Блог з Луганська: пенсійна лихоманка

Блог з Луганська: пенсійна лихоманка Копирайт изображения AFP
Image caption Одні пенсіонери в Луганську голодують, а інші отримують по дві пенсії - в "ЛНР" і Україні

Якщо хтось скаже вам про те, що більше ніж за рік в Луганську не помінялося нічого - не вірте. Зміни, більш-менш помітні, відчуває кожен, хто здатен відчувати і розуміти. І якщо не вдаватися до рефлексії і жалю, а просто пройтися по пунктах "було - стало", різницю можна відстежити до дрібниць.

Жителі Луганська та області не отримували пенсії протягом дев'яти місяців - від початку бойових дій до березня 2015 року.

Погодьтеся, для людини, яка жила від пенсії до пенсії, витримати дев'ять місяців було випробуванням, аналогів якому немає.

Моя найближча родичка - тітка 67 років. Останні 7 років на пенсії. Вона виявилася абсолютно непристосованою до життя без грошей і їхньої перспективи. Вона й такі, як вона, вистоювали по чотири години шість днів на тиждень під соціальними їдальнями, щоб отримати порцію безкоштовного супу/каші і - найголовніше - хліба. Я бачила ці черги. В них стояли всі, хто міг стояти. Хтось втрачав свідомість, майже всі лаялися, вимагаючи хоча б запаху тушонки в каші. Моя тітка ставилася до цього ритуалу як до важкої роботи.

Влада ускладнювала цей квест на виживання. Після чергової хвилі скарг ввели довідки про склад сім'ї, і взяти порції на неіснуючих родичів, про яких не було зазначено в довідках, стало неможливо.

Моя тітка марила їжею. Навіть коли стали платити пенсії і їдальні припинили працювати, її найбільшим бажанням залишилася мрія про їжу. Наїстися досхочу. І про чоботи. Так-так, ми допомагали їй і допомагаємо, але це - піщинка в морі її потреб. За столом моя тітка з'їдає порцію будь-якого розміру "про запас". Їсть, не відчуваючи смаку їжі, відчуваючи тільки велике бажання вгамувати постійний голод. Невроз, кажете?.. Цілком імовірно.

Але ситуація з пенсіями - палиця з двома кінцями. Хто зумів (мав здоров'я, мобільність, кошти та інше), той оформив горезвісну українську пенсію. І, ви знаєте, про це говорять як про щось настільки потаємне... Як про національність у період єврейських погромів. Найчастіше уникають відповіді, боячись "злякати" диво в дві пенсії.

Моя приятелька оформила пенсію після смерті матері. Пенсія була хороша - мати була блокадницею. З моєю приятелькою у нас були відносини досить довірчі, але на питання про те, як їй вдається отримувати пенсію за померлу матір, вона відповідає ухильно, а я не наполягаю.

Від знайомих часто чую, скільки часу вони проводять за переоформленням української пенсії - живуть у малознайомих людей, проводять до 26 годин в дорозі в малопристосованих для цього автобусах, потерпають від дефіциту туалетів в дорозі... Так, це квест на виживання. Слухаючи ці історії, я була проти того, щоб моя мама їхала цими партизанськими стежками, ночувала в дорозі, щоб отримати українську пенсію на півроку. Через півроку, як ви знаєте, пенсію потрібно переоформляти.

Цілком несподівано в кінці минулого року мені зателефонувала колишня колега - запропонувала поїхати до її свекрухи на територію України (територію, контрольовану Україною - Ред.) і зупинитися у неї, щоб вирішити пенсійне питання. Ми не зважилися на це. Але пропозиція "Я про все домовилася, ви зможете жити там, скільки потрібно" зворушила неймовірно.

Мій добрий друг живе в Києві вже рік на українську пенсію матері, користуючись її банківською карткою. "Їй вистачає", - це він про пенсію, яку старенька отримує в "ЛНР". В "республіці" пенсію виплачують у рублях за курсом 1:2, оскільки офіційний курс саме такий. Щоб дізнатися, якою буде ваша зарплатня в рублях в "ЛНР", помножте її на 2. Для цін (що найчастіше перевищують російські) - це дуже мало. Мало для бюджетників - вчителів і лікарів, які й до всіх подій отримували не дуже багато, а зараз - мізерно мало.

Так, пенсія. Я дивлюся на пенсіонерів, яким відведено денний час життя. Ні, ніким не відведено, але живуть вони саме в цей світлий проміжок часу - у пошуках того, що трохи дешевше, вирішуючи комунальні та побутові питання, і я не можу сказати, що це щасливі і забезпечені люди, котрі мають усе.

Ви бачили обличчя наших старих? Недовіра, приреченість, втома. Мені здається, що всі ці ознаки як атрибути часу приходять з віком і не зникають вже ніколи. Вічні гоніння: "Покажіть пенсійне! Розвелося вас!" в транспорті і відсутність хоча б якоїсь сфери дозвілля. І тільки іноді в місцевих новинах можна побачити щасливих старих, яких нагодували бутербродами з докторською ковбасою і напоїли гарячим чаєм на відкритті чергового комерційного центру. Відкритого виключно для того, щоб пенсіонер міг отримати свою українську пенсію готівкою за курсом 1 грн=2 рублі 50 копійок.

В "республіці" зняти гроші з української (або якийсь інший) банківської картки безпосередньо неможливо. Здійснюється ця операція через численні комерційні центри, основна функція яких - видача готівкою пенсій з українських карт. Видача грошей відбувається тільки в рублях з оплатою 5% або вище від суми операції за послуги комерційного центру. Тобто пенсію в 1100 грн пенсіонер зможе отримати в такому розмірі: продати 1100 грн по 2,52 рублі (вийде 2772 рублі), віддати 5% як оплату за послуги комерційного центру і отримати на руки 2633 рублі.

Зняти свою пенсію в гривнях на території "республіки" неможливо. Можна отримати гроші в рублях, а потім купити потрібну суму в гривнях за курсом 2 рублі 67 копійок за 1 грн. Або інший варіант - їхати, щоб зняти гроші на територію України, але в такому випадку потрібно буде заплатити за дорогу від 300 до 400 грн в один бік (вартість дороги в Сєвєродонецьк або Марківку).

Питання пенсії схоже на відкриту рану для тих, хто її так і не оформив. Питання, яке непокоїть і не дає спати. Наша приятелька, переселенка в Запоріжжі, оформила пенсію, крім Запоріжжя, ще й тут. Їздить одержувати її до "республіки" раз на два місяці - банкоматів у нас нема, видають особисто в руки в банку або на пошті. Подейкують, що будуть банкомати, але поки - страх і очікування, чи дадуть пенсію в цьому місяці. Вічний і невикорінний страх.

Новини на цю ж тему