Україна 100 років тому: цінна гривня, легенди про Петлюру і пекло у Жмеринці

Симон Петлюра мурал Копирайт изображения EYSF
Image caption У лютому 1920 року Київ контролювали більшовики, але, як пишуть емігрантські видання, ходили чутки, що Симон Петлюра повернеться з Польщі з великим військом і наведе порядок. На фото - сучасний мурал Петлюри у Києві

Як і чим жила Україна 100 років тому, а саме в лютому 1920-го?

Погортаймо тодішню періодику - але не радянську, а іноземну. А також видання українських емігрантів. Подивимося на ті часи й події їхніми очима.

Картина життя

Український тижневик "Воля", що видавався у Відні, описує загальну картину життя в Україні, посилаючись на "одного з видатніших українських політичних діячів".

"Більшовики, хоч нібито й мають у своїх руках всю Україну, - зазначає видання, - але ж становище їх дуже непевне. Їхні військові залоги купчаться тільки по містах та по залізничним коліям. Що ж торкається села, то воно не визнає більшовиків. Кожне село живе своїм окремим життям, нікому не підлягає, більшовиків не пускає й всяким реквізиціям рішучо противиться".

Такі різні люди

Політичні симпатії населення, за інформацією згаданого тижневика, суттєво відрізняються залежно від місця проживання.

"На Полтавщині, Херсонщині, Київщині, взагалі в місцевостях, що лежать далі від польського фронту, найбільше популярною є влада українська".

"На західних Волинщині та Поділлю настрої інші: тут вже симпатії до більшовиків, і чим ближче до польського фронту, тим вони стають яскравішими".

"На Катеринославщині - почасти й Таврії - анархія. Там гуляє "батько Махно", всі його відозви просякнуті анархістським духом. Катеринослав переходить з рук в руки, так що мешканець, який ліг спати при більшовицькій владі, не знає, при якій прокинеться".

Брак товарів

Швейцарська газета "Revue Internationale de la Croix Roug" подала звіт майора Ледерея, який з місією Міжнародного Червоного Хреста побував у Жмеринці, Проскурові (нині Хмельницький) і Кам'янці-Подільському.

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Залізничний вокзал у Жмеринці, який відвідав майор Ледерей. Поштівка 1910-х років.

"Пекло, яке я бачив на землі, було в Жмеринці", - зізнався пізніше він.

"Купити одяг неможливо, - читаємо у звіті. - Жінка одного лікаря зробила собі сукню з мішка, а на вокзалі в Жмеринці бачив я німецького підофіцера, що уже тиждень шукав, де би купити собі штани при 30 морозу… Паперу майже цілком нема. В готелю служниця витягала папір з клозету, мила його і таким способом робила його гідним до подальшого ужитку. Вагони, паротяги, все в руїнах. Вугілля і дров нема. […] Спекуляція, корупція, злодійство на кожному кроці".

Валютний хаос

Майже кожна нова влада запроваджувала власну грошову одиницю. Це спричинило валютний хаос.

Копирайт изображения Станіслав Цалик
Image caption Синя 100-гривнева купюра, випущена ще 1918 року, користувалася в людей довірою і в 1920-му

Тижневик "Воля" відзначає, що в Кам'янці-Подільському, який донедавна виконував функції столиці УНР, "ходять різні гроші й установляються на них всякі курси. Приміром, 1 корона = 9 карбованців [Директорії УНР], 1 марка польська = 12 карбованців, 1 марка німецька = 16 карбованців, 1000 рублів думських ["керенки"] = 4600 карбованців, 2000 гривень = 3200 карбованців, 1000 карбованців гетьманських = 1450 карбованців".

У Вінниці, за інформацією того ж видання, "гривні ціняться у 8-9 разів дорожче від совітських рублів. Більшовики примушують брати совітські гроші нарівні з іншими, але по селах ніхто совітських грошей не приймає. Ходять лише українські, царські та думські".

Натомість "селяни на Україні скрізь домагаються "наших" грошей - гривен. За гривні можна все дістати по 28% дешевше, ніж за всякі інші гроші".

Садиба Косачів

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Леся Українка померла незадовго до початку Першої світової війни, у 1913 році

"Коло самого Ковеля є село Колодяжне, - пише український щоденник "Свобода", штат Нью-Джерсі. - Воно цілком зруйноване. Знищені всі селянські оселі. Заціліли лише муровані будинки Косачів, батьків Лесі Українки. Уцілів також і улюблений покійною письменницею дімок, який так і зветься в селі "Лесин дімок". В сьому дімку провела Леся свої дитячі літа. Тепер в ньому має бути народна школа. На жаль, власти призначили за вчителя москаля, який нічого не розуміє по-українськи".

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Одне з приміщень садиби Косачів, нині музею Лесі Українки у селі Колодяжному (фото 2010 року)

Київ

"Більшовики зробили з Києва військову базу всього південного фронту, - повідомляє "Воля". - Багацько війська, але воно виглядає дуже зле".

Київське повсякдення описане так: "Загальний характер життя цілком російський. Є українські школи - нижчі й середні, університет. Українська інтелігенція, не маючи відомостей про Петлюру й його правительство, починає йти на службу до радянської влади. Українські театри всі функціонують. Книгарні функціонують, але бракує цілком книжок, на які попит величезний".

В місті колосальна дорожнеча, але в ресторанах не знайти вільного столика. На вулицях чимало шикарно вдягнених людей: на відміну від минулих приходів більшовиків, тепер за білий комірець і чистий одяг не забирають до "чрезвичайки", тому "пані ходять вільно в елегантних убраннях".

Водночас у Києві "надзвичайно високий процент смертності", оскільки бракує лікарів і ліків.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption 7 травня 1920 року військам УНР та Польщі вдалося визволити Київ. Втім, лише на місяць

Петлюра

"Про Петлюру ходять фантастичні легенди, - розповідає "Воля". - Кажуть, що ось-ось він прийде на Україну з великим військом і, нарешті, зробить порядок. Другі кажуть, що він "бідненький" сидить в полоні у поляків, які йому дуже мало дають грошей на харчі, так що він голодує, нудиться за Україною й пише листи, щоб повставали та йшли його визволяти".

Водночас польська "Gazeta Warszawska" інформувала, що Петлюра справді перебуває у Варшаві - уклав з Пілсудським договір, за яким Польща визнає незалежність України і надасть їй військову допомогу.

Натомість, відзначає видання, "Петлюра дійшов до висновку, що між українцями нема людей, здатних до творення держави, яку має здобути нова армія, заснована ним на польській території. Місію творення української держави Петлюра передає Польщі, яка візьме її (Україну) на 25 років у адміністрування".

Чорне море

"Совєтська преса, - продовжує тижневик, - висловлюється одностайно в той спосіб, що умова Польщі відносно незалежності України безумовно буде відкинена, бо Сов.Росія ніколи не погодиться на уступлення Чорного моря. Незалежна Україна загрожує господарчою катастрофою цілій Росії".

Донбас

Французька газета Echo de Paris, посилаючись на власні джерела, повідомила: "Радянська Росія проводить переговори з [радянською] Україною в справі укладення миру, зав'язування торговельних стосунків, а також спільного використання Донбасу".

Копирайт изображения BBC Sport
Image caption Агітаційний плакат більшовиків "Донецкий уголь должен быть наш!" Двокольорова літографія. Художник Василь Спаський, 1919 року

Кубань

Тим часом Кубань українізується.

"Кубанські українці, - пише щоденник "Свобода", - зробили переворот, скинули скрізь денікінські уряди і завели українські. Тепер Кубань правиться як самостійна українська держава. Наш інформатор зустрівся з медиками, які їхали з Кубані за санітарним матеріалом. Вони оповідали, що кубанці питають за галичанами як за організаторами".

Англія проти більшовиків

Українська боротьба проти більшовиків дістала підтримку Лондона.

"Біля Одеси, - інформує "Воля", - стоять англійські пароплави, на яких мається чимало всякого знаряддя. То все було призначене для Денікіна, а коли він провалився - англійці шукали українців, давали зброю всяким українським отаманам, що мали виступати проти більшовиків".

Доброзичливішими до України стали й провідні англійські медії.

"Консервативна преса, як наприклад Times, Daily Telegraph, Glasgow Herald, впливовий тижневик Spectator - всі вони перестали трактувати українську справу в ворожім напрямку… В редакції Times зараз сидять люди, прихильно настроєні до української справи. Те ж саме торкається Daily Telegraph".

Міжнародна підтримка України

Французька газета La victoire èconomique подала передову статтю з промовистою назвою "Незалежна Україна".

Її автор впливовий політик Люсьєн Гаспарін відзначив: "Тепер Україна просить Антанту дати їй поміч і визнати як суверенну державу. Було б величезною помилкою залишити її без зброї на поталу російсько-китайським військам Леніна і Троцького. Вже Італія, Греція і Румунія готові рахуватися з нею як з рівною і чекають лише підтвердження з боку Антанти, щоб доставити героїчній українській армії амуніцію".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему