Як американці конфіскували український переклад Орвелла

колгосп тварин
Image caption Обкладинка першого перекладу роману Джорджа Орвелла 1947 року - українською мовою

Українські повоєнні біженці у Західній Німеччині зуміли у 1947 році видати перший у світі переклад легендарного роману "Ферма тварин" Джорджа Орвелла.

Проте через спротив СРСР американська окупаційна адміністрація конфіскувала значну частину українського тиражу. Ось як це сталося.

Українська планета "Ді-Пі"

1948 року численні українці, котрі волею долі опинилися на території американської зони окупації, уже мали всі підстави пишатися: вони таки створили у цьому новому й не надто сприятливому підсонні культурну інфраструктуру.

Той український культурний феномен умовно називали планетою "Ді-Пі". Цю астрономічну назву охоче вживали на позначення розташованих переважно навколо Мюнхена таборів для переміщених осіб (displaced persons, DP).

Емігранти мусили починати життя спочатку.

На планеті "Ді-Пі" в підсумку трьохлітніх інтелектуальних дискусій виробили уявлення про те, як має розвиватися вітчизняна література й мистецтво поза Україною, до того ж без жодних зв'язків із втраченою батьківщиною.

Мистецький Український Рух

Вони часто заробляли на життя тяжкою фізичною працею, мусили дбати про засоби для існування, їхнє майбутнє видавалося геть невизначеним.

І при тому одним із перших героїчних і звитяжних діянь, на яке зважилися двоє хоробрих мешканців мініатюрної планети, було … викрадення кириличних шрифтів.

У всій Баварії існувала чи не єдина типографія з такими черенками. Молоді поети Леонід Лиман та Леонід Полтава роздобули, неймовірно ризикуючи, вантажівку і не побоялися скористатися так званою "годиною нуль".

Копирайт изображения http://diasporiana.org.ua
Image caption Книга Уласа Самчука про життя "планети Ді-Пі" у 1945-1948 роках

Американське військо з містечка, яке, за договором, мало відійти до радянської зони окупації, якраз відступило, а нові господарі мали от-от увійти.

От у цей зовсім короткий проміжок одчайдухи вихопили скарб і привезли на захід, до Регенсбурга.

Наявність друкарні відтак прискорила створення письменницької організації, знаменитого МУРу.

Мистецький Український Рух уможливив появу багатьох непересічних книжок, видання літературних журналів та альманахів.

Хоча недоброзичливці знущалися над співзвучністю абревіатури з "Московским уголовным розыском", але це чи не єдиний ґандж, до якого могли присікатися, проект таки згуртував людей різних поглядів та політичних орієнтацій.

Допомога поляків

Життя на маленькій планеті (власне, швидше на астероїді, на уламку, що уцілів після глобальної катастрофи) не могло повноцінно розвиватися без контактів із братами по розуму.

Тим більш, що в Радянському Союзі залізна завіса унеможливлювала такі зв'язки уже від початку тридцятих.

Налагоджувати порозуміння із західноєвропейським інтелектуальним світом заходилися одразу ж.

Як це часто траплялося у ХХ столітті, найохочіше допомагали поляки. Редакція знаного польського еміграційного часопису "Культура", що виходив у Парижі, не лише надавала інформаційну підтримку, але також сприяла й реалізації конкретних проектів.

Єжи Ґедройць наполягав тоді, що без незалежної України не буде й незалежної Польщі.

Це він опікувався виданням у серії "Бібліотека паризької "Культури" антології "Розстріляне відродження", де вперше в такій повноті зібрали тексти репресованих і знищених українських авторів.

Український переклад Джоржа Орвелла

Один зі співробітників "Культури" долучився й до появи українського перекладу щойно виданого роману Джорджа Орвелла "Animal Farm" (Ферма тварин).

Український став назагал першим перекладом цього знаменитого згодом твору іноземною мовою.

Натоді й прозаїк, і перекладач, Ігор Шевченко (у той час перекладач роману підписався псевдонімом "Іван Чернятинський". - Ред.), ще не були надто знаними.

Орвеллові судилася слава канонічного європейського класика.

Ігор Шевченко згодом стане видатним американським візантологом, якийсь час очолюватиме Український інститут Гарвардського університету.

Копирайт изображения UKRINFORM
Image caption Керівник Мистецького українського руху у Німеччині Улас Самчук

Але 1945-го "Ферму тварин" ледве вдалося видрукувати англійською. Це була антиутопія, гостра й безжальна сатира на сталінський режим.

Знамените орвеллівське гасло про те, що всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших, блискуче характеризувало сутність облудної радянської демократії.

Шевченко трохи відійшов від буквального лексичного значення, винісши у назву словосполучення "Колгосп тварин".

Це ще більш увиразнювало аналогію з радянською дійсністю.

Джордж Орвелл охоче дав згоду на переклад і навіть написав спеціальну передмову до українського читача.

Втручання радянських спецслужб

Книжку опублікувало мурівське еміграційне видавництво "Прометей".

Однак сатира на сталінізм видалася тоді підозрілою й небажаною не лише радянським ідеологам, але навіть і американській адміністрації в Німеччині.

Симпатії західних лівих інтелектуалів до Радянського Союзу по війні аж ніяк не послабилися.

Зрештою, Орвелл довго шукав для свого роману видавця.

Відмовився навіть очільник видавництва "Faber and Faber" Томас Стернз Еліот, знаменитий поет і майбутній нобелівський лауреат.

Мотивував тим, що не поділяє політичних поглядів автора.

Тож коли вже половина українського накладу розійшлася і, очевидно, розголос навколо книжки привернув увагу тих, хто пізнав себе як об'єктів орвеллівської сатири, у справу раптом втрутилися американські адміністратори.

Друк антирадянського роману визнали політичною помилкою.

Півтори тисячі примірників сконфіскували й передали радянським колегам.

За океаном

Між тим емігранти знову мусили збиратися в далеку дорогу. Цього разу за океан. Німецька валютна реформа 1948 року унеможливила їхню культурницьку і видавничу діяльність.

У США та Канаді українська громада спромоглася не лише зберегти набутки перших повоєнних років, але й суттєво їх примножити.

Image caption Джордж Орвелл написав передмову до українського перекладу

Тож революційного 1991 президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передавав відновленій державі не тільки символічні клейноди.

Ми змогли скористатися дуже солідними здобутками еміграційної гуманітаристики.

Одразу осмислити тяглість традиції. Знову перевидати добре зредаговані томи забороненої радянським режимом нашої класики.

Оті репринтні книжки з вихідними даними американських та канадських українських видавництв початку дев'яностих, які передавалися з рук у руки, зачитувалися до дірок, - їхній вплив таки справді неможливо переоцінити!

Що б сталося з тими рукописами, перехованими в тридцяті, збереженими від обшуків, часто в буквальному розумінні вихопленими з полум'я, якби їх не забрали з собою свідомі свого вибору інтелектуали, якби не постали наукові й освітні інституції в демократичному світі…

Культурний простір, над зачисткою якого десятиліттями ревно трудилися радянські спецслужби, все ж не обернувся пусткою. Живі пагони так чи так проросли й розквітнули.

Новини на цю ж тему