Блог Пономарева: чому я пишу "радости", а не "радості"
Копирайт изображения
MI PHAM / Unsplash
Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів.
Михайло Мешій запитує: якщо родовий відмінок однини іменників третьої відміни має закінчення -и (тіни, печи тощо), то як бути з матір'ю: матері чи матери?
Закінчення -и в родовому відмінку мають ті іменники третьої відміни, які закінчуються на -сть, -рть: радість - радости, честь - чести, молодість - молодости, чверть - чверти, смерть - смерти. А також іменники кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь: крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси. Решта закінчуються на -і.
Запитання від редакції: чому ви послідовно підтримуєте повернення цієї норми в правопис?
Вона дуже важлива, бо дає змогу відрізняти родовий відмінок від давального й місцевого.
Це по-перше, а по-друге, так писали наші класики: "Поет не боїться від ворога смерти, Бо вільная пісня не може умерти" (Леся Українка). Так подано ці слова в "Словнику" за редакцією Бориса Грінченка, який досі є одним із важливих мірил українськости лексики. Із цим нарешті погодилася й остання Правописна комісія.
Кілька запитань від пана Андрія.
Чи правильні словосполуки був веселий, зробився лагідний, став злий? Чи все ж потрібно вживати орудний відмінок?
Між цими словосполуками є такий розподіл: коли йдеться про постійну ознаку, використовуємо називний відмінок: був веселий, був талановитий, був освічений.
Коли хочемо сказати, що хтось тільки набув чи набуває такої ознаки, використовуємо орудний відмінок: зробився злим, став лагідним тощо. Хоч у цих випадках можливий і називний відмінок.
Коли предварительный перекладають як попередній, чи не є це помилкою? Адже в такому разі це слово збігається значенням із предыдущий, тобто попередній означає і предыдущий, і предварительный. "Але я не вірю, щоб наша мова була така вбога, як англійська, щоб одним словом позначати кілька значень і кілька частин мови", - пише пан Андрій. В 11-томному "Словнику української мови" подане доволі цікаве й доречне слово завчасний. Тож, може, вживати попередній у значенні "предыдущий", а завчасний - у значенні "предварительный"?
Предыдущий - це попередній, переднІший.
Предварительный - заздалегідний.
Завчасний - те саме, що передчасний, тож не підходить ні до предыдущий, ні до предварительный.
Що ж до англійської мови, то її ніяк не можна назвати вбогою.
Володимир Демченко запитує, чому складні слова на кшалт адміністративно-правовий, міжнародно-правовий, публічно-правовий всюди пишуть із дефісом. Але ж за правописом має бути не так?
За правописом, потрібно писати саме з дефісом, про що свідчить "Український орфографічний словник" (Київ, 2009).
----
Надсилайте запитання професору на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk! Відповідь має з'яивитися упродовж одного-двох місяців. Перепрошуємо за затримку - запитань дуже багато.
Будь ласка, зверніть увагу, що професор Пономарів користується Проєктом українського правопису 1999 року, тож слова на кшталт инший, варіянт, радости - це не помилки.