Рейтинги кандидатів: як проводять опитування в Україні і чи можна їм довіряти

Рейтинги Копирайт изображения GENYA SAVILOV / Getty

Із наближенням виборів інтерес до соціологічних опитувань зростає. Останнім часом складається враження, що люди незадоволені або навіть шоковані передвиборчими рейтингами.

Перша реакція - відмова в них вірити. Як наслідок, дехто намагаються дискредитувати передвиборчі рейтинги як явище. Хтось думає, що "всі соціологи продажні", інші - "рейтинги не дуже точні і все може сильно змінитись".

Часто лунає аргумент "ніхто з моїх друзів не голосує за..., а в рейтингах він/вона серед лідерів. Такого не може бути".

У країнах Заходу передвиборчі опитування є важливою частиною виборчої кампанії і проходять вони значно частіше, ніж в Україні.

Наприклад, на виборах президента Франції у 2017 році протягом п'яти тижнів перед виборами було опубліковано понад 80 опитувань від восьми соціологічних центрів.

Тобто опитування публікувалися практично щодня і за ними можна стежити майже в онлайн режимі.

Як роблять передвиборчі рейтинги

Копирайт изображения УНІАН

Передвиборчі рейтинги в Україні - це, зазвичай, поквартирні опитування, що проводяться по всій країні.

Вибірка опитування має бути максимально подібною до населення України. Тобто вона має відображати розподіл між селом та містом, великими і малими містами, регіонами, віковими групами. Розмір вибірки зазвичай коливається в межах 1200-2000 респондентів. Таке опитування триває близько тижня.

Опитування проводить інтерв'юер. Він питає не лише про наміри голосування на майбутніх виборах, а ще ставить низку питань, які використовуються для аналізу. Це може тривати від 10 до 30 хвилин.

Насправді поквартирне опитування - це досить дорого і довго. Крім того, важко отримати згоду респондента та проконтролювати роботу інтерв'юерів.

У країнах Заходу опитують телефоном або онлайн. Але в Україні онлайн-опитування не є репрезентативними, а опитування телефоном складно провести через довгий список кандидатів, який важко сприймається на слух.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption У західних країнах передвиборчі опитування роблять набагато частіше, ніж в Україні

Хто замовляє передвиборчі рейтинги?

Тут можливі три варіанти.

Перший варіант: замовниками можуть бути іноземні інституції, які підтримують демократичні процеси в Україні. Наприклад, фонд "Демократичні ініціативи", IRI, NDI, NED. Такий варіант найбільш прозорий.

Другий варіант: проведення опитування соціологічними агенціями на замовлення політиків. У цьому разі замовник не афішується. Основні політичні гравці регулярно проводять такі опитування, але замовник сам вирішує, чи публікувати дані.

Якщо мова йде про авторитетну соціологічну агенцію, то її співпраця зі штабом політика не означає її заангажованість на його користь. Хороших агенцій мало, політики змінюються, а соціологи залишаються.

Третій варіант: соціологічні центри іноді можуть із власної ініціативи ставити декілька питань про політичні вподобання у своїх регулярних опитуваннях. Такі дані вони охоче публікують.

У західних країнах замовниками передвиборчих опитувань часто стають засоби масової інформації. На жаль, українські ЗМІ такого взагалі не практикують.

Наскільки точними бувають рейтинги

Щоб зрозуміти, наскільки точними можуть бути рейтинги, варто порівняти останні опитування перед виборами та результати голосування.

Якщо проаналізувати останні шість виборчих кампаній з 2004 по 2014 рік, то в двох з них максимальні відхилення результатів голосування від останніх рейтингів становили 3%, на двох виборах максимальне відхилення було 5%, і ще на двох - 7-8%.

Але треба розуміти, що останні опитування могли проводитись аж за три тижні до виборів, оскільки раніше закон забороняв публікацію рейтингів пізніше, ніж за 15 днів до виборів. За останні три тижні багато хто міг змінити свою думку.

Згадаємо, які найбільші розбіжності були між останніми опитуваннями і виборами.

На президентських виборах 2004 року максимальна розбіжність була лише 3% для Януковича. Соціологи йому давали 42% за три тижні до виборів, на виборах він отримав 39%. Для інших кандидатів розбіжності були менш як 1,5%.

На парламентських виборах 2006 року найбільші відхилення були для Партії Регіонів та "Нашої України". Обидві партії отримали на 5% менше, ніж прогнозувало опитування проведене за два тижні до виборів.

На президентських виборах 2010 року останнє опитування було аж за місяць до виборів, і результат Януковича на виборах був на 7% менше (36%) ніж показувало опитування - 43,6%. Для інших кандидатів відхилення було в межах 3%.

На парламентських виборах 2012 року останнє опитування за два тижні до виборів давало партіям УДАР та КПУ на 5% більше, ніж вони отримали на виборах. А за "Свободу", навпаки, проголосувало на 3% більше, ніж показали рейтинги.

На президентських виборах 2014 року найбільше відхилення від опитування за тиждень до виборів було 3% - для Тимошенко і Тігіпко.

На парламентських виборах 2014 останні рейтинги помилились найбільше за всю історію передвиборчих опитувань. Партія "Народний фронт" отримала на виборах на 8% більше, а політсили Порошенка та Ляшка - на 5% менше.

Тож, рідко коли результати виборів в Україні відхилялися від останніх рейтингів на понад 5%.

Нові політичні сили, що дають виборцям надію, можуть покращити результат на тлі втоми від давніших політичних гравців. Так було зі "Свободою" у 2012 році, "Самопоміччю" та "Народним фронтом" у 2014 році та Сергієм Тігіпком у 2010-му. Добре відомі політичні сили часто мають більш стабільну динаміку рейтингів протягом кампанії.

Водночас між схожими політичними силами в останні тижні перед виборами подекуди стається перерозподіл голосів.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption На тлі втоми від старих політиків нові політичні сили можуть збільшити рейтинг в останні тижні перед виборами - так було з "Самопоміччю" у 2014 році

Чому результати виборів можуть відрізнятись від рейтингів?

Найголовніша причина - банальна. Частина виборців може змінити свою думку в останні тижні кампанії під впливом якихось вагомих інформаційних приводів.

Другий фактор, який заважає прогнозувати результати - це люди, що не визначились із кандидатом або не впевнені, чи підуть взагалі на вибори.

Якщо виборці, що не визначилися, сильно відрізняються від тих, хто визначився за своїми політичними поглядами, то вони стануть причиною сюрпризів у результатах голосування. Проблема в тому, що кількість тих, хто не визначився, залежить від наполегливості інтерв'юера і може відрізнятися в різних опитуваннях у два рази.

Третій момент - репрезентативність вибірки. Як би ретельно соціологічні центри не підходили до побудови вибірки, все одно є люди, які відмовляються брати участь в опитуваннях, або яких важко застати дома. Якщо політичні вподобання цих виборців сильно відрізняються від опитаних, то це призводить до розбіжностей між рейтингами і голосуванням.

Четвертий фактор - суто технічний. Рейтинги мають статистичну похибку, яка є наслідком того, що ми опитуємо лише вибірку із 1000-2000 людей, а не все населення України.

Похибка рахується за формулою і залежить від обсягу вибірки і відсотка голосів, який набрав кандидат. Формулу наводити не буду, але просто треба розуміти, що різниця між рейтингами в 1-2% зазвичай перебуває в межах похибки. Чим більший відсоток у кандидата, тим більша похибка його рейтингу.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption В день голосування найбільше сюрпризів можна очікувати від виборців, що не визначилися

Кому довіряти?

Соціологічні агенції, які публікують рейтинги, можна поділити на три групи: 1) авторитетні та відомі, 2) сумнівні та 3) фейкові або неіснуючі.

За якими критеріями їх можна розрізняти?

Найбільш простий критерій - це акредитація в Українській Соціологічні Асоціації та міжнарожній асоціації ESOMAR. Для соціологів важлива репутація їх професії, тому професійна спільнота активно реагує на випадки, коли порушуються етичні чи професійні стандарти.

Серед агенцій, які публікують передвиборчі рейтинги і є акредитованими членами Українській Соціологічні Асоціації, такі:

  • Центр "Соціальний моніторинг"
  • Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка
  • Соціологічна група "Рейтинг"
  • GfK Ukraine (Нещодавно відділ соціально-політичних досліджень відокремився в нову компанію Info Sapiens)
  • Київський міжнародний інститут соціології (директор КМІС Володимир Паніотто також є членом ESOMAR)
  • Центр соціальних та маркетингових досліджень SOCIS
  • Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова

На які ще критерії варто звертати увагу?

По-перше, це тривалість існування і позитивна репутація. Авторитетні соціологічні агенції працюють 10-25 років в цій сфері. Репутація - основа їх бізнесу. Якщо агенція хоч раз була помічена в брехні чи маніпуляції з даними, то вона втрачає репутацію, яку здобувала роками. Тому, для публікації фейкових рейтингів під час виборів часто використовують вигадані назви або маловідомі соціологічні агенції.

Важливо, щоб політичні опитування не були основним джерелом доходу соціологічної агенції. Це дозволяє їй бути незалежною. Добре, коли вона проводить дослідження в інших сферах і серед замовників є авторитетні міжнародні організації та фонди.

Авторитетні соціологічні центри часто представлені авторитетним персоналіями, які мають вагомий професійний чи академічний досвід.

Присутність політиків та політтехнологів в засновниках соціологічної агенції - це поганий знак.

Наявність інформативного сайту, на якому регулярно публікуються дослідження і можна перевірити всю вищеперелічену інформацію, також важлива.

Рейтинги авторитетних агенцій часто є схожими, якщо вони були проведені близько в часі та список кандидатів сильно не відрізнявся.

Якщо ви бачите, що якась агенція дає дані, які сильно відрізняються від середнього показника, то це вагомий привід для сумнівів.

Але будьте уважні і порівнюйте відсотки, які пораховано до однакової бази респондентів. Існує три варіанти публікації рейтингів: процент може розраховуватись: 1) серед всіх опитаних, 2) серед тих, хто має намір голосувати і 3) серед тих, хто визначився.

Насамкінець, соціологам не дуже подобається, коли рейтинги називають "соціологією". Ця наука досліджує значно цікавіші і складніші речі, ніж "За кого ви будете голосувати?". Тому в англійській мові агенції, що займаються передвиборчими опитуваннями називають не соціологами, а полстерами, від pollster та opinion polls.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему