Блог професора Пономарева: чому триває "правописна війна"?

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС Україна.

Свої запитання професорові Пономареву надсилайте на адресу bbc.ukrainian.kiev@bbc.co.uk

Як Ви ставитеся до передавання англійського звука, позначуваного літерою h, через українське г? Як правильно писати: бозон Хігза, Хіґза чи Гіґза?

Ставлюся позитивно. У пресі часто відтворюють цей звук літерою х, мавпуючи російський правопис. Росіяни не мають фрикативного г, тому передають цей звук то через г, то через х.

Ми маємо і ґ, і г, і х. Тому англійське g передаємо через ґ, англійське h передаємо через г, а kh – через х.

Отже, правильно українською мовою писати Гіґза.

Чи доречний суфікс –ка на позначення жінок на традиційно чоловічих посадах: прем’єрка, лідерка, тренерка?

Доречний. У назвах професій, звань, посад є чимало слів, що мають форму чоловічого роду на позначення і чоловіків, і жінок: академік, інженер, кандидат, педагог.

Колись ці посади займали тільки чоловіки. У міру набуття їх жінками з'явилися відповідники жіночого роду: бандуристка (бо колись були тільки бандуристи), лікарка, акторка, журналістка, кореспондентка, космонавтка, тренерка, прем’єрка тощо. Цей процес досить продуктивний, тому немає заперечень проти слів типу тренерка, лідерка.

Коли потрібно писати Ви з великої літери? Чи доцільно це робити в інтерв’ю?

Я гадаю, що доцільно. Спираючись на традиції української (і не тільки) епістолярної спадщини, а також у творах художньої літератури займенник пошанної множини Ви пишуть з великої літери. Я думаю, що український правопис повинен це узаконити.

Скажімо, у вірші Олександра Олеся, присвяченого Ользі Кобилянській, читаємо: "Привіт, уклін низький Вам, пані".

Чому мовознавці не можуть дійти якогось компромісу в правописі?

Не можуть, бо стоять на різних позиціях. Одні мовознавці хочуть усунути наслідки більшовицької наруги з українського правопису, що сталася 1933 року. Їхні нечисленні опоненти досі не вийшли з радянської шинелі і обстоюють те, що нам нав’язали в добу зближення мов і правописів.

Українська правописна комісія на чолі з членом-кореспондентом Національної академії наук Василем Німчуком у 1999 році підготувала "Проєкт найновішої редакції українського правопису". Він повертає наш правопис до його національних засад. Цей правопис досі не затверджений, але ним уже користується багато видань і видавництв.

І справді, у нині чинному правописі є багато пунктів, які суперечать один одному і здоровому глуздові. Наприклад, ми пишемо автобіографія, але аутотренінг. Лавр, але лауреат, хоч латинське laureatus походить від laurus – увінчаний лаврами. І вимовляється цей дифтонг і там, і там як ав, а не ау.

Або пишемо ортогональний, ортодоксальний, ортопедичний, але орфоепічний. Підстав для цього немає, крім однієї: так пишуть росіяни.

Немає підстав і для слова ефір або назви столиці Греції Афіни, крім уживання таких форм у російській мові. Тож на ВВС ніхто не забороняє казати правильно: етер і Атени.