Музичний блог: 15 українських альбомів року

Були часи, коли до рейтингів української музики стягували все, що вийшло за рік, і заледве виходив притомний топ. Ті часи минули.

У 2016-му в Україні видали багато різножанрових альбомів, які цікаві не лише локальній аудиторії, а й зарубіжним слухачам та виданням.

Поп, рок, метал, інді, електроніка, етно - відібрати щось для підсумків за таких обставин непросто. Тому цього разу пропонуємо вам не топ у звичному розумінні, а просто добірку української музики, яка надихає, веселить та іноді шокує. 2016-й у звуках:

Світлий бік

Zapaska - Pomalu. У Павла Нечитайла та Яни Шпачинської є одна проблема. Ще сім років тому вони створили гурт, пропонуючи альтернативу однотипній поп-музиці, поширеній в українських ефірах. Видали відтоді два міні-альбоми і два лонгплеї, об'їхали Європу. Але вдома про них досі можуть сказати: "Zapaska? Вперше чую.". Відтепер це проблема не їхня, а радше української публіки. Не знати про такий гурт після появи альбому Pomalu - сором для того, хто цікавиться новою українською музикою. Легкі, напівпрозорі пісні, що вимикають гравітацію на планеті Земля. Музика для ранкових подорожей у громадському транспорті і вечірніх прогулянок біля води. Є ризик, що, слухаючи цю музику, ви не зможете втримати на місці куточки ваших вуст.

Копирайт изображения tiktu

Tik Tu - Shuma. І ось, коли здавалося, що рік майже закінчився, а основні релізи вже позаду, тернопільське тріо вистрілило своїм дебютом як остання хлопавка у новорочіну ніч. Альбом Shuma - це карнавал із музичних жанрів, темпів, настроїв і мов. Відчутно, що молоді, але дуже талановиті музики, все ще перебувають у пошуках, й іноді їхні блукання виринають шедеврами. Як і альбом Zapaska, робота Tik Tu - це швидкодіюча пігулка від нудьги.

Mari Cheba - IONA. Музика у стилі тріп-хоп у сучасній Україні залишається чимось на зразок пісень Володимира Висоцького у радянські часи. Коли усі тишком обожнювали його, але рідко казали про це вголос. Грати таку музику у нас - справа одиниць. Не формат. Гурту Mari Cheba вдалося неможливе - видати тріп-хоп альбом, який заледве може не вписатися у бодай-якийсь ефір. Можливо, хтось зі слухачів навпаки чекав чогось більш непричесаного. Але у підсумку вийшло дещо, що і вибагливого слухача не розчарує, і масового може навернути на шлях до істини. Тендітні та інтимні вокальні партії, дбайливо загорнуті у красивий електронно-гітарний супровід.

Cape Cod - Cult. Київський саунд-продюсер Максим Сікаленко, відомий на сцені як Cape Cod, пройшов тривалий шлях еволюції музичних вподобань, всотавши із кожного її витка найцікавіше для себе. А ще він дуже серйозно ставиться до своїх творінь і нічого не робить із зайвим поспіхом. Саме тому його повноформатник був таким довгоочікуваним для багатьох. Що ж, кожен отримав плату за терпіння - красиве і свіже переосмислення танцювальної музики двох попередніх десятиліть із додаванням джазу, фанку та року. Присутність вокаліста Constantine робить Сult цікавим не лише для будь-якого європейського клубу, але й просто для прослуховування вдома. Щоправда, ви все одно навряд чи зможете при цьому всидіти на місці.

Копирайт изображения odynvkanoe

Один в каное - Один в каное. Цей акустичний інді-гурт зі Львова спершу став відомим завдяки своїм зворушливим і романтичним живим виступам. Вони настільки полюбилися слухачеві, що практично у кожному обласному центрі, не маючи студійних записів, "Один в каное" збирали на концертах по кілька сотень людей. А згодом почали виступати й за кордоном. Врешті, на початку цього року шанувальники отримали змогу придбати записи. За п'ять років гурт напрацював стільки матеріалу, що дебютний альбом вийшов на двох дисках і складається із 25 пісень.

Також рекомендуємо: магічний From Far Awayвід киян Grisly Faye, замріяний дебют Sparkвід проекту киянки Тетяни Янковської Hindu, виданий на британському лейблі, мінімалістичний The All Boom від The Cancel & Dj Shon зі Львова, запальний "Донтворі" від жіночого тріо Panivalkova і Gigotosia - продовження нагнітання меланхолії від Blooms Corda.

На грані

ДахаБраха - Шлях. Етно-колектив, який став послом української культури у світі, не видавав сольний альбом з 2010 року. За цей час змінився як сам гурт, так і обставини навколо. Революція, війна на Сході, анексія Криму з одного боку, численні виступи по всьому світу - з іншого... Усе це учасники гурту переживали дуже близько. Тому не дивно, що новий альбом у своїй красі не схожий на попередні. Це не та робота, яку можна слухати як тло для якихось справ. Це щось, що лунає всередині, коли заплющуєш очі. Тягучі, глибинні, монолітні й іноді трохи моторошні пісні, які при цьому неочікувано зберігають свою нестримну ритмічність. Напевно, для гурту це - шлях до себе. Як і для слухачів.

Копирайт изображения krobak
Image caption Обкладинка альбому Krobak

Krobak - Nightbound. Київські пост-рокери Krobak уміють розкривати свій внутрішній світ без слів. Хотілося б точно так само залишити пустими ці рядки, зазначивши хіба, що їхня нова робота - заслужено один з найкращих альбомів року. Чому? Важко уникнути кліше, граючи вже так багато разів зіграну музику, але їм це якимось чином вдається. Без сумніву, це наразі найкращий доробок гурту і один зі свіжих ковтків для усього жанру. У якомусь сенсі це елітарна музика для тих, хто звик копати глибше.

Sinoptik - Interplanet Overdrive. Рок-тріо родом із Донецька - ще один приклад шляху до серця українського слухача через визнання за кордоном. Влітку хлопці отримали визнання, перемігши у світовому фіналі конкурсу для молодих гуртів Global Battle Of The Bands. Після цього Sinoptik почала "розривати" українська преса, Святослав Вакарчук запросив їх виступити перед "Океаном Ельзи" на стадіоні "Олімпійський" у Києві, а альбом набрав додаткової ваги. Але це зовсім не той гурт, який готовий тримати на собі шаблон "розігріву для зірок". Sinoptik - самобутня творча одиниця, із власним неприборканим звучанням, драйвом, амбіціями і багатим досвідом позаду.

The Heavy Crawls - The Heavy Crawls. Мультиінструменталіст Макс Товстий, як і більшість талановитих людей, любить братися за багато справ одночасно. Мало хто тепер може порахувати усі його проекти. Однак до одного із них він ставиться по-особливому. Після розпаду дуету The Crawls він вирішив, що ця пісня ще не зіграна до кінця, і створив замість нього тріо The Heavy Crawls. Нова робота звучить із надривом - брудний гаражний блюз і шумний рок-н-рол для тих, хто досі черпає натхнення із рок-музики 60-их. Напевно, один із найнедооціненіших в Україні гуртів у своєму стилі.

Копирайт изображения iamyou

Iamyou - Змістовно різні. Це міні-альбом, але він заслуговує на право опинитися тут. Iamyou - ще один гурт, який чомусь здебільшого залишається за кадром українських медіа. Але, схоже, зовсім не переймається цим, а навпаки прагне ще більшої утаємниченості. Нову роботу спершу не викладали у вільний доступ - аби послухати її, треба було написати комусь із учасників гурту. Той, хто на це погодився, отримав цікавий, сповнений експериментів запис десь на межі року, тріп-хопу, електроніки та етнічної музики.

Також рекомендуємо: "Стартап молодость"- міні-альбом від фестивальних героїв року вaгоновожaтые, Lizard Queen - гітарний психодел від Night on Fire із Житомира, IF від несамовитих Dakh Daughters, поетичний маніфест "Пси" від "Жадан і собаки"таRosa - нова робота Vivienne Mort.

Темний бік

Копирайт изображения octopuskraft
Image caption Octopus Kraft - Крізь тисячі лісів

Octopus Kraft - Крізь тисячі лісів. Дрогобицький гурт, який не зраджує власним смакам і продовжує доводити, що у жанрі пост-метал сказано ще не усе. Тренди ніщо, коли справді живеш чимось, наче говорять вони. "Крізь тисячі лісів" - відшліфована платівка про пошуки власних сенсів і себе поміж них. Монолітна шумова стіна, від самого початку характерна цьому гуртові, тут інколи переводить дух легкими мелодійними мотивами. Але загалом кожна пісня - це дуже важкий підйом на вершину гори, після якого не завжди приходить полегшення, утім завжди ширшає обрій.

Копирайт изображения septa

Septa - Sounds Like Murder. Одеський метал-гурт ішов до цього альбому давно і працьовито. Пробиваючись крізь байдужість українського слухача і шукаючи власну оригінальність, у 2016-му вони видали змістовний альбом, присвячений темі домашнього насильства. Довершений як у змістовному, так і в звуковому сенсі. Те, що це знакова робота, вже визнали як в Україні, так і за її межами, поставивши Septa в один ряд із топовими представниками важкої сцени. Час відкривати для себе іншу українську музику.

1914 - Für Kaiser, Volk und Vaterland! Один із найконцептуальніших гуртів в Україні. Як може стати очевидним із назви, вся творчість колективу присвячена темі Першої світової війни. До того ж, для лідера гурту Дмитра Кумара це не лише імідж - разом із однодумцями він займається військовою археологією. Не дивно, що для музичного супроводу вони обрали одні із найтемніших жанрів - блек метал і сладж. Нова робота - це проміжна збірка раніше напрацьованих матеріалів, але спонукає усіх зацікавлених слідкувати за творчістю гурту іще уважніше. Тим паче, що наразі гурт видає по кілька релізів на рік. Приміром, восени вийшов спліт-альбом Ich hatt einen Kameraden із американцями Minenwerfer - українська його частина присвячена зимовим боям УСС у Карпатах.

Копирайт изображения crucifymegently

Crucify me gently - Circles. Як ліки для хворих, ця музика потрібна лише тим, хто повністю переступив межу. Безкомпромісний і безжальний альбом, що важким пресом розчавлює все на своєму шляху. Далекі стиснені голоси із страждаючого нутра, які, можливо, справді краще чути не всім. Своєю новою роботою ужгородські м'ясники впевнено нагадують, що є одними із головних володарів екстремальної сцени. Яка, до слова, вже давно не чула таких глибоко особистих і зворушливих пісень як "Батьку".

My Personal Murderer - Cauchemar. На краю самотності - перше, що приходить у голову, коли слухаєш красивий альбом цих одеситів. Ніжно-меланхолічна робота, яку добре слухати, коли подорожуєш наодинці. Музику такого типу важко ідентифікувати, але якщо комусь це все ще важливо, то напевно альбом Cauchemar - щось між шугейзом, пост-панком і прогресивним роком. Пісні із несподіваними розвитками, які не різонуть вуха любителям не особливо важкої музики, але й не видадуться надто мілкими для тих, кому треба щільніший звук.

Також рекомендуємо: Jinjer - King of Everything, виданий на Napalm Records, коротка, але дуже переконлива робота "Відчуття, як тисячі до цього" від Злам, потужний Shift від Starchitect, Blackmailвід одних із фаворитів сцени Space of Variationsіз Вінниці, медитативний I AM. Deathless від Ethereal Riffian і шалений дебют Agataвід MAGUA.

Новини на цю ж тему