Італійський блог: до школи - в середині вересня у синіх халатах

Перший день школи на Апеннінах не вважається святом: ще спекотно, розслаблено, міста тільки повертаються до ділового ритму життя. Це навіть не початок осені: сезони в Італії рахують за сонцем, відтак осінь починається не першого, а 21-го вересня. До школи ж діти йдуть у середині місяця згідно з регіональним календарем.

Так, цього року італійці починають заняття між 11 та 15 вересня. Тоді як їхні батьки взагалі починали вчитися тільки у перших числах жовтня.

У перший день школи немає ніякої "лінійки", дзвоника чи квітів учителям. Деякі школи урочисто, у мегафон, оголошують прізвища першачків та вітають їх, потім дітей відводять на перші ознайомчі уроки. А розчулені батьки поспішають на роботу або ж, якщо час дозволяє, до найближчого бару пити каву та говорити про те, "як швидко плине час, от і виросла дитина".

У парадний одяг дітей вбирають лише, якщо цього хочеться батькам. Більшість - приходить у звичайній формі, а "звичайна" форма для італійських державних шкіл - це халат, переважно синій.

Ці халати - однакові для хлопчиків та дівчаток за винятком деталей, у дівчат може бути більш заокруглений комірець та рюші. У приватних школах - власна форма, там кольори та фасони залежать від фантазії дизайнера. Нерідкість і школи, де взагалі жодної форми немає.

"Мені халати взагалі не подобаються. Розумію, що практично, але негарно. Дякувати Богу, наша школа - з тих, де форми немає", - каже українка Світлана, дочка якої днями йде по першого класу в Римі.

Image caption Ось такі листівки роблять у школі найменші

Класи в Італії не надто великі - від 15 до 25 дітей. Серед них можуть виявитися учні, які взагалі не знають жодного слова італійською або ж мають особливості - аутизм, синдром Дауна тощо. Вони вчаться у звичайних класах звичайних шкіл, єдина різниця полягає у тому, що за такими учнями закріплений окремий вчитель, присутній на уроках нарівні з "загальним".

Італійці сідають за парти у 5,5 - 6,5 років: до шести років - за бажанням батьків і наявності місць у школі, після 6 років - обов'язково. Відтак, і програма у першому класі відповідна - нескладна. В яскравих підручниках - купа картинок та завдань на кшталт "домалюй обличчя клоуну" або "наведи олівцем пунктирні лінії".

Італійським дітлахам, що переступають поріг школи, зовсім необов'язково вміти читати та писати. Вважається, що навчити їх цього - завдання не батьків чи дитсадка, а школи.

А от фізичну витривалість бажано таки мати, бо в італійській школі немає конкретно визначених перерв між уроками. Точніше чітко визначена лише одна перерва - велика. Все решта - на розсуд вчителя. А зважаючи, що велика частка дітей має так званий "повний шкільний день", тобто вчиться 5 днів на тиждень з 8:30 до 16:30, то виходить, що вміння довго й терпляче сидіти за партою, виходячи хіба що у туалет, є найнеобхіднішим. Просто дивно, чому такий жвавий, безпосередній і темпераментний народ, як італійці, вигадав таку немилосердну систему.

Діти з 5,5 до 10 років можуть ходити до школи на 27, 30 або 40 годин. І є школи, які пропонують лише і виключно повний день, ті самі 40 годин. Тобто маленькі діти мають проводити у закладі по 8 годин 5 днів на тиждень. З 11 років в абсолютній більшості випадків діти вчаться лише 30 годин на тиждень (тобто 8 годин щодня в школі проводити вже не треба!), і лише у деяких випадках за окремим побажанням батьків можуть бути там 36-40 годин.

Від кількох десятків до тисяч євро

Як і всюди, батьки хвилюються про кошти: у скільки обійдеться відправити дитину до школи? По-перше, залежить, яка школа. У державних школах саме навчання є безкоштовним, але батьки мають заплатити за обіди, якщо дитина ходить на повний день. Крім того, зазвичай треба здати кількадесят євро "добровільного внеску" на "розширення педагогічної або культурної програми".

"Ну так, я знаю, що вони не мали б просити про цей внесок, але ж державні школи не дуже добре фінансуються, то ж я їх розумію", - каже пан Маттео, батько першачків-близнюків.

Зовсім інші виклики постають перед родиною, яка обирає приватну школу. Здебільшого це школи з викладанням двома мовами: італійсько-французькі, італійсько-англійські тощо. Там навчання є недешевим: може сягати, у залежності від престижності школи, 10-12 тисяч євро на рік.

Image caption Другокласник Марчелло: "Найбільше у школі мені подобаються... іграшки!"

По-друге, яка б не була школа, дитину туди треба ще спорядити: придбати наплічник або портфель-валізку з колесами, щоденник, ручки, пенал, палички для лічби. За підрахунками економістів, цьогоріч все це коштує приблизно 500 євро. Найбільше тут "важить" наплічник/валізка: вже він сам може коштувати понад 100 євро у залежності від вигадок маркетологів.

Ті ж самі економісти, що аналізують шкільні витрати, твердять: якщо вдається не слідувати модним тенденціями, то можна заощадити до 42% коштів.

Але це непросто, бо у початковій школі модні наплічники-пенали є ключовою темою для дітей: у кого який наплічник, з героями якого мультика і наскільки "крутий".

"А ще я чекаю-не дочекаюся, коли знову зможу пограти з моєю подружкою на дворі під час великої перерви", - говорить 7-річна Аліче, яка ось-ось має піти до другого класу італійської школи.

Новини на цю ж тему