Блог професора Пономарева: коли доречне "ґекання"

Професор Олександр Пономарів

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС Україна.

Свої запитання надсилайте на адресу bbc.ukrainian.kiev@bbc.co.uk, вказавши в темі листа "Запитання до професора Пономарева". Якщо Ви хочете запитати про значення котрогось слова, будь ласка, спочатку загляньте до словника - можливо, там уже є відповідь на Ваше запитання.

Читач Іван Березовський запитує, чи можна вживати слово Ебола саме як назву хвороби, чи потрібно додавати лихоманка або вірус Ебола. Анастасія Передрій цікавиться, як наголошувати це слово.

Назва вірус Ебола (лат. Ebola virus) пов’язана з найменуванням річки Ебола в Заїрі, в долині якої вперше відкрили цей вірус 1976 року.

Наголос у назві історичної области Буковина, що ним цікавиться Андрій Вовк, потрібно ставити на третьому складі – Буковина.

Кілька запитань надійшло від читача Андрія щодо українського правопису.

Чи варто поширювати "правило дев'ятки" на правопис власних назв иншомовного походження (Місисипі, Сидней, Дизель) та на компоненти складних слів (квазизірка, максиспідниця тощо)?

Варто. Навіщо нам мати два окремі правила для власних та загальних назв?

Чи схвалив би я неподвоєння приголосних у власних назвах?

Схвалив би. Писав би Андора, Мароко, Місурі, М'юлер, Шилер.

Варто також зменшити кількість винятків подвоєння приголосних у загальних назвах: анали, бона, Мадона, мото, нето, пені, тона й т.д. Зберігати подвоєння лише там, де воно відбиває вимову подовженого приголосного: ванна, манна тощо.

На мою думку, потрібно уніфікувати написання слів типу Святвечір, ексчемпіон, штабскапітан і писати все без дефіса.

Щодо м'якого й твердого л, пропоную залишити все так, як є в чинному правописі, але уніфікувати відтворення складника land. Тобто писати й вимовляти Голяндія, Гренляндія - як Курляндія, Фінляндія й под.

Щодо "ґекання". Українська мова належить до тих індоевропейських мов, де проривний задньоязиковий приголосний g перейшов у глотковий, або фарингальний h. З инших слов'янських мов до таких належать білоруська, верхньолужицька, словацька й чеська. З неслов’янських мов сюди потрібно віднести новогрецьку.

З огляду на це, в усіх словах грецького походження вживаємо лише г: галактика, гімназія, програма й под.

У давно засвоєних словах з инших мов також вимовляємо г: газета, гвардія, генерал тощо. Але маємо низку слів з фонемою ґ: ґанок, аґрус, ґава, ґерлиґа, ґалаґан, ґедзь та ин.

Більшість власних географічних назв уживаємо з г: Гаїті, Гельсинкі, Англія, Бельгія, Грузія, Мадагаскар.

В иншомовних антропонімах, тобто іменах та прізвищах, послідовно розрізняємо г (h), ґ (g) і х (ch, kh): Ґете, Геґель, Гайдеґер, Гемінґвей, Гюґо, Ганс, Гіларі, Йоахім.

Попередні записи в блозі професора Пономарева.

Архів блогу (2009-2011рр).