто. Але я вмію водити.

Мені подобається, що у Британії не треба всюди носити за собою права. За кермом можна трохи випити, 80 міліграмів алкоголю на 100 мл крові. Мені вистачає келиха просеко.

Тут навіть члени королівської родини самі сидять за кермом, хоча іноді й потрапляють в аварії - як-от чоловік королеви. Після цього він добровільно відмовився від прав.

Вистраждані британські права зараз мене просто рятують. Я завжди пам'ятаю про безпеку - свою та інших. І у складні часи карантину пишу інструктору повідомлення: "Дякую за можливість працювати".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!