Блог історика: як Росія вперше анексувала Крим

Ханська мечеть у Кезлєві, Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Ханська мечеть у Кезлєві, споруджена для коронації кримських ханів. Після захоплення Росією Криму втратила статус, а місто перейменували на Євпаторію.

19 квітня 1783 року Російська імперія уперше анексувала Крим. Минуло 235 років. Сьогоднішня ситуація схожа на ту, що склалася наприкінці XVIII століття.

Зазіхання на півострів почалися набагато раніше. Ще Іван Грозний інтригував проти Кримського ханату. Пізніше царю Олексію Михайловичу - батькові Петра І - запропонували "Планъ завоеванія Крыма". Його склав хорватський мислитель (сьогодні сказали б - політтехнолог) Юрій Крижанич, порадивши "порешить крымский вопрос что называется с корня".

Тогочасні властителі не наважилися воювати з Кримським ханатом.

Катерина ІІ постановила діяти не лише зброєю. 1771 року посадила на ханський престол - посаду виборну - свого ставленика Сахіба II Герая. Це вдалося тому, що напередодні російське військо зайняло Крим. Інакше правителем став би протеже турецького султана Максуд Герай.

Сахіб слухняно уклав з Росією міждержавний договір, який дозволив російській армії за потреби перебувати на півострові. Але невдовзі втратив владу. Наступник Девлет IV Герай орієнтувався на Туреччину.

У Петербурзі занервували: новий повелитель має підтримку підданих, тож його правління може бути тривалим. 1777 року росіяни пустили в хід головну свою карту - Шахіна Герая.

Відверта розмова

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Столиця Кримського ханату - Бахчисарай. Російська Імперія, знищивши ханат, зробила адміністративним центром півострова Сімферополь.

Шахін Герай - молодший брат колишнього російського ставленика Сахіба II Герая. Саме йому хан доручив підписати в Петербурзі згаданий договір з Росією.

Росіяни добре "подбали" про прибульця: поселили в розкішному палаці, призначили "на содержание" 100 рублів щодня (курча на ринку коштувало 5 коп., а свиня - 80 коп.). Катерина ІІ дарувала йому шуби, срібний сервіз, персні, золоті табакерки.

Гість затримався в Петербурзі аж на два роки - розважався, пиячив, мав купу боргів. Їх справно виплачував канцлер Російської імперії Микита Панін. Він також викуповував закладені Шахіном речі і люб'язно повертав господареві.

1773 року канцлер наважився на відверту розмову. Кримчанин був у захваті від пропозиції стати ханом. І не лише погодився, як звітував Панін, "содействовать, чтобы грубых татар вразумить о прочности нашего с ними союза", але й пообіцяв дбати про інтереси російської корони.

Не знав, що його використовують "втемну": канцлер не пояснив, що кінцева мета кримської гри - не "прочность союза", а ліквідація Кримського ханату взагалі.

Можновладець на багнетах

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Так виглядав ханський палац невдовзі після приєднання Криму 1783 року. Нині там триває скандальна реставрація

Отже, 1777 року за наказом з Петербурга Шахін Герай виїхав на Кубань - тодішню провінцію Кримського ханату. Місцеві ногайці, лояльні до Росії, оголосили його своїм ханом.

На чолі ногайського війська Шахін рушив на Крим. Одночасно на півострів увійшло російське військо, розбивши 40-тисячну армію Девлета IV Герая. Повелитель утік до Туреччини.

Російський військовий контингент "привёл жителей в покорность". Відтак кримці присягнули 32-річному Шахінові Гераю.

Нового правителя оточили росіяни - кухарі, обслуга, особистий лікар. Він відпустив довгу бороду, вважав найкращими страви російської кухні. Почав карбувати монети, схожі на російські.

Хтозна звідки взялися чутки, ніби хан замірявся охрестити мусульман. Спалахнуло повстання. Простолюд атакував Бахчисарай, пограбував ханський палац. Візира - голову уряду - вбили, будинки можновладців спалили.

Шахін Герай утримався на троні завдяки втручанню російського війська.

Незабаром, коли невдоволені мурзи затіяли змову і вже обрали іншого хана, відновили статус-кво саме російські багнети.

Новоросійський генерал-губернатор Григорій Потьомкін переконував імператрицю: Шахін утратить владу. Насправді ревнував - кажуть, у Петербурзі кримчанин був коханцем Катерини ІІ. Хтозна, чи так було.

Іншого кандидата у хани росіяни не мали.

У грудні 1782-го самодержиця оголосила Потьомкіну "свою волю на присвоение Крымского полуострова и на присоединение его к Российской Империи".

Потьомкін наказав своїм генералам зайняти Крим.

"Взять под державу"

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Дервішам 1783 року закрили доступ на півострів як "турецьким агентам". Їхній рух відродився лише в незалежній Україні. Фото 2013 року

До Бахчисараю прибув представник Потьомкіна - дипломат Сергій Лашкарьов. Пояснив хану: його перебування на престолі "не составляет для государства интереса".

Умовляння залишити трон тривало до кінця лютого 1783-го. Нарешті кримський правитель згодився за умови щорічного "жалованья" 200 тис. рублів та обіцянки престолу в Персії, коли Росія її захопить.

19 квітня 1783 року Катерина ІІ видала маніфест, мовляв, "решилися Мы взять под державу Нашу полуостров Крымский, остров Тамань и Кубанскую сторону". Шахін розгнівався. Адже обговорював з Лашкарьовим лише зречення, щоб звільнити трон для наступника. Про включення Криму до складу Росії мови не було!

У травні 1783-го колишнього правителя рішуче "попросили" з півострова - з гаремом і свитою він виїхав до Воронежа. За два роки - до Калуги. Таємно надіслав гінця до Криму з листами до своїх прибічників. І одержав відповіді: люди готові опиратися окупантам.

Про це дізналися в Петербурзі.

Калузький губернатор заявив екс-ханові, що не заперечує проти його від'їзду до Високої Порти. Шахін туди не просився. Зрозумів: не поїде - отруять. Відрядив посланців до Константинополя. Невдовзі одержав офіційне запрошення замешкати в Туреччині.

Помста падишаха

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Калуга. В цьому будинку - заміській резиденції губернатора - замешкав Шахін Герай. Звідси надсилав гінця до Криму

У січні 1787-го представник султана зустрів вигнанця в Хотині і з почестями супроводжував через Бухарест до Адріанополя.

Урочистості виявилися камуфляжем. Насправді падишах був розлючений на кримського колегу, який кілька років тому не віддав йому політика-втікача Джаникли Алі-пашу. Наказав заточити Шахіна на острові Родос.

Але колишній хан хотів повернутися на батьківщину і підняти людей проти росіян. Влітку 1787 року наважився на втечу - попросив притулку у французькому консульстві, що працювало на острові.

Наїб - місцевий начальник поліції - зажадав від дипломатів видати зрадника. Ті відмовилися. Поліція оточила консульство і підготувалася до штурму. Сили були нерівні. Французи видали втікача.

Султан звелів стратити Шахіна.

Відтяту голову надіслали падишахові, а тіло закопали у фортечному рові.

Інші змовчали

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Хотин. Тут, у турецькій фортеці, росіяни передали Шахіна Герая представнику султана

Тим часом, Катерина ІІ не поспішала оприлюднювати "кримський" маніфест. Протягом трьох місяців на півострів стягували війська - побоювалися бунту.

Нарешті під дулами гвинтівок експедиційного корпусу генерала Антона Бальмена і гармат Азовської ескадри 9 липня 1783 року прочитали кримцям маніфест. Відтак наказали ошелешеним людям складати присягу на вірність Росії.

"Все знатные уже присягнули, - повідомив Потьомкін 21 липня, - теперь за ними последуют и все". Ніхто не цікавився, чи хочуть оті "всі" бути підданими російської корони.

Тільки тоді Росія повідомила Європі про "приєднання" Криму. Запротестувала лише Франція, інші країни змовчали.

Кримці, що стали свідками анексії, не дожили до втрати росіянами контролю над півостровом. Це сталося лише через 80 років, під час Кримської війни.

Але по її завершенню коаліція держав-переможниць - Велика Британія, Франція, Туреччина та Сардинія - згодилася повернути Крим росіянам на дуже вигідних для себе умовах.

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему