Блог професора Пономарева: що не так зі словом "давайте"

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС Україна.

Свої запитання професорові Пономареву надсилайте на адресу bbc.ukrainian.kiev@bbc.co.uk

Андрій Кузнецов із Луганська запитує, як правильно називати центральну вулицю його міста: Совєтська чи Радянська?

Оскільки за часів Радянського Союзу російське слово советский у всіх офіційних документах українською мовою перекладали радянський, то й та вулиця Радянська.

А взагалі, м’яко кажучи, дивно, що центральна вулиця обласного центру незалежної України досі має таку назву. Невже не можна назвати її якось пристойніше?

Ще одне запитання пана Кузнецова - про назву міста хіміків на Луганщині: Сєверодонецьк.

Це неоковирний витвір безграмотних місцевих чиновників. Оскільки місто розташоване над річкою Сіверський Донець, то воно й має називатися Сіверськодонецьк. Такий варіянт назви зафіксовано в першому виданні Української енциклопедії, том 13, ст. 153, а також в останніх виданнях Українського орфографічного словника.

Отже, назва міста – Сіверськодонецьк.

Борис Мазко цікавиться, чи доцільно вживати в українській мові неукраїнські терміни на зразок степінь, рівнобедрений (математичні), вітка (залізничний термін) тощо. "Можливо, - пише читач, - у цьому є прихований сенс, але назовні все видається принизливим і недоумкуватим".

Щодо термінів степінь та рівнобедрений, то з погляду лексичних норм сучасної української літературної мови вони видаються застарілими, діялектизмами. Бо слова бедро сучасні словники не фіксують, а слово степінь подають лише як математичний термін.

Отже, їх варто замінити на ступінь та рівностегенний.

Те саме потрібно зробити з двокореневими утвореннями зі складником много- : многогранник, многочлен, многокутник, що відгонять суржиком. Тим більше, що сучасні словники дають і варіянти багатогранний, багатогранник, багатокутний, багатокутник, багаточлен тощо.

Слово вітка, віта, частіше в множині – віти, наявне в усіх словниках, але воно має поетичне забарвлення. Наприклад: "Прихилила вишня вітоньку низенько" (Агатангел Кримський).

"Але якось вночі підійди і торкни мої віти. Я тобі засвічусь, як нікому іще не світивсь" (Борис Олійник).

Тож у термінологічному значенні його теж варто замінити лексемою гілка.

Валерій Корнійко запитує, як правильно українською мовою: азбучна істина чи азбукова істина?

Оскільки для називання сукупности розташованих у певному порядку літер якогось письма українська мова має аж три синоніми – алфавіт (з грецької), азбука (зі старослов’янської) та власне українське абетка – то краще вживати абеткові істини, тобто загальновідомі істини.

Дмитро Карп'як із Коломиї запитує, як потрібно ставитися до поширеного в засобах масової інформації слова давайте: давайте танцювати, давайте працювати й таке инше. Чи завжди можна, цікавиться читач, замінити його словом нумо, чи краще взагалі обходитися без нього?

Вигук нумо вживаний як спонукання, заохочення до дії. Наприклад: "Та годі вам клопотатися, нумо вечеряти" (Марко Вовчок).

Слово давайте в спонукальних дієслівних конструкціях є непотрібною калькою з російської мови, бо в українській мові дієслова в наказовому способі мають форму не тільки другої, а й першої особи множини. Не лише йдіть, беріть, живіть, а й ідімо, берімо, живімо.

Тож замість двослівних конструкцій давайте танцювати, давайте працювати тощо потрібно вживати однослівних: танцюймо, працюймо, живімо, вірмо, співаймо.