Блог історика: три Ялти Олександра Ханжонкова

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Олександр Ханжонков, один із найбільших кінопідприємців Російської імперії, продюсував фільми і займався кінопрокатом власних та закордонних стрічок

8 серпня виповнюється 140 років від дня народження визначного кінопідприємця, одного з фундаторів українського кіно Олександра Ханжонкова. Його й досі зазвичай називають російським кінематографістом. Але саме він заснував Ялтинську кіностудію. А народився на Донеччині.

З Москви треба тікати

Навесні 1917-го 40-річний кіномагнат Олександр Ханжонков, відомий виробник фільмів, дійшов висновку: з Москви треба тікати!

Після зречення Миколи ІІ настав політичний хаос, відтак - економічний. Для продуктивної роботи слід влаштувати постійну кінобазу в провінції.

Обрав Крим.

По-перше, подалі від конкурентів, які обрали Кавказ. По-друге, на півострові більше сонячних днів. А головне, він уже фільмував у Криму: продюсував 1911-го "Оборону Севастополя", одну з перших у світі повнометражних стрічок. Тривалість - 100 хвилин!

Ялту Ханжонков уперше відвідав у листопаді 1911-го - імператор захотів подивитися готову картину. Під час перегляду в Лівадії Ханжонкову здавалося: провал. Але Миколі ІІ видовище сподобалося - підійшов, подякував. І подарував діамантову каблучку.

Тобто фільм, за сучасної термінології, дістав "прокатне посвідчення".

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Батальні сцени "Оборони Севастополя" (1911) вперше в світі знімали одночасно двома камерами. Кадр із фільму.

Так починалася Ялтинська кіностудія.

Від перших відвідин Ялти минуло понад п'ять років. Другий контакт виявився довшим.

"В м. Ялті на Аутській купили ділянку з прекрасними декоративними рослинами і відповідним будинком, - згадував Ханжонков. - Тут ми і вирішили обладнати нашу [...] власну знімальну літню базу... З весни 1917 року я жив у Ялті".

Знімальний майданчик підготувати не встигли, тому режисери обирали для зйомок найкрасивіші краєвиди Ялти. Так на екран уперше потрапили палац Еміра Бухарського, Ластівчине гніздо тощо.

Наприкінці осені знімальні групи відбули додому, а Ханжонков через поганий стан здоров'я "залишився на самоті на зимівлю" в Ялті.

"Справ із влаштування постійного кримського ательє виявилося багато, - згадував він, - треба закінчити знімальний майданчик, оскільки він являв собою лише дерев'яний поміст на колишньому тенісному майданчику. Треба заново відбудувати гараж для автівок і стайню для коней ... Коротше - справ багато і нудьгувати було ніколи".

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Знімальний павільйон кіностудії О. Ханжонкова в Ялті

Так починалася Ялтинська кіностудія. Наступного літа приїхали, тікаючи від більшовиків, близько 20 творчих і технічних працівників - закипіла робота.

Ця друга його Ялта була сповнена надій і нереалізованих планів. Громадянська війна відчувалася все більше: зникла електрика, потім бензин. Наприкінці 1919-го Ханжонков сказав своїм працівникам, що справи кепські, порадив шукати роботу.

Восени 1920-го дружина Ханжонкова - Антоніна, з дітьми, пробилася попри усі кордони до Ялти. Переконала чоловіка перенести бізнес до спокійнішої Європи.

У Відні Ханжонков спробував відновити кінодіяльність - відкривав прокатні контори, інвестував у експерименти зі звуковими стрічками. Проте мав самі збитки. Перебрався до Берліна - те само.

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Палац Еміра Бухарського вперше потрапив на екран завдяки студії О. Ханжонкова

Тут працювати заборонено

Втретє приїхав до Ялти за нових життєвих обставин.

У Берліні московські візитери запропонували Ханжонкову попрацювати в радянській кінематографії. Наприкінці 1923-го метр повернувся до Москви. Дружина з дітьми залишилася в Берліні.

Невдовзі пошкодував - приватного кінобізнесу, як виявилося, немає. Емігрувати цього разу не вийшло. Влаштувався консультантом Держкіно, тоді - завідувачем виробництва в "Пролеткіно". Одружився з монтажеркою Вірою Поповою, з якою співпрацював до еміграції.

1926 року Ханжонкова арештували. За міфічні фінансові зловживання дали півроку ув'язнення. Але одразу амністували. Натомість позбавили політичних прав і заборонили працювати в кіно. Ось тоді 49-річний кінематографіст із дружиною виїхав до Ялти.

Третя його Ялта виявилася найдовшою, але трагічною. Так-сяк дістав житло - прохідну кімнатку в комуналці на Севастопольській.

Захотів подивитися на колишню свою кіностудію. Охоронець не пустив. Мовляв, студія націоналізована, перебуває в оренді ВУФКУ. Тим, хто позбавлений прав, тут працювати заборонено.

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Олександр Ханжонков з другою дружиною Вірою в Ялті 1944-го. Залишалося жити близько року.

У відчаї Ханжонков надіслав листа голові кінофотоуправління Борисові Шумяцькому. Просив "допомогти увійти в робочу сім'ю радянської кінематографії повноправним її членом" і пояснив: інакше йому загрожує "смерть від недоїдання".

Роботу не дали. Призначили персональну пенсію - 350 рублів щомісяця. А дружину Віру взяли на кіностудію монтажеркою.

Ханжонков сів писати спогади. Книга вийшла 1937-го у видавництві "Мистецтво". На обкладинці назва - "Перші роки російської кінопромисловості". Але на титульній сторінці замість "кінопромисловості" стоїть "кінематографії". Цензура, нещадно рубаючи рукопис, проґавила таку "дрібничку".

Повністю спогади Ханжонкова не надруковані й досі.

"Радянська влада пограбувала його…"

Нове випробування - нацистська окупація. Про піонера кіно, мешканця Ялти, нагадала 23 грудня 1942 року сімферопольська газета "Голос Крыма. Russische Zeitung".

У невеличкій замітці на другій сторінці написано, що з приходом німців "Ханжонков, хоча і прикутий до крісла, бадьоро дивиться в майбутнє і впевнений, що він зможе попрацювати в улюбленій галузі…".

20 січня 1943 року цю кореспонденцію передрукував берлінський тижневик "Новое слово", відтак кінематографіста відвідав працівник цього видання - готував матеріал про людей, яких ощасливив "новий порядок".

Ханжонков відмовився давати інтерв'ю. Журналіст подав зустріч з ним як випадкову на вулиці.

"Тротуаром, уздовж кіностудії, - читаємо у числі за 28 лютого 1943 року, - літня жінка везе в кріслі розбитого паралічем старого. Це Ханжонков, колишній господар студії. Радянська влада пограбувала його. Довгі роки він був "позбавленцем". За що? Візок, яку підштовхує його дружина, везе пограбованого жебрака повз його ж власне підприємство".

Німецький комендант, довідавшись, що заслужений чоловік мешкає в жахливих умовах, переселив Ханжонкових до палацика по вулиці Боткінській, 15.

Радянська влада, повернувшись, призначила Ханжонкову мізерну пенсію і пайок.

Невдовзі, 26 вересня 1945-го, він помер.

68-річного засновника Ялтинської кіностудії поховали на старому Лівадійському цвинтарі. Згодом перепоховали в некрополі на Полікуровському пагорбі.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему