Як заробляють на "переправі" з "ЛНР" в Україну. Блог з Луганська

Пункт пропуску Копирайт изображения Яна Вікторова

Волею долі останні три дні я провела на пункті пропуску між "ЛНР" і Станицею Луганською. Цей дивний оплот цивілізації, розташований перед бетонним мостом за межами Луганська, - останній рубіж "республіки" перед ділянкою "сірої" зони і контрольованою Україною територією.

Поруч із мостом - цілком розвинена інфраструктура: пункт обігріву Червоного хреста, пошта, блокпост, стоянка легкових автівок, автобусна зупинка, контейнери зі сміттям і туалети.

На площі перед блокпостом є критий навіс. Біля нього чергує бригада "швидкої" і "поліція".

Час від часу тут можна побачити місію ОБСЄ.

Я обдзвонила знайомих, які перебирались на той бік, і чекала на їх повернення. Як правило, це займає цілий день, тому за свої три дні очікування я встигла побачити і зрозуміти, що всі люди, які населяють це місце, умовно діляться на дві основні категорії: пенсіонери і ті, хто заробляє на "переправі", - переміщеннях через міст.

До другої групи можна віднести адміністраторів і логістів з перевезення вантажів. Часто це невиїзні люди, які заробляють лише тим, що вибудовують ланцюжки з переміщення контрабандного товару зі Станиці до Луганська, збирають його біля вантажівок і розраховуються з таксистами і "тачечниками".

Адміністратори - це ті, хто зустрічає "тачечників" і забирає в них яблука, сир, ковбаси, пекінську капусту і цукерки. Донедавна основним товаром тут були печериці. Проте ці гриби не внесли до реєстру ані заборонених, ані дозволених до перевезення продуктів і, відповідно, просто заборонили транспортувати.

Всього в зоні мосту - кілька таких адміністраторів, на кожного з яких, у свою чергу, працюють до кількох десятків "тачечників".

Копирайт изображения Яна Вікторова

Далі йдуть таксисти - перевізники фруктів, які доправляють їх від мосту до оптових ринків Луганська. На кожному кілограмі яблук адміністратор заробляє від 10 рублів націнки на різниці між вартістю закупки і продажу на оптовому ринку Луганська. З цієї різниці і оплачується робота водіїв і "тачечників".

Після таксистів у ієрархії цієї дивної піраміди професій йдуть саме "тачечники". Їхній заробіток стабільний - 300 гривень на день. У цю суму входять перевезення 75 кілограмів вантажу від автовокзалу Станиці Луганської до так званої "сірої" зони - відрізку моста і ділянки протяжністю в три кілометри після нього, до автостоянки на боці "республіки".

Ще не так давно дозволялося перевозити по кілька сотень кілограмів товару і робити декілька ходок за день, але після запровадження обмежень за вагою, перейти межу розмежування можна тільки один раз - із вантажем вагою до 75 кілограмів, нібито для особистого користування. При цьому від 8 до 21 кілограму важить сама лише тачка.

"Тачечники" працюють і на одному, і на іншому березі річки. Вони стоять у чергах так само, як і всі, хто бажає перейти через міст. Чекають. Їхній робочий день часто починається о 4 ранку і закінчується близько 5 вечора.

Легкою цю роботу не назвеш. Погода, черги. До того ж, тачку треба штовхати мостом, втримувати на дерев'яній ділянці зруйнованої конструкції і з усіх сил штовхати вгору - по тимчасово встановлених дерев'яних сходах.

Якщо перевізник не в силах впоратись із завданням своїми силами, на ділянці завжди знайдуться ті, хто за 35 гривень допоможе пронести тачку: попит породжує пропозицію. Якщо комусь потрібно доставити в Луганськ фрукти, знайдуться і "тачечники", і носильники, і таксисти.

Копирайт изображения Яна Вікторова

На кону - не лише заробіток, але й ризики втратити вантаж, не втримавши вагу тачки. Беруть на таку роботу за знайомством і за рекомендаціями. Кожен "тачечник" має власну тачку і ганчірку, яка потрібна, щоб приховати вантаж від сторонніх очей. На ніч тачки замками кріплять до мосту - там вони чекають до ранку.

Якщо придивитись, побачимо серед "тачечників" як дужих чоловіків, так і тендітних жінок - вчорашніх менеджерів, шахтарів... Проте заробіток у 300 гривень вважається більш ніж привабливим.

А ще між "тачечниками" і пенсіонерами природний конфлікт: одні заважають іншим і навпаки. "Тачечник" у цій черзі заробляє, тоді як пенсіонер впевнений, що виживає.

Вища каста "тачечників" - штовхачі. Це ті, хто штовхає тачки з людьми. Іншими словами, це рикші, адаптовані під перевезення людей на спеціально облаштованих вантажних тачках, які обладнані м'яким сидінням.

Послугами "тачечників" користуються люди, які не можуть пересуватися самостійно - в силу віку чи стану здоров'я. Потрапити в штовхачі майже неможливо. Це - окремий клан, до якого беруть виключно за протекцією і з власним транспортним засобом.

Трансфер з одного пункту пропуску на інший коштує 500 гривень. Довозять пенсіонера прямо на автовокзал у Станиці Луганській. Весь шлях - близько трьох кілометрів. Зруйновану ділянку мосту треба або переходити самостійно, або, через стан здоров'я пасажира, переносити його на руках.

Перевезення лише через сам міст обійдеться в 300 гривень. Ще влітку минулого року ця послуга коштувала всього 100.

Номери телефонів таких штовхачів турботливо зберігають - Артур, Сергій, Олег. У 500 гривень входить проїзд без черг з одного берега на інший.

Послугою часто користуються люди з інвалідністю, а також ті, хто не може пересуватися самостійно просто в силу віку.

Порахуйте: проїзд в обидва боки - 1000 гривень. Проїзд на таксі - скажімо, в Алчевськ і назад - 700 рублів (приблизно 290 грн). Це майже вся мінімальна українська пенсія. Точніше одна з двох за ті 58 днів, у які лінію розмежування потрібно перетинати тим, хто отримує пенсію від України.

Хочете отримувати найцікавіші історії в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему