Як це в Британії: чи ходять британці по гриби?

Гриби Копирайт изображения Олег Карп'як
Image caption Ніщо не зрівняється з відчуттям щастя, коли знайдеш здорову парасольку

"Обіцяй не дивитися по кущах! - діловито налаштовує мене приятель-англієць на початку прогулянки. - Ми просто дихаємо, споглядаємо й нічого не збираємо". Навчений гірким досвідом, він добре знає, про що говорить.

Зі щасливим вереском, приглушеним зойком або й мовчки, але рішучо, я подекуди покидаю його, спантеличеного, - зникаючи десь у гущавині. А тоді, подряпана, але щаслива, виринаю з "призом" - грибочком, а як пощастить, то й кількома.

Мало що може зрівнятися з насолодою від вдалого походу по гриби. Моховики, печериці, маслюки - а тоді підберезовики, підосичники, польові білі, не рахуючи опеньок, "лісових курчат", глив або рядовок - британські ліси восени ваблять багатьма спокусами.

Щоправда, не всіх. Бо збирання грибів - дозвілля для втаємничених, а в околицях Лондона зурбанізоване населення британської столиці воліє на ризики не наражатися і всілякими там звабами "континенталів" із Європи не спокушатися.

Image caption Ці лисички - вечеря із супермаркету: 5 фунтів за 100 грам свіжих грибів

Але і в сільській місцевості знайома на ім'я Патриція - з родини англійських фермерів у кількох поколіннях - дозволила мені, гостюючи в неї, зібрати врожай зимових опеньок у своєму садочку, приготувати - посмажити з цибулею в сметані. Але скуштувати довго не наважувалася.

Звичайно, є британці, які гриби і збирають, і готують, і навіть не бояться їх їсти. Але з мого досвіду, їх меншість, та й та малопомітна.

Image caption Цей молодий моховик замалий, щоб потрапити до кошика, тому просто позує для фотопортрету

Не допомагають навіть численні теле- і радіопрограми, де імениті кухарі, всіяні мішленівськими відзнаками, навчають потенційних гурманів мистецтва готувати вишукані страви із зібраних власноруч грибів - здорової альтернативи м'ясному білку.

Страх перед невідомим сильніший, і для переважної більшості британців гриби залишаються "забороненим плодом", що однаковою мірою вабить і лякає.

Зміни з іншими "збирачами" - лісових ягід і горіхів - помітні, але в дрібних, порівняно з Україною, масштабах: хтось, вигулюючи собаку, назбирає в пластиковий контейнер дику ожину, хтось не зможе встояти перед багряними ягодами шипшини чи спокуситься сірувато-синіми плодами терену для домашньої наливки.

Image caption Опеньки англійською honey fungus - медовий гриб. Садоводи з ним борються, бо попри гарну назву, це вважають хворобою плодових дерев

Але, як підсумувала одна давня знайома, хобі якої - довгі прогулянки, "ми, британці, втратили зв'язок із природою і воліємо навіть лісові ягоди шукати на поличках супермаркету, а не в лісі".

У зв'язку з цим пригадую, як колись давно разом із сином, що на той час мав років сім-вісім, надибала розлогу липу, всипану духмяним цвітом, і вирішила зібрати трохи цвіту та насушити для зимового чаю.

Він мене присоромив: "Мамо, але ж англійці так не роблять!".

А на моє слушне зауваження, що англійці липовий цвіт купують у магазинах натуральних продуктів - health shops, син із безпосередністю допитливого дитячого розуму запитав: "Мамо, то українці розумніші за англійців?".

Image caption Ці фіолетові краплинки - лаковиця бузкова, або лакакрія лілова - можна вживати сирими, наприклад, покришивши для ефектності в свіжий салат. Англійська назва amethyst deceiver - аметистовий ошуканець

Довелося терміново пояснювати дитячою мовою, що: а) не можна так узагальнювати; б) українці не такою мірою втратили зв'язок із природою; в) але і це правда не про всіх, бо і в Україні є багато людей, які не шукають, не збирають і не сушать дикі трави-гриби-ягоди.

Та даруйте цей відступ - повернімося до грибів!

Так насправді грибний сезон у Британії не припиняється навіть узимку. Один мій добрий друг, який і заразив мене своєю пристрастю до грибів, полюбляв гуляти у лісочку на самісіньке Різдво, і якось приніс із такої прогулянки пакуночок смачнющих сірих глив. Справжній делікатес до святкового столу!

Image caption Ця знахідка смачна і поживна. Печіночниця звичайна в англійському перекладі має назву гриб-біфштекс або воловий язик. Українською народна назва - тещин язик. Я волію англійську, бо тещам доводиться багато кпин терпіти в анекдотах, нехай хоч гриби їх не чіпають.

Грибників у лісах, гайочках і просто чагарях у "зеленому поясі" довкола Лондона останні кільканадцять років і справді стало більше - але коли з ними заговориш, то відразу вгадуєш за акцентом "англійську з Європи".

Найчастіше такі збирачі - чехи, словаки, литовці чи поляки. Рідше це будуть якісь "здичавілі" англійці.

Деякі тутешні лісництва вводять обмеження на те, скільки і чого можна в лісі зібрати. Скажімо, в лісовому масиві Еппінг-форест на північному сході Лондона треба заповнити форму із заявкою на збір грибів у якийсь один день на рік.

Image caption Перший "урожай" цього року - випадковий: ось що ми знайшли, вигулюючи з друзями собаку - не скажу де, щоб не розголосити всі свої таємниці

Якщо в обраний вами навмання день періщить дощ, іде сніг, і ви не знайдете навіть червивого грибного огризка, не чекайте співчуття - ваш дозвіл був на 13 жовтня, от і забирайтеся додому з порожніми руками.

В інші дні збір грибів суворо заборонено, а якщо рейнджер знайде у вас гриби, а документа про дозвіл збирати саме в цей день у вас немає, доведеться висипати.

Image caption А так виглядали перші знайдені в Британії рижики - вони були обгризені равликами чи слизнями, тому залишилися лише як спогад на цьому фото

Тому краще збирати в тих місцях, де немає регулювання, обмежень і обов'язкових ліцензій. Понадто, таких більше.

Але ні, зігнутися і зрізати в лісі, потім чистити, заморочуватися - це більшості знайомих британців не до снаги.

Image caption Боровик - омріяний приз будь-якого грибника, але трапляються вони вкрай рідко

Куди простіше заплатити 16 фунтів за 100 грамів морожених "диких грибів" у модному супермаркеті. Менше клопоту - і немає сумнівів, що знайдене в лісі не є якоюсь блідою поганкою, від якої отримаєш розлад шлунку або й гірше.

Інший варіант - те, що робить мій приятель і частий попутник прогулянок на природі. Хочеш поласувати свіжоприготованими грибами - заведи собі друзів з України і прийди до них на вечерю.

За якою можна спокійно забути оте "не лазь по кущах" - і попросити добавки: "Парасольки в клярі - ням, мої улюблені".

Image caption Улюблена страва мого англійського приятеля - парасолька в клярі: їсти полюбляє, а збирати - ні.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Новини на цю ж тему