Зіркова доля киянки Голди Меїр: від злиднів до влади

Голда Меїр Копирайт изображения AFP/Getty Images
Image caption Прес-конференція прем'єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр, жовтень 1973 рік

120 років тому - 3 травня 1898-го - в Києві народилася дівчинка, якій судилося стати однією з легенд ХХ століття. Світ знає її як Голду Меїр, прем'єр-міністра Ізраїлю.

Батьки Голди - тесля Моше-Іцхак Мабович і його дружина Блюма Найдич - переїхали до Києва з Пінська на початку 1890-х років. На той час Київ не входив до "межі осілості", тож глава сім'ї склав кваліфікаційний іспит - виготовив красиву шахівницю й дістав право мешкати в Києві.

Запис № 194

Родина оселилася на Басейній вулиці, біля старої Бессарабської площі, у непоказному двоповерховому будиночку, що сховався за великим прибутковим будинком №5-а. Двоповерхівка, яка стояла у глибині двору, не вціліла, але подвір'я існує й досі.

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Так виглядала стара Бессарабська площа в часи Голди Меїр, коли критого ринку ще не було

Вулиця була галасливою - критого ринку ще не існувало, і торгові ряди стояли просто неба на Бессарабській площі та уздовж Басейної.

1898 року в спеціальній "Книзі для запису новонароджених євреїв" (нині зберігається в Центральному державному архіві України) з'явився запис №194 про те, що в міщанина Мабовича народилася дочка Голда.

"Ми жили тоді в Києві, - згадує вона згодом, - в маленькому будинку, на першому поверсі". Ту квартиру вона також називала "жалюгідною та сирою комірчиною".

Батько швидко дістав замовлення на виготовлення меблів для гімназичних бібліотек. Одержав аванс, додав до нього позичені гроші й відкрив столярну майстерню.

Гадав, тепер сім'я позбудеться злиднів.

"Цілими годинами співають"

Батьки Голди були не схожі одне на одного.

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Карта Києва 1894 року. Позначено місце, де стояв будиночок, у якому мешкала родина

Тато - стрункий, з тонкими рисами обличчя, але простакуватий. Мама - мідноволоса, гарненька, енергійна, розумна та більш наполеглива, ніж чоловік.

Але вони мали одну спільну рису - оптимізм. Попри фінансові негаразди, намагалися жити весело.

"Вечорами у п'ятницю, - із задоволенням згадувала Голда Меїр атмосферу батьківської оселі, - у нас було повно народу, як правило, родичів: двоюрідних і троюрідних братів і сестер, тіток, дядьків. Дотепер бачу, як всі вони сидять навколо кухонного столу, п'ють чай зі склянок, і, якщо це субота або свято, - співають, цілими годинами співають, і ніжні голоси моїх батьків виділяються на загальному тлі".

Ремарка з інших часів: численні київські родичі Голди - кількадесят людей - загинуть у вересні 1941-го в Бабиному Яру.

Життя важке, справедливості не існує

Батькові сподівання вирватися зі злиднів не справдилися - замовлення на меблі вичерпалися, майстерню довелося закрити. Грошей не було, лише самі борги.

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Календар 1898 року. Голда Меїр народилася за старим стилем 21 квітня, це був вівторок

"Я пам'ятаю, - згадувала Голда наприкінці життя, - наскільки ми були бідні. Ніколи у нас нічого не було вдосталь - ні їжі, ні теплого одягу, ні дров. Я завжди трошки мерзла і завжди у мене в животі було порожньо... Тоді, на кухні в Києві, я знала тільки, що життя важке і, що справедливості на світі не існує".

Злидні змінилася голодом: харчувалися хлібом і оселедцем. Старша сестра через багато років зізналася Голді, що часто, йдучи до гімназії, непритомніла від голоду.

1903 року сім'я повернулася до Пінська, але й там Моше-Іцхак не знайшов роботу. Вирушив до Сполучених Штатів, а за три роки, заробивши гроші, викликав дружину з дітьми.

Батькові гості

Американський період життя Голди тривав 15 років.

За цей час вона встигла одержати середню освіту і вступити до Педагогічного коледжу - з восьми років мріяла стати вчителькою. 1917-го пошлюбилася з Моррісоном Меєрсоном.

Величезний вплив справило на Голду знайомство з двома гостями з Близького Сходу, які зупинилися в хаті її батьків - Давидом Бен-Гуріоном і Іцхаком Бен-Цві. За три десятиліття саме Бен-Гуріон оголосить Декларацію Незалежності Ізраїлю й стане його першим прем'єр-міністром, а Бен-Цві - другим президентом.

Дівчина вступила до єврейської робітничої партії "Poale Zion" (Робітники Сіону). Кілька років збирала гроші, щоб виїхати в омріяну Палестину. Чоловік не хотів залишати Америку, але заради дружини згодився.

1921-го разом із ним, старшою сестрою та двома її дітьми Голда сіла на пароплав "Покахонтас", який повіз їх - а також інших репатріантів - у нове життя.

Непоступлива

На момент заснування Ізраїлю Голда Меїр була вже матір'ю двох дорослих дітей - 26-річного Менахема (майбутнього відомого віолончеліста) та 22-річної Сари. З чоловіком розійшлася, поринувши з головою в громадську діяльність. Щоправда, розлучення не оформили. Коли Морріс помер, Голда зізналася, що дуже завинила перед ним.

Любила говорити: "Якщо ти хочеш чогось, то це вже не мрія". Її бажання здійснилося 14 травня 1948 року, коли вона серед 200 найвпливовіших єврейських політиків взяла участь у церемонії проголошення Ізраїлю. Декларацію Незалежності підписали 24 особи, серед них Голда Меїр, єдина жінка.

У ті часи кар'єри робилися швидко: вона стає послом у СРСР, далі - міністром праці. Натомість кар'єристкою не була - швидше одержимою. Справа розбудови держави стала для неї головною. Про її рішучість та залізну вдачу говорили так: "Голда - єдиний чоловік в уряді".

Як міністр праці, наприклад, за короткий час реалізувала дві потужні програми: домобудівництво (30 тисяч будинків) і прокладення доріг, які ізраїльтяни назвали "золотими" (Голда перекладається як "золота"). Зауважте, пані міністр, маючи у своєму розпорядженні тисячі збудованих квартир, мешкала в невеличкій кімнатці на горищі. І вважала це нормальним.

Влітку 1956-го дістає нове призначення - міністр іноземних справ. Саме тоді Бен-Гуріон наказав їй, репрезентантці країни за кордоном, взяти івритське прізвище. І пані Голда Меєрсон (за прізвищем чоловіка) стала Голдою Меїр.

Інтереси своєї країни вона відстоювала настільки жорстко, що до неї приклеїлося прізвисько "непоступлива". Вона і сама зізнавалася, що схильна до компромісів тільки в питаннях, що не стосуються державних інтересів.

Лише п'ять років

Пік її політичної кар'єри настав у березні 1969-го, коли уродженка Києва стала прем'єр-міністром. Першою жінкою на чолі уряду в Ізраїлі та третьою у світі (після Сірімаво Бандаранаїке на Цейлоні та Індіри Ганді в Індії).

Прем'єрство Голди Меїр тривало лише п'ять років. За цей час у країні з вимушено великим бюджетом на оборону вона зменшила податки для бідних (для деяких категорій - взагалі скасувала) і розгорнула будівництво соціального житла.

Ґолда Меїр стала першим керівником Ізраїлю, якого запросив до себе папа Павло VI. Високо оцінивши її заслуги, подарував срібного голуба з написом: "Прем'єр-міністрові Ізраїлю від папи".

Політика з мораллю

Початок війни Судного Дня у жовтні 1973-го прем'єрка сприйняла як особисту трагедію. Прорахунок ізраїльської розвідки, яка не розпізнала підготовку єгипетсько-сирійського вторгнення, вона вважала не упущенням генералів, але власною провиною - не змогла гарантувати безпеку своїх громадян. Загинуло понад 2,5 тисячі людей.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Голда Меїр, червень 1969 рік

І хоча ту війну, спонсоровану Москвою, Ізраїль виграв протягом 16 днів, Голда Меїр не вважала себе вправі продовжувати керувати країною.

Звичайно, можна було демонстративно відправити у відставку міністра оборони і далі урядувати. Але вона вчинила по-своєму - взяла відповідальність на себе й пішла.

Парламент просив її залишитися - рідкісний, до речі, випадок у світовій політиці. "Моє рішення остаточне, - попередила вона в прощальній промові 10 квітня 1974-го. - Прошу, не старайтеся вмовляти, щоб я його змінила, не шукайте аргументів - вони не допоможуть".

Так склалося

Наприкінці життя, обдумуючи перипетії свого шляху, екс-прем'єрка зауважила: "Я не обирала кар'єру. Я не обирала професію. Просто так склалося".

Вона померла за кілька місяців після свого 80-ліття - 8 грудня 1978 року. Її поховали на горі Герцля в Єрусалимі.

А в Києві 1998 року відзначили 100-річчя від дня народження славетної землячки. На Басейній вулиці урочисто відкрили меморіальну дошку на її честь (автор - скульптор Валерій Медведєв). На церемонію прилетіла з Ізраїлю дочка Голди Меїр - Сара Меєрсон.

Стежте за нами в Telegram! Ми надсилаємо туди головні новини і добірку найкращих статей.

Новини на цю ж тему