Блог Пономарева: як українською "беруши"

беруши українською Копирайт изображения Getty Images
Image caption Що виготовляє цей французький завод?

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів.

Читач Еральдо просить дати переклад слова earplugs - російською беруши.

Це вушна затичка або затичка для вуха.

Олександр Ґамза пише, що часто чує дієслова типу ходе, баче, точе, а не ходить, бачить, точить. Чи можна так і писати? Наприклад, скоро мати насипе борщу, його хиле на долівку, носе із собою торбу, баче вівці й так далі.

Дієслова в'язати, казати, насипати, писати й подібні належать до першої дієвідміни, тож для них єдино правильними в третій особі однини є форми в'яже, каже, сипле, пише.

Решта з перелічених слів - другої дієвідміни. У третій особі однини вони мають такий вигляд: ходить, бачить, точить, хилить, любить, робить.

Варіянти ходе, баче, точе, хиле, любе, робе є діялектними, і в сучасній українській літературній мові не вживані (хоч у деяких класиків української літератури вони траплялися).

Роман Щербак цікавиться, як правильно відтворити афоризм голос волаючого в пустелі - кричущий; волальник; той, хто волає?

Мабуть, для цього афоризму ліпше використати зворот - голос того, хто волає в пустелі.

Киянку Ольгу цікавить, наскільки вживання патронімів - імен по батькові - властиве українській мові. Чи не є це пережитком часів Російської імперії або спадком доби Київської Русі?

Патроніми часом використовують в офіційних документах. Але вони не дуже характерні для сучасної української мови.

Проте не можна казати, що це вплив Російської імперії, тому що в Київській Русі патроніми вживали вже тоді, коли Російської імперії ще не було на світі. Наприклад, Володимир Мономах називав себе Володимиром Всеволодовичем - тобто сином Всеволода.

Копирайт изображения Hulton Archive / Getty

Сергій Одаренко повідомляє: в одному зі звернень Наталя Данилюк пропонувала замість иногородній використовувати иноміський.

"Вам ця пропозиція сподобалася, оскільки назва великого населеного пункту - місто, город у цьому значенні застаріло, й иногородній може бути сприйняте як той, що прийшов з иншого горо́ду", - пише читач. Проте хіба в українській мові не використовується чужо-, а не ино-? Наприклад, чужоземець замість иноземець. А якщо й модернізувати це слово, то принаймні використовувати иншо-. Яка Ваша думка, запитує читач.

Моя думка така: цілком згоден. Иншоміський - краще, ніж иноміський. А чужоземець - краще, ніж иноземець.

Ольга Городнюк цікавиться вимовою імені Назар.

Воно має наголос на другому складі: НазАр, НазАра, НазАрові й так далі.

----

Будь ласка, зверніть увагу, що професор Пономарів користується Проєктом українського правопису 1999 року, тож слова на кшталт инший, варіянт, радости - це не помилки.

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему