Книжковий блог: п'ять цікавих новинок нон-фікшн

книжки Копирайт изображения Наш Формат, Фабула, Vivat

Жінки у мистецтві, біографія Коко Шанель, захоплива фізика ‒ це книжкові новинки нон-фікшн (невигадані історії), з якими чекання сонячної весни стає приємнішим.

В цьому огляді:

  • Бріджит Квінн, "Неймовірні. П'ятнадцять жінок, які творили мистецтво та історію"
  • Вольфґанґ Шивельбуш,"Речі і люди. Есей про споживання"
  • Анрі Гідель,"Коко Шанель"
  • Річард Фейнман,"Та ви жартуєте, містере Фейнман!"
  • Баррі Шварц,"Чому ми працюємо"

"Неймовірні. П'ятнадцять жінок, які творили мистецтво та історію"

Бріджит Квінн

Копирайт изображения ArtHuss

Видавництво: ArtHuss

(переклад з англ. Р. Свято)

Історія мистецтва знала більше, ніж п'ятнадцять неймовірних жінок. Проте хроніка та споживач ‒ не одне й те саме. Якщо ви не спеціаліст, а просто поціновувач, скількох мисткинь згадаєте, не звертаючись до Google?

Модель, коханка, дружина, що стоїть за художником-чоловіком і буденними потребами утримання родини та заважає його геніальності, ‒ це стандартний набір іпостасей для жінки у мистецтві.

Виключеннями були хіба що екзальтовані особистості на кшталт Каміли Клодель чи Жанни Ебютерн, чиє божевілля підносилося вище за творчі здобутки.

Американська журналістка та мистецтвознавиця Бріджит Квінн здійснює спробу хоча б трохи вирівняти шальки терезів на користь жінок, "які творили мистецтво та історію".

Благородний намір інколи наштовхується на відчутний брак інформації про ту чи іншу художницю, який авторка книжки намагається компенсувати власними переживаннями.

Виходить трохи у дусі глянцевих журналів, коли журналіста стає більше, ніж об'єкта його дослідження.

Втім, намагання вписати себе в компанію видатних мисткинь ‒ надто велика спокуса, перед якою важко встояти.

Бріджит Квінн обирає доволі оригінальний список героїнь, охоплюючи історію мистецтва від доби італійського Відродження до постмодерного мистецтва.

Артемізія Джентілескі, Юдит Лейстер, Роза Бонер, Ванесса Белл, Луїза Буржуа, Сюзен О'Меллі ‒ забуті й віднайдені імена, таланти, за якими стоять обмеження й стереотипи.

Проте приклад цих жінок доводить, що свободу й творчий поклик не спинити, навіть якщо у тебе четверо дітей чи обітниця перед Джексоном Поллоком.

"Речі і люди. Есей про споживання"

Вольфґанґ Шивельбуш

Копирайт изображения Видавництво Анетти Антоненко, Ніка-Центр

Видавництво: Анетти Антоненко, Ніка-Центр

(переклад з нім. О. Юдін)

Екскурс у філософію із акцентами на фізіології з метою знайти ключ до виникнення економіки виробництва та з'ясувати суть споживання.

Книжка німецького історика культури Вольфґанґа Шивельбуша ‒ радість для читачів, яким до вподоби серйозний, але оригінальний підхід до, здавалося б, дещо заїжджених тем.

Ми добре знаємо, як торговельні центри та супермаркети маніпулюють нашою свідомістю, змушуючи купувати більше, але навіть не здогадуємося, що споживання ‒ це руйнація, в основі якої лежить "взаємне віддавання".

На думку автора, між товаром і споживачем постійно відбувається дуель.

І навіть тоді, коли людина переконана, що перемогла, починається інший процес ‒ асиміляція.

Простіше кажучи, предмети набувають рис живих істот і навпаки.

На підтвердження того, наскільки цей зв'язок тісний, Шивельбуш порівнює кровообіг та економічний колообіг, виникнення цих понять і їхнє значення для науки.

Несподівані думки, парадоксальні твердження, поважні мужі (Платон, Геракліт, Гіппократ, Галілей, Гегель, Декарт, Маркс), присутність яких додає неабиякої науковості ‒ все це складає надзвичайно яскраву оповідь, фінал якої аж ніяк не засуджує сучасне суспільство, бо схильність до руйнації є невід'ємною частиною життя й розвитку:

"Культура споживання товарів від закінчення останньої світової війни спромоглася зв'язати стільки руйнівної енергії і задоволення від руйнації, скільки це необхідно для збереження цього виняткового в новітній історії мирного стану".

"Коко Шанель"

Анрі Гідель

Копирайт изображения Фабула

Видавництво: Фабула

(переклал з фр. О. Колеснікова)

Визначна постать, геніальна модельєрка й вперта бунтарка ‒ Габрієль Шанель є однією з найвідоміших постатей ХХ століття.

Про неї написано десяток книжок і ще більше статей, знято художні й документальні фільми. Але Коко, як і за свого життя, не перестає надихати все нових і нових авторів на власне висловлювання про неї.

Анрі Гідель, французький письменник, історик мистецтв, створив максимально повну й послідовну біографію неймовірної жінки, яка завдяки своїй енергії, дару переконання та впевненості у собі змінила моду й уявлення про красу.

Читаючи історію родини Шанель, де у бабусі Габрієль було дев'ятнадцять дітей, а у батька ‒ безліч коханок і повна влада над дружиною, вкотре пристаєш до думки, що талант розвивається не завдяки чомусь, а всупереч.

Все життя Коко прагнула забути своє дитинство у злиднях, виховання у монастирях. Але без усього цього не було б її ‒ непоступливої і впертої.

Просуваючись рік за роком, оповідь Гіделя веде нас від дешевих кабаре й перших гучних романів Шанель до її наміру підкорити Париж.

Те, що Габрієль вдалося це зробити, стало наслідком її твердого переконання, що жінки достойні самі визначати, як вони хочуть виглядати, й нарешті мають подивитися на себе власними очима, а не чоловічими.

В цій книжці буде багато кохання, богеми, ледь не шпигунських таємниць… Та головне ‒ вона передає силу духу людини, яка за будь-яких обставин відстоювала право бути собою.

"Та ви жартуєте, містере Фейнман!"

Річард Фейнман

Копирайт изображения Наш Формат

Видавництво: Наш Формат

(переклад з англ. М. Климчук)

Дотепна й щира автобіографія видатного американського фізика-теоретика, лауреата Нобелівської премії, біолога, викладача-революціонера Річарда Фейнмана поєднує дві дивовижні речі ‒ раціональне сприйняття світу науковця, що може пояснити природу майже всіх явищ на цій планеті, та особливий ліричний сум, корінь якого, безумовно, в усвідомленні Фейнманом того, що світ людей неідеальний.

Попри присутність у тексті теоретичної й квантової фізики, він вийшов доволі легким. Секрет у тому, що книжка писалася з розповідей вченого, що дало змогу зафіксувати його живий розум і гумор без зайвого пафосу підбиття підсумків.

Називаючи себе "малокультурним антиінтелектуалом", Фейнман впродовж усієї оповіді прагне залишитися таким собі простим хлопцем.

Він не зараховував себе до геніїв, які тільки те й роблять, що намагаються видушити із себе відкриття.

Один із розробників атомної бомби згадує, як у дитинстві подумки ремонтував радіоприймачі, як не знав, як поводитися на світських вечірках у Прінстоні, як, раптом захопившись біологією, просив у бібліотеці "карту кота" …

Фейнман сміється, але стає серйозним, коли йдеться, наприклад, про викладання, яке він називає своєю "рушійною силою". Історій у цій книжці справді багато. І всі вони ‒ про те, наскільки важливим є відчуття свободи у роботі та житті.

"Чому ми працюємо"

Баррі Шварц

Копирайт изображения Vivat

Видавництво: Vivat

(переклад з англ. Н. Гоїн)

"Навіщо ми висмикуємо себе щоранку з ліжка, коли могли б проживати життя, складене із самих насолод приємних подій?" ‒ це запитання хоч раз у житті ставить собі кожна людина.

На думку американського психолога, професора Баррі Шварца справа не лише у грошах.

Задоволення від роботи мозку, відповідальність, що дає свободу дій, вдосконалення навичок й отримання нових знань ‒ все те, що виправдовує таку необхідну соціалізацію.

На жаль, перераховані вище характеристики є рідкістю. Усвідомлюючи це, автор книжки намагається з'ясувати, "чому з розвитком капіталізму виникла така модель сприйняття роботи, де можливостей дістати нематеріальне задоволення, котре, своєю чергою, мотивуватиме до кращого виконання цієї ж роботи, суттєво поменшало або взагалі не стало".

За наведеною у тексті статистикою, 90% працівників ненавидять свою роботу. Шварц закликає звернути увагу на психологічні, економічні наслідки цієї невтішної ситуації.

Далі за текстом ‒ історія й трансформація уявлення про роботу від "теорії винагород" до "теорії Y", роздуми над тим, коли роботу вважають хорошою, пояснення, у чому різниця між нею та "кар'єрою".

Баррі Шварц не оминає увагою й керівників, які настільки захоплені отриманням прибутків, що зовсім не думають про інтереси своїх працівників.

Статистика статистикою, та дослідник закликає нас, людей іншого тисячоліття, боротися зі стереотипами у сприйнятті та організації роботи, захищати свої інтереси, бути більш вимогливими до себе та інших, щоб "долучитися до формування такої людської природи, що стане взірцем для наслідування".

Новини на цю ж тему