Чим унікальний український суржик

Суржик Копирайт изображения Гусь

Щоразу, як на конференціях з лінгвістики звучить "На основі української нема піджинів" лінгвісти засмучуються. Та не надовго. Бо на основі української є суржик і це унікальне явище.

Означити його непросто, бо тут є ознаки і піджину, і койне, і жаргону, але до кінця він не є ані тим, ані тим.

Перше питання, яке я чую від іноземних колег-лінгвістів: чи росіяни розуміють суржик? А друге: чи у Львові й Херсоні він однаковий?

Спершу мене ці питання спантеличували, бо системних знань про суржик у мене не було, хоч я й знала всього "Гамлєта" напам'ять.

А тепер, провівши поверхневі польові дослідження, можу більш-менш упевнено відповісти, що росіяни суржик розуміють десь так, як і літературну українську мову, а суржик у Львові і суржик у Херсоні - то "дві великі різниці". Колеги-лінгвісти округлюють очі й схвильовано вигукують:

"Оце так лінгвістичне диво, той ваш суржик!"

Отож-бо й воно! І це явище, якого не слід соромитись, а яке слід досліджувати.

То що ж таке суржик і чим він особливий?

Суржик утворений на основі двох літературних мов - української та російської. Це якщо коротко.

А якщо копнути глибше, то в канві суржику ще є спільні для обох мов словоформи і українські діалектизми, щоправда, тих останніх небагато і з часом їх стає все менше.

Власне, сама етимологія терміну "суржик" допомагає зрозуміти суть поняття - це суміш зерен жита й інших злаків. Щось не однорідне і не чисте.

Юрій Шевельов, світової слави мовознавець-славіст, вперше почув термін суржик на означення "мішанини мов у східноукраїнському селі" від свого студента-харків'янина у тридцятих роках.

Суржик у тридцятих роках і сьогоднішній - то далеко не одне і те ж. І це не лише про якісний склад, адже змінилися пропорції російської та української лексики на користь останньої, а ще й функції, яку він виконує.

У момент свого виникнення суржик мав просте практичне призначення: вихідці із сільської місцевості потрапляли в міста, де мовою спілкування, навчання та кар'єрного зростання була російська. Хочеш не хочеш, а мімікруєш.

Звідси й анекдоти про те, що типовий житель міста в першому поколінні не знає ані літературної російської, ані літературної української, зате володіє іноземною - суржиком.

Процвітає в соцмережах

Сьогодні ж все змінилося до невпізнання: суржик все ще залишається мовою помежів'я, але він став і спільною мовою для тих, хто чудово знає літературні варіанти як української, так і російської мов.

Суржиком пишуть (і це ще одна характерна відмінність від піджинів чи койне) тексти. Він служить стилістичним інструментом: ефект комічного легко досягнути, якщо вправно інкрустувати навіть найсерйозніший текст реплікою суржику. І цим користуються - вправно і завзято.

Візьмімо перший ліпший популярний текст у соцмережах - майже напевне міститиме елементи суржику, а то й всуціль буде ним написаний.

Ось, наприклад, блогерка Татуся Бо, оголошує про свій творчий вечір: "Любі мої киці і котики. Тут такоє дєло))) у нас намічається прекрасна вечірка для вздрослих з віршами для дітей".

У соціальних мережах з'являються персонажі, які говорять суржиком і завойовують серця тисяч фоловерів. Гусь, якого створила ілюстраторка Надія Кушнір, має феноменальну популярність, його дотепні коментарі суржиком на злободенні теми можна читати не лише у постах на фейсбуці, а й на платіжних банківських картках чи навіть на білбордах міста.

Суржик процвітає не лише в блогерських текстах. Ним пишуть цілі поеми, згадаймо хоча б тексти Леся Подерв'янського, які вже, здається, давно розібрали на цитати і вони аж ніяк не асоціюються із "рудиментом меншовартості" чи "покаліченою мовою", як часто, бувало, окреслювали суржик борці за чистоту мови.

Копирайт изображения Уніан
Image caption Лесь Подерв'янський

Попри те, що суржиком пишуть - і то активно, і багато - він не має нормативного правопису, тому у всіх текстах мовні одиниці будуть трохи різнитися: наприклад, прєлєсть і прелесть (і ще чимало можливих варіантів), ушов і ушол, епіческая і епічіская.

Різноманітність форм має логічне пояснення: суржик живий і постійно змінюється, нові слова приходять і відходять дуже швидко, навіть є певна мода на цей стиль.

Пам'ятаєте, як ще недавно чи не усі тексти у соцмережах починалися із здрастє? І де тепер те здрастє? Нема. Тепер на заміну йому прийшла клична форма іменника, як і личить нормі української мови, або англійське хелоу.

Суржик поволі українізується і зангліщується, і це свідчить про зміну фокусу загалом у суспільстві.

Про суржик можна говорити довго, та висновок один - він вартий сотень дисертацій та досліджень. Він може стати зіркою лінгвістичних конференцій, а не лише поганим хлопцем, про якого пишуть у посібниках із чистоти мови.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Новини на цю ж тему