Блог психолога: як стати своїми для чужих дітей

Батько і син Копирайт изображения ALP STUDIO / Unsplash

Як з ними поводитися, щоб не травмувати їхню психіку, не стати ворогом номер один для їхніх батьків і нарешті - зберегти власну самоповагу і авторитет в їхніх очах?

Ви прийшли у родину, де вже є дитина. До якої, на відміну від її матері (частіше це стосується чоловіків), ви не маєте жодних почуттів.

Потерпаючи одночасно від сорому і провини, люди в такій ситуації, як правило, припускаються однієї з двох поширених помилок. Вони або намагаються з усіх сил одразу полюбити новоспечених сина чи дочку. Таким чином ще й заробляючи собі додаткових балів у партнера. Або обирають тактику невтручання за принципом "Синок - турбота ваша, на те ви і мамаша".

Обидві такі лінії поведінки хибні і приречені на невдачу. Примусити себе любити когось неможливо.

Більше того, вимагаючи від себе більшої емоційної віддачі, ніж це є на даному етапі для вас прийнятним, ви ризикуєте не лише поплатитися нервовим зривом, але й отримати зворотній результат - чужа дитина асоціюватиметься у вас з особистою поразкою. Особливо якщо ви - сильна особистість, яка звикла досягати свого. А тут бач - з малечею не впорався.

Набагато краще вибудовувати стосунки поступово. Не вимагаючи ані від себе, ані від дитини одразу надмірної щирості. Але в жодному разі не впадаючи в іншу крайність - психологічний сепаратизм. Мовляв, якщо ти мене не сприймаєш, то і я не нав’язуватимуся. Існуватимемо паралельно.

Це неодмінно призведе не лише до відчуженості й навіть ворожості у без того крихких стосунках із новими сином чи дочкою, але й до охолодження стосунків із коханою.

Адже маленьку людину, дорогу для вашої партнерки чи партнера, вам необхідно прийняти так само, як і їх самих.

"Зробив уроки? Чому не спиш?"

Копирайт изображения Maier-Dragan Petrica / Unsplash

Легко сказати, а зробити? Як позбутися відчуття, ніби ти завжди будеш для цієї дитини непотрібним і чужим. А також роздратування від її, як вам здається, байдужості, а інколи й ворожості стосовно вас.

По-перше, пам’ятайте, що з вас обох дорослий - ви. Отже, серйозно ображаючись чи сердячись на малого, ви намагаєтеся вести з ним діалог на рівних. Перебільшуєте можливості дитини адекватно оцінити ситуацію, забагато вимагаєте від неї, тим самим ускладнюючи процес зближення, підмінивши його боротьбою двох "его".

Замість цього краще проявити інтерес до маленької особистості - цим одразу завоюєте прихильність. Тільки не за допомогою чергового запитання "Уроки зробив?" або "Чому не спиш?"

А, наприклад, озвучивши його почуття: "Я бачу, ти чимось стурбований. Розповідай, що трапилося". Або заклику до спільної дії: "Думаю, саме час нам зайнятися чимось корисним (поприбирати), а потім відпочинемо разом - підемо гуляти, подивимося мультик".

Якщо ж ви скажете: "Слухай, без тебе тут ніяк не обійтися, потрібна твоя допомога", цим стовідсотково розтопите маленьке серце.

Коли ж ви незадоволені поведінкою малечі чи помічаєте, що він навмисне робить вам "на зло" бо, можливо, вважає вашу появу причиною розлучення батьків або ревнує до мами, не влаштовуйте "розборки" самостійно.

Натомість поговоріть про це з дружиною "за зачиненими дверима" і залиште їй виховну розмову з дитиною.

Не захищайте надто ретельно особистий простір, йдіть на поступки скрізь, де тільки можливо.

Татко чи дядя Вова?

Копирайт изображения Anna Vander Stel / Unsplash

Окрема тема - стосунки з рідним батьком, який, як правило, час від часу з’являється на горизонті.

Багато чоловіків хибно вважають, що мусять будь-що конкурувати з ним, доводити, що вони кращі.

Дехто навіть вимагає, щоб син чи дочка одразу називали їх "тато". Бо, як казав один розчарований клієнт: скільки їм добра не роби, все одно завжди залишишся "дядею Вовою".

Форсувати події, звісно не варто. І хоч, начебто, це не так вже й важливо, хто кого як називатиме, все ж особисто я проти цих старорежимних "тьоть" і "дядь".

На мою думку, не варто примушувати дитину одразу казати чужій людині "тато" чи "мама". Бо деякі надто вразливі діти сприймають це як зраду стосовно рідних батьків. Простіше за все називати на ім’я або, в залежності від віку, - ім’я по-батькові.

Не варто намагатися перевершити біологічного батька - вигадувати кращі розваги, купувати дорожчі іграшки. Хоч це і не найгірший вид боротьби за прихильність.

Та є небезпека, що кмітлива дитина почне маніпулювати вами, заохочуючи обох батьків наввипередки доводити, хто рідніший. І надалі оцінюватиме вас, та й інших людей, з точки зору того, хто більше для неї зробив і скільки грошей і часу на неї витратив.

Мама - одна на двох

Копирайт изображения John-Mark Smith / Unsplash

Не ламайте прийнятий в цій сім’ї стиль виховання, критикуючи при цьому рідних батьків. Краще обговорити те, що здається вам хибним, з чоловіком чи дружиною.

Для дитини ж будьте добрим приятелем, готовим завжди допомогти, захистити. Повірте, діти набагато менше, ніж ми уявляємо, переймаються тим, хто рідний чи нерідний тато. З мамою - складніша ситуація. Для них головне - щоб у їхньому житті було якомога більше людей, яким вони потрібні.

Неприпустимо також в присутності прийомних сина чи дочки казати щось образливе на адресу їхніх тата чи мами. Навіть якщо вони дійсно того заслуговують.

І найголовніше. Пам’ятайте, що головне, на чому тримається повага дитини до вас - ваше ставлення до її матері (чи батька). Якщо вона бачитиме, що мама поряд з вами щаслива, а в родині мир і злагода - ви здобудете відданого друга на все життя.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему