Бережанський замок - як український Вавель став броварнею?

Бережанський замок на Тернопільщині, 2007 рік Копирайт изображения УКРІНФОРМ
Image caption Бережанський замок на Тернопільщині, 2007 рік

Лише двічі фортечну браму в Бережанах відкрили перед ворогом. Неприступний замок водночас був пишною резиденцією, де господарі з королями, князями, гетьманами вершили долю Європи.

1530 року воєвода руський та гетьман коронний Микола Сенявський отримав від польського короля право "закласти й залюднити місто" на території тернопільських Бережан. Через двадцять років тут постав замок, що зайняв проміжне становище між подільськими бойовими укріпленнями та ренесансними резиденціями Галичини.

Новий замок чи реконструкція середньовічного?

Над в'їзною брамою помістили надпис про Миколу Сенявського, який за власний кошт вибудував кам'яний замок у 1554 році. Чи існувало на цьому місці укріплення раніше? Дослідники не мають однозначної відповіді - ґрунтовних археологічних пошуків не проводили, як і не виявили підтверджуючих документів.

Дослідниця архітектури оборонних комплексів Ольга Пламеницька вважає, що основу новобудови становив давніший замок. Від нього у спадок залишилися товсті мури (від двох до шести метрів), архаїчна система розміщення башт, неправильні геометричні форми. Масивну середньовічну споруду приховували ренесансні мотиви декору, а надпис про заснування свідчив про бажання господаря перебільшити свою участь у будівництві.

Копирайт изображения Олексій Бухало
Image caption Фрагмент ренесансного декору на мурі поруч з південною баштою. Тут була брама

Микола Сенявський спорудив напівдерев'яний замок, припускають інші дослідники. Його південна частина з мурами, півкругла та п'ятикутна башта і костел були кам'яними, решта конструкції -дерев'яною.

Замок розташували у низовині - нетипове рішення для подільських фортець, які з підвищень домінували над містами. Таким чином планувальники для захисту використали по-перше, рукава річки Золотої Липи, а по-друге, заболочену місцину, що перевищувала далекобійність гармат.

Копирайт изображения A. Czołowski
Image caption Південна частина замку з напівкруглою баштою напередодні Першої Світової війни. Праворуч від башти була в'їзна брама. З книги A. CZOŁOWSKI. DAWNE ZAMKI i TWIERDZE NA RUSI HALICKIEJ. 1926.

Архітектор споруди невідомий. Проте, ренесансний декор, як невід'ємна риса зовнішності, підказує: ним був хтось із італійських майстрів.

Замок тільки двічі здався ворогу

Бережанське укріплення було одним із неприступних на Західній Україні. Сенявські постійнор вдосконалювали його, а в другій половині 17 столітті провели масштабну реконструкцію, добудувавши бастіони та систему мурів. Відтоді замок перетворився на оборонний комплекс, а його площа збільшилася майже в шість разів.

Копирайт изображения A. CZOŁOWSKI
Image caption План замку з мурами та бастіонами 1755р. складений капітаном де Пірхом. Умовні позначення автора плану: А - замок, В-п'ятикутний бастіон, С-костел, Р-укріплення, що формувала мури, S-стайня, T-Порохівня. З книги A. CZOŁOWSKI. DAWNE ZAMKI i TWIERDZE NA RUSI HALICKIEJ. 1892.

Фортеця витримувала козацькі облоги та численні напади татар. Зокрема, у 1675 році татаро-турецька армія під проводом Ібрагіма Шишмана знищила місто, однак, замок не скорила. Польський сейм висловив подяку Миколі-Єроніму Сенявському за те, що "врятував цілий край від згуби".

Вороги лише двічі потрапили на подвір'я замку. У 1648 році ними стали козаки Богдана Хмельницького, що йшли на Львів. Але це була швидше політична перемога, розмірковує історик Володимир Парацій, адже місцевих жителів попередньо намовили здатися. Дослідник вважає, що вперше і востаннє замок захопили шведи у грудні 1655 року. Болота, що захищали фортецю зі сходу, примерзли, чим на власний ризик скористався командир війська Роберт Дуглас, наказавши артилерії наблизитися на відстань ефективного обстрілу стін. Замок здався.

Копирайт изображения З книги Романа Афтаназі
Image caption Фрагмент замкового подвір'я з костелом святої Трійці. 1914р.

Резиденція високоосвічених європейців

Без сумніву, екстер'єр та інтер'єр споруди відображав впливи архітектури та мистецтва епохи Ренесансу. В першу чергу - це галереї, що прикрашали житлове приміщення з двору і споріднювали Бережанський із замком у Вавелі. Вони не вціліли донині.

А ще про Вавель нагадувала стеля однієї з кімнат. Вона була із дерев'яних кесонів (невеликих квадратних плит) з вирізьбленими людськими головами посередині. Тут же звисав філігранної роботи павук.

Сусідня кімната, що також мала дерев'яну стелю, виконувала функції книгозбірні. В ній зберігали глобуси, географічні карти, а в скринях - документи архіву.

На стелях Бережанського замку робили розписи, які зокрема відображали битви. В одній кімнаті було одинадцять сцен-фресок Хотинської війни, а велику залу прикрашала битва під Журавним.

Стіни кімнат прикрашала червона або зелена парча - шовкова тканина з дорогими (золотими або срібними) металічними нитками в основі. Висіли портрети представників родини Сенявських, Потоцьких, Петра І, польських королів. Окремо зображення перших осіб зібрали в "портретній" залі. Там серед інших був портрет гетьмана Івана Мазепи.

У зброярні знаходилася картина з похороном Миколи Сенявського. На її передньому плані автор у повний зріст зобразив короля Сигізмунда Августа (саме він надав Бережани у власність панові Сенявському) в оточенні польських та литовських шляхтичів.

Сенявські були високоосвіченими людьми, робить висновок дослідник Роман Афтаназі, які часто мандрували зарубіжними країнами, особливо західноєвропейськими.

Копирайт изображения ОЛЕКСІЙ БУХАЛО
Image caption Фрагмент замкового подвір'я 2017р

В дворі знаходиться костел святої Трійці, що став родовою усипальницею. Його центральну частину з елементами готики спорудили водночас із замком, а дві бічні каплиці добудували пізніше.

Резиденція політичних інтриганів

В Бережанському замку часто гостювали відомі політики. Це й не дивно, адже Сенявські подекуди впливали на життя Східної Європи, а не лише Речі Посполитої. Зокрема великий коронний гетьман Адам Микола Сенявський здобув славу політичного авантюриста. В Бережанській резиденції він часто приймав Петра І і водночас переписувався з польським королем Станіславом Лещинським - ворогом російського царя.

Але його перевершила власна дружина - Ельжбета Сенявська. Польська шляхтичка листувалася з Петром І, була посередницею у перемовинах Івана Мазепи зі Станіславом Лещинським. А коли в 1707 році в польському сеймі постало питання обрання короля, то підтримала свого коханця - князя Ференца Ракоці, а чоловікові пригрозила розлученням у випадку, якщо він не зніме своєї кандидатури.

У Адама Миколи та Ельжбети Сенявських була єдина донька - Марія Софія.

Східний Вавель перетворили на броварню

Замок, як придане Марії Софії Сенявської, перейшов до князя Адама Чарторийського, який підтримував споруду в належному стані. Однак, вже з другої половини 18 століття власники проживають в інших резиденціях, а тому рідше відвідують Бережани. Фортеця занепадає.

Копирайт изображения ОЛЕКСІЙ БУХАЛО
Image caption Макет Бережанського замку

Після першого розподілу Речі Посполитої австрійці наказали зруйнувати замкові мури, а також розібрати верхні поверхи п'ятикутної башти. Колишні покої перетворили на казарми, а в північній частині обладнали пивоварний завод.

Кімнати грабували, нищили фрески, дорогу оббивку, каміни та підлоги, з великих картин робили мішки. Меценатка Ізабела Любомирська - донька Марії Софії - врятувала лише частину книгозбірні, прикрас та творів.

За таку бездіяльність польська громада почала бити на сполох. З'явилися критичні публікації на адресу власника Олександра Потоцького. Поет Юліуш Словацький написав вірш у якому порівняв Бережанський із замком у Вавелі.

Копирайт изображения ОЛЕКСІЙ БУХАЛО
Image caption Зруйнований мур та фрагмент п'ятикутної башти ліворуч

У відповідь син Потоцького - Станіслав - почав відновлювати споруди комплексу. Однак, вже під час Першої Світової війни замкові стіни зазнали значних ушкоджень, адже Бережани перебували на лінії фронту.

В міжвоєнний період поляки законсервували мури, більше того, розробили проект відновлення до стану 1775 року. Однак, державі не вдалося втілити задум - бракувало коштів, а потім почалася Друга Світова війна.

Радянська влада взяла замок під охорону, проте ніяких конкретних кроків не зробила. Натомість українська надто повільно проводить реставрацію - в 2011 році частина муру завалилися.

Стежте за нами в Telegram! Ми надсилаємо туди головні новини і добірку найкращих статей.

Новини на цю ж тему