Чорнобиль у кіно: трагедія та екшн

Радіоактивні відходи Копирайт изображения Reuters
Image caption Так виглядають ядерні відходи на Чорнобильській АЕС. "Ядерні відходи" - так називається один із українських фільмів про Чорнобиль.

Чорнобиль, хоча і немає чим пишатися, є одним з ключових маркерів, за яким іноземці ідентифікують Україну. Лише останніми роками до переліку додалися Євромайдан, анексія Криму та війна на Донбасі.

Якщо у світі не лише добре пам’ятають події 1986 року, а й усвідомлюють їхні наслідки – лік документальних фільмів йде за сотню, серед них є учасники Берлінського кінофестивалю та лауреати Оскара – то для України, якщо звісно вважати кінематограф відображенням реальності, Чорнобиль так і залишився неосмисленим і непережитим "стереотипом".

Лише нещодавно з’явилася перша притомна рефлексія на тему – "Російський дятел", спільного виробництва України, Британії та Сполучених Штатів. Щоправда, режисером цього документального фільму теж є закордонний автор, Чад Грасіа. Вітчизняні ж автори рідко йдуть далі реконструкції подій.

Копирайт изображения Gracia Films
Image caption Кадр із фільму "Російський дятел" Чада Грасія

Є надія на заплановані на найближчі роки художні фільми українських режисерів Володимира Тихого та Мирослава Слабошпицького. Останній вже звертався до чорнобильської теми в короткометражці "Ядерні відходи", а його повнометражний дебют "Плем’я" став чи не найбільшим фестивальним успіхом незалежної України.

Володимир Тихий починає роботу над фільмом "Баба Пріся". В основі сценарію – п’єса Павла Ар’є, яку минулого року поставили у театрах Львова, Києва та Москви. Розповідається про три покоління сім’ї, які живуть в зоні відчуження. Як годиться, йтиметься не так про катастрофу, як про прощання з радянським минулим та інші сучасні українські проблеми.

Слабошпицький обіцяє зробити чорнобильський нуар "Люксембург". У той час, коли більшість фільмів на цю тему страждають надмірною сентиментальністю, режисер вже показав у "Ядерних відходах" і, можна розраховувати, покаже в "Люксембургові" повну атрофію сентиментів та емоції. Це звісно, не універсальний рецепт успіху, але така манера залишає глядачеві більше місця для власних вражень, емоцій та висновків.

Копирайт изображения ARTHOUSE TRAFFIC
Image caption Кадр із фільму "Ядерні відходи" Мирослава Слабошпицького

Обидва режисери, в міру професійних можливостей, борються з "радянським спадком" і очевидно, планують позбутися ярликів "До 30-річчя..." для своїх картин. Тим паче, що попереднім фільмам, приуроченим до 20 і 25 років - "Аврора" (2006), "У суботу" та "Земля забуття" (2011), немає чим похвалитись. Окрім як "пільговим", "чорнобильським" потраплянням у претенденти на Оскар та кілька престижних кінофестивалів.

У 2011 році Оксана Забужко, несхвально пишучи в есеї про показ стрічки "У суботу", згадує інший фільм того ж року, "Меланхолію": "Я вдячна фон Трієрові (і віддала б йому, аби моя воля, всі можливі нагороди!) за найпереконливішу екранізацію істинно трагічного відкриття, пережитого нами в травні 1986-го".

Зрозуміло, стрічка Трієра не має прямого відношення до чорнобильських подій. Проте, варто визнати, першим фільмом, який мені приходить на згадку при розмові про "Чорнобиль в кіно", є "Сталкер" Тарковського, який був створений у 1979 році і є видатним фільмом-попередженням Чорнобильської та усіх інших катастроф. До слова, Ларс фон Трієр – неприхований шанувальник Тарковського, зокрема, його "Антихрист" має присвяту режисерові.

Хоча, звісно, варто було б у першу чергу згадувати вітчизняні "Чорнобиль. Хроніка важких тижнів" (1986) Володимира Шевченка – вражаючий кінодокумент свого часу та художній фільм "Розпад" (1990) Михайла Бєлікова, який отримав нагороду на Венеційському кінофестивалі.

Копирайт изображения AP
Image caption Чорнобильська АЕС після вибуху

Три наступні десятиліття фільми та серіали про Чорнобиль виробництва України та країн СНД найчастіше були експлуатаційними та надміру сентиментальними.

Жанрове різноманіття американського та європейського кіно на тему – помітно ширше.

Чорнобиль, як символ, став складовою фільмів таких майстрів авторського кіно, як Жан-Люк Годар, Майк Лі, Бен Вітні, а Дерек Джармен свій заміський будинок, де він фільмував відому стрічку "Сад", назвав "Вілла Чорнобиль".

Чорнобильській темі присвячено кілька мультфільмів, зокрема французькі "Чорнодіти" та українсько-німецька "Історія Леоніда". І звісно, без згадок про Чорнобиль не міг обійтися анімаційний серіал "Сімпсони", де не надто відповідальний Гомер працює в службі безпеки Спрінгфілдської АЕС.

У західному художньому кіно чорнобильська тема проникла у популярні жанри: від комедії і до горору.

Копирайт изображения Reuters
Image caption На території Чорнобиля "у стрілялки погралися" Жан-Клод Ван Дам, Дольф Лундгрен, Брюс Вілліс і Джей Кортні.

З Чорнобиля починалося нашестя зомбі, американські туристи застрягали в Прип’яті і зустрічалися з мутантами-канібалами, АЕС захоплювали терористи і погрожували черговою катастрофою, в "Машині часу в джакузі" – герої подорожують у минуле після того, як обливають пульт керування напоєм-енергетиком "Чорнобиль", а одна з клієнток "Чоловіка по виклику 2" має ніс-пеніс, через те, що її мама під час вагітності працювала на ЧАЕС.

На території Чорнобиля "у стрілялки погралися" Жан-Клод Ван Дам, Дольф Лундгрен, Брюс Вілліс і Джей Кортні.

Епізоди в Чорнобильській зоні мають продовження "Трансформерів", "Міцного горішка", "Універсального солдата" та один з ремейків "Годзілли" (1998). Останній фільм має маленький епізод, де герой, якому доведеться боротися проти велетенського ящера, збирає черв’яків поблизу ЧАЕС. Епізод особливо цікавий, оскільки ним проводиться спадковість трагедій від Хіросіми з Нагасакі до Чорнобиля, адже поява оригінального японського фільму "Годзілла" (1954) прямо пов’язана з ядерними трагедіями.

Копирайт изображения AP
Image caption Кадр із фільму про великого ящура - Годзіллу

Якщо проігнорувати етичний бік подібного висвітлення, Чорнобильська катастрофа в кіно однаково вдалий привід як для екзистенційної драми, політичного детективу, так і для фільму жахів, комедії і цілої низки супергероїв, які могли б з’явитися у наслідок радіаційного опромінення.

Подібні стрічки, як і побудова здорового суспільства, вимагають скинути з себе роль "пасивної жертви радіаційного прокляття". Є надія, фільми Володимира Тихого та Мирослава Слабошпицького націлені саме на подібне суспільне оздоровлення.

Новини на цю ж тему