Блог з Луганська: як щеплюють дітей вакциною з російської "гуманітарки"

м. Луганськ, 2018 рік Копирайт изображения Яна Вікторова
Image caption м. Луганськ, 2018 рік

Впродовж трьох останніх років на території так званої "ЛНР" дітей щеплюють вакциною, яка надходить з гуманітарної допомоги. Чи вчасно постачають вакцину та за що платять батьки?

Раніше я не задумувалась про одну зі змін після літа 2014 року - про вакцинацію дітей, хоча всі ці три з половиною роки ми регулярно робимо щеплення.

Влітку 2014 року моєму синові було півтора року. У нього не всі щеплення, тому що вакцини не було в лікарні. Варто зазначити, що на нашій дільниці непогані лікар і медсестра, які завжди сповіщали нас телефоном, коли з'являлася вакцина.

Тому їх дзвінок влітку 2015 року порадував, що все нібито налагодилось - прийшла якась чергова вакцина, яка нам була конче необхідна і яка в нашій карті щеплень ще не стояла.

Ми зайшли спочатку до лікаря, потім зробили щеплення. У кабінет щеплень все було як і до війни. Різниці не відчули навіть в тому, що з нас взяли обов'язкову плату за офіційно безкоштовне щеплення.

Бахили й рукавички для щеплення

Копирайт изображения Яна Вікторова
Image caption м. Луганськ

Це взагалі гра слів. Гуртки, навчання і лікування - безкоштовно. Але все, що пов'язане з ними - за гроші. Тобто лікують безкоштовно, надаючи безоплатно лікаря, але вату, спирт, ліки та інше треба придбати.

Навіть за бланк заяви на згоду зробити щеплення - потрібно здати гроші, які перевищують реальну вартість папірця.

У випадку зі щепленням - вакцина безкоштовна. А от за вату, спирт, рукавички, бахили, шприц треба викласти з власної кишені.

Або ж медсестра пропонує батькам купити все разом. Сума, яку вона називає, в кілька разів вища, ніж якщо купувати все в аптеці на цьому ж поверсі.

Хтось несе своє, хтось платить медсестрі. А є і такі, хто кажуть, що зараз занесуть, але не повертаються - щеплення ж роблять авансом.

Безкоштовна операція за 300 рублів

Моїй дитині потрібна була операція, яку зголосився зробити хірург в дитячій поліклініці за місцем проживання.

"Триста рублів", - попередив він. І квапливо пояснив: "Знеболювальне і скальпель купую за свої гроші". Після операції ми ходили на огляди до хірурга ще разів зо п'ять з інтервалом один раз на тиждень.

У мене виникла велика симпатія до нього, бо я побачила, що у нього реально в кабінеті нічого немає: пелюшку, вату і бинт - все потрібно було нести з собою.

Щоб він міг вимити руки, рано вранці воду в пляшки набирає санітарка, а "Стерилліум" у нього чи то свій, то чи все-таки його видали.

Але фактично це голі полиці, канапа і стіл. Щоб зробити перев'язку, батьки спочатку чекають в черзі, а після біжать в аптеку за найнеобхіднішим.

Але навіть в такій ситуації я була настільки вдячна цьому літньому хірургові за його досвід, знання, терпіння, такт, що моя подяка була значно більша за ті триста рублів (150 грн), про які він сором'язливо сказав на початку.

Вакцини - російські, графік щеплень - український

Копирайт изображения Яна Вікторова
Image caption Білборд з повідомленням про "гуманітарну програму"

За всі наші звернення до дитячої лікарні за ці три з половиною роки ми не отримали нічого, окрім вакцини. Від педіатра ми йшли з листом призначень і купували все в аптеці, така ж ситуація була після консультації окуліста. І у жодному кабінеті не видно було "щедрої гуманітарки".

А згода на щеплення, яку ми підписували перед кожною вакцинацією, це український бланк українською мовою.

Так, всі вакцини зараз російські, а графік щеплень - довоєнний, український. Якщо вакцини немає, графік зсувається. Відмовитися від щеплень можна - батьки пишуть відмову і їм більше не дошкуляють.

Є такі батьки, які російській гуманітарці не довіряють і возять дітей на щеплення на територію, підконтрольну українській владі.

Мабуть, в цьому є певна логіка - продовжувати робити ті вакцини, з яких починали. Але тільки уявіть, які складнощі долають для цього батьки та дитина.

А якщо, не дай Бог, щось після цього піде не так? Тобто як мінімум ще кілька днів потрібно прожити неподалік від того місця, де зробили щеплення.

Водночас по місцевому телеканалу регулярно повідомляють, що в "республіку" масово йдуть батьки з дітьми за вакцинацією з території України.

З мого власного досвіду спілкування з мамами, я знаю лише зворотні приклади, коли звідси їдуть заради української вакцини.

"Зайві" щеплення

Копирайт изображения Яна Вікторова
Image caption м. Луганськ

Восени 2015 була дивна ситуація: поспіхом викликали всіх дітей для того, щоб заново в три етапи зробити щеплення від дифтерії, тому що спалах цього захворювання нібито був на території вільної України.

Батьки боязко говорили, що необхідну кількість щеплень їхні діти мають, про що є записи. Але медсестри були безапеляційні, мовляв, від зайвої кількості не буде шкоди, а от якщо не зробити, може бути епідемія, яка нібито вирує поруч за лінією розмежування.

Були черги, ажіотаж, але ані спалаху (слава Богу), ані шкоди від повторної вакцинації не було.

Ще є ситуація вибору, про яку я ніколи не задумувалась. У моєї приятельки народився онук, про якого дуже піклується, навіть занадто піклується.

І вона обдзвонює з десяток медсестер, щоб зібрати їхні думки й відгуки про те, чи потрібно вакцинувати малюка саме цією вакциною, або почекати трохи ліпшої в наступній партії російської гуманітарки.

До цього я ніколи не думала, що вакцини можна вибирати, і що взагалі можуть бути ліки кращі або гірші серед тих, що рекомендують робити дітям в "державній" лікарні. Я і зараз вважаю за краще не думати про це.

І ще - не звертатись в лікарню через дрібниці, довіряючи своїй інтуїції та здоровому глузду. Хоча найкраще просто не хворіти, а вдома тримати запас необхідних медикаментів, привезених з українських аптек.

Новини на цю ж тему