Бунтар-денді: про боротьбу, коханок і Україну в житті Маяковського

Копирайт изображения Culture Club/Getty Images

Про Володимира Маяковського важко писати ювілейну згадку - він ненавидів сам жанр "ювілейного" і над усе боявся музеєфікації. Йому пощастило одразу вловити настрій доби, у яку судилося жити. Стати бездоганним резонатором епохи, коли якраз руйнувалося все усталене, і, здавалося, що зрушувалася з місця сама земна твердь.

Поет став виразником прагнення новизни, вселенських змін і зречень. Відповідно до віри авангардистів, усе старе підлягало знищенню.

І в тому колишньому, оскверненому світі Маяковському, схоже, не було за чим аж так жаліти. Дванадцятилітнім він втратив батька, сім'я повсякчас бідувала, а життєві горизонти неухильно звужувалися.

Настанова на бунт і привела до футуризму. Коли вже ламати все, то чому не почати з рими, розміру й синтаксичних знаків! Класичний ямб і хорей оголошуються так само буржуазними, як і білі комірці та краватки.

Утім, від останніх відмовитися виявилося тяжче, ніж від своїх літературних попередників. Парадокс, який найперше впадає в око, - а подібних парадоксів у його біографії, насправді, безліч, - це незбіжність ідеології, зовнішності та побуту.

Жовті кофти футуристів мусили епатувати й ображати міщанський смак. Але поза тим на більшості фотографій Володимир Маяковський вирізняється якраз своєю вишуканою елегантністю, особливо зважаючи на ті роки тотальної розрухи й руйнації.

Його дбайливо вив'язані "метелики" під бездоганними комірцями мусили асоціюватися якраз зі старим, назавжди втраченим, світом. Свій образ вишуканого денді поет плекав послідовно та з любов'ю.

Копирайт изображения Fine Art Images/Heritage Images/Getty Images

Маяковський замахнувся - знов-таки в дусі епохи! - на саму сутність лірики. Він хотів говорити від імені "ми", стати рупором маси, колективу, народу. Тоді як поезія завжди цінувалася якраз за передачу неповторного індивідуального переживання.

Серед найбільш знаменитих його ранніх поем - "150 000 000". Щоб сказати: "150 000 000 мастера этой поэмы имя", треба було, може, навіть більше безоглядної сміливості, аніж для розрубування слів, руйнування ритму та розміру.

Авангардистське мистецтво зрікається елітарності, воно перестає бути для посвячених. Тож поезія Маяковського не боїться крику, надриву, вона апелює до натовпу:

На сотни эстрад бросает меня

Под тысячу глаз молодежи.

Молодий світ творився молодими революціонерами. Вони не хотіли обтяжувати себе тим, що видавалося баластом минулого. Але нова дійсність дуже скоро почала набувати відразливих форм і обрисів.

Бунтар-футурист, "горлан-главарь" повсталих усе помітніше зближується з офіціозом. Він славить радянський паспорт, який нібито лякає всіх іноземців, нагадуючи про неминучість світової пролетарської революції.

Утім, ненависть до Заходу не заважає ні закохатися у парижанку Татьяну Яковлєву, ні розпочати бурхливий роман з американкою Еллі Джонс. А зневага до буржуазних цінностей якось мириться з покупкою дорогого французького автомобіля для Лілі Брік.

Це якраз із нею та її чоловіком Маяковський випробовує варіант родини втрьох. Адже традиційна сім'я також належала до тих буржуазних пережитків, що їх хотілося якнайшвидше позбутися.

Копирайт изображения Apic/Getty Images
Image caption Володимир Маяковський та Ліля Брік у Ялті в 1926 році.

Мистецтвом, яке захоплювало, - і то не лише футуристів, - у двадцяті роки стало кіно. Тут і привабливість новизни, і можливість апелювати (та ще й у напівграмотній країні) до мас, до мільйонів. До того ж гонорари сценаристів суттєво перевершували письменницькі заробітки.

Імперський "борг Україні"

Якраз кіно не в останню чергу зблизило тоді Володимира Маяковського з Україною. Він тривалий час співпрацює з Всеукраїнським фотокіноуправлінням. Серед очільників легендарного ВУФКУ - метр українських футуристів Михайль Семенко.

Поети часто зустрічалися у столичному Харкові, до хрипу сварилися й дискутували. Якраз у Харкові в Маяковського відібрали, принаймні, один із його "королівських" атрибутів.

Серед інших гонорових звань він мав і статус московського короля більярду. А в українській столиці неперевершеним вважався Майк Йогансен, блискучий поет і романіст, однак не симпатик футуризму.

У якийсь із приїздів Маяковський захотів показати провінціалам свій столичний клас. Це було в будинку письменників імені Василя Блакитного, де стояв чудовий великий більярдний стіл.

Збитошний, завжди іронічний Йогансен згодився грати з умовою, що переможений має одразу ж пролізти під тим столом на очах публіки. Програвши, російський гість із його зростом під два метри мусив долати свій скорбний шлях, і то на превелику втіху Йогансена та його друзів: московських візитерів у ваплітянському колі не надто любили.

Проте якраз Володимир Маяковський - один із дуже небагатьох російських митців, хто зважився говорити про імперський "борг Україні". Так називався його знаменитий вірш 1926 року.

Разучите эту мову на знаменах-лексиконах алых,

- Эта мова величава и проста:

„Чуешь, сурмы загралы, час расплаты настав..."

Разве может быть затрепанней да тише

Слова поистасканного „Слышишь"?!

Я немало слов придумал вам,

Взвешивая их, одно хочу лишь, -

Чтобы стали всех моих стихов слова

Полновесными, как слово „чуешь".

Актуальність заклику, яким починається цей вірш, зараз важко переоцінити:

Говорю себе: товарищ москаль,

На Украину шуток не скаль.

Зворушливий у Маяковського пейзаж Володимирської гірки:

Лапы елок,

лапки,

лапушки...

Все в снегу,

а теплые какие!

Будто в гости

к старой,

старой бабушке

я

вчера

приехал в Киев.

І тут Маяковський знову ж демонструє незгоду із самим собою, одвічну парадоксальність, відчутну у його письмі. Україна для нього, як і для багатьох його співвітчизників, - це країна без майбутнього, лагідна й безпорадна "бабуся".

Принаймні, цю бабусю поет не зневажає.

Утім, він же вірить, що невдовзі "без Росій, без Латвій" будемо всі жити єдиним вселюдським гуртожитком. Віра, однак, все більше зраджувала. Пафос майбутнього без минулого, схоже, все менше переконував і його самого.

Про причини його трагічної смерті дискутують і сьогодні. Пояснення, що все розбилося "об побут" прийнятне, але тільки почасти.

Співець новизни і молодості пішов із життя молодим.

Любите літературу? Підписуйтеся на Facebook-сторінку Книги рокуі читайте літературні новини та огляди.

Новини на цю ж тему