Блог мами: щеплення - між квестом і тортурами

Копирайт изображения ukrafoto
Image caption Щоб вакцинувати дитину за планом, потрібно спочатку відсидіти дві години в черзі, а потім купити вакцину в аптеці і привезти в поліклініку в сумці-холодильнику

Щоб зробити одне з перших щеплень сину, мені довелося витратити дві з половиною години.

Почалися холоди, а двері до кімнати очікування у районній поліклініці, де було повно мам з дітьми, виходять просто на вулицю. Щойно у дверях з'являлася чергова мама з дитиною, усі відразу починали "шикати", бо з вулиці заходить холодне повітря і дітей треба одягати. Було то холодно, то нервово, і весь час хотілося звідти піти.

Але мусила чекати. І чекати довелося півтори години, лише тому, що лікар на все відділення - один. Півтори години на те, щоб лікар дав направлення на щеплення, яке роблять в іншому місці (20-30 хвилин пішки в холодну пору року). І вакцини немає ані там, ані тут. А пошуки вакцини по аптеках і її транспортування в сумці-холодильнику - окремий, маю сказати, суворий квест.

І ось, ти отримуєш довгоочікуване, вистраждане направлення на щеплення, знаходиш у чорта на рогах вакцину і летиш із коляскою і сумкою-холодильником до іншого відділення, поки його не закрили. Прибігаєш, а там немає ні пандусів для коляски, ні ліфта. Точніше, ліфт є, але закритий "на реконструкцію". На ньому, зазвичай, просто економлять. Бо навіщо ж в дитячій поліклініці, куди найчастіше приходять з немовлятами, щось для колясок?

Розколошкала знесилену від нескінченного очікування дитину, на руки - і вперед, на другий /третій/четвертий поверх. А потім так само назад - із малям, яке репетує від уколу. Народила дитину - страждай, будь така ласкава.

Нещодавно мені зателефонувала медсестра з тієї ж районної поліклініки. Хороша, мила, юна медсестра.

- Чому ви ще й досі не прийшли до нас на огляд? - запитала вона.

Як пояснити їй двома словами, що бути пацієнтом в їхній поліклініці - справжня мука, що думка про те, що доведеться провести там дві години - нескінченних, нестерпних дві години - лякає настільки, що стає очевидним: краще вже заплатити за візит до приватної клініки.

У приватній клініці дорого, але ж можна записатися заздалегідь по телефону, не чекати в черзі, там є обладнані кімнати для матері та дитини, є гарні іграшки і безкоштовна питна вода, є чистий туалет, теплі кабінети, пандуси та привітний персонал.

Чому сьогодні, у 2015 році, державні поліклініки виглядають як в'язниці у відсталих країнах, і навіть тюремна камера Брейвіка в Осло краща за лікарняну палату в Києві?

Чому в рік, коли на Марсі знайшли воду і навчилися робити людям пересадку голови, нам доводиться бігати з дитиною по всьому місту за вакциною і сидіти годинами в чергах через створену десятиріччя тому злидарську систему?

Чому персонал у державних клініках вважає, що всі ми маємо це терпіти? І чому, врешті-решт, обіцяна ще чорт-зна коли медична реформа ні на йоту не зрушила з мертвої точки?

Новини на цю ж тему