Блог історика. 1981 рік: за лаштунками монументу "Батьківщина-Мати"

Копирайт изображения unian
Image caption На "Батьківщину Мати" одягли вінок з маків - символ жертв війни

35 років тому – 9 травня 1981-го – в Києві з величезною помпою відкрили монумент "Батьківщина-Мати". Тогочасна назва: меморіальний комплекс "Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років".

Щоправда, в Києві й до цього існував такий музей у Кловському палаці. Але, кажуть, керівництво УРСР вирішило зробити "реверанс" перед престарілим лідером Радянського Союзу Леонідом Брежнєвим, колишнім фронтовиком.

Комплекс мали відкрити 1980 року. Але до круглої дати – 35-річчя Перемоги – не впоралися. Тому відкриття відтермінували до 36-ї річниці, хоча й тепер ледве встигали.

А тут ще й звістка – на відкриття приїде сам Брежнєв!

За кілька днів до урочистостей на будівельному майданчику панувала метушня. По-перше, поруч із алюмінієвою статуєю бовванів 100-метровий підйомний кран – найбільший в УРСР. Його спеціально привезли з Донбасу для монтажу Батьківщини-Матері. Проте часу на його розбирання не залишалося – унікальний кран розрізали автогеном на металобрухт.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Монтаж обличчя Батьківщини-Матері на київському заводі ім. Паризької комуни

По-друге, стався клопіт із музейним "Залом Перемоги", де золотом закарбували прізвища 12 тисяч бійців – Героїв Радянського Союзу. Нагорі, під куполом, значився полководець Георгій Жуков, кавалер чотирьох геройських зірок. Хтось згадав: генсек теж має чотири зірки! Щоправда, ті відзнаки не бойові: Брежнєв дістав їх у 1960-ті – 1970-ті роки, тому в списку фронтовиків-героїв його нема. Але ж… приїде, подивиться, не знайде свого прізвища, засмутиться. Тому викликали майстрів і наказали терміново вписати над Жуковим: "Брежнєв Л. І.".

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Під час контрольного складання на заводі верхньої частини скульптури

І то ще не все. 1978 року "дорогого Леоніда Ілліча" нагородили престижним радянським орденом "Перемога". Тож він зрадіє, якщо 12-тонний макет цієї відзнаки встановлять під склепінням "Залу Перемоги", а не там, де передбачалося проектом. Питання лише в тому, як тепер цю глибу підняти й закріпити? Адже зал готовий до відкриття, ніяка техніка там працювати не може. Вчинили по-радянськи: військові надали три сотні солдатів, які вручну затягли важкий орден до зали, а далі з допомогою тросів і лебідок підняли до стелі…

8 травня об’єкт відвідав керівник УРСР Володимир Щербицький, щоб особисто упевнитися, чи все готово до візиту високого гостя.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Брежнєв розписується у книзі почесних відвідувачів музею. Київ, 9 травня 1981 року

Брежнєв прибув до Києва потягом 9 травня вранці. Близько п’ятдесяти телекамер транслювали його пересування містом у прямому ефірі. Генсек виступив з короткою промовою на церемонії відкриття, оглянув музей, розписався у книзі почесних гостей. Особливо вподобав експозицію, присвячену його участі у війні.

"Залізна баба" (гострі язики казали також: "клепана мати") добре проглядалася з новобудов лівого берега. І не подобалася багатьом киянам. Але те, що люди побачили – не найгірший варіант. Адже первісно передбачалося вкрити фігуру жінки тонким шаром золота, щоб виблискувала на сонці, а нижче, на схилах, поставити напівоголених велетнів-вояків до 30 метрів заввишки.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Так виглядав будівельний майданчик на Печерську 1980 року. До 35-річчя Перемоги об'єкт не готовий

Переробити проект вдалося тому, що його автор москвич Євгеній Вучетич помер 1974 року, а киянин Василь Бородай, якому політбюро ЦК КПУ доручило закінчувати меморіал, позбавився найбільш одіозних рішень.

Він хотів прибрати і меч. Показав Щербицькому 11 варіантів – Батьківщина-Мати тримає дитину, чашу тощо. Найбільш вдалим варіантом вважав лаврову гілку в її руці. Щербицький заперечив: "Навіщо нам жінка з віником?"

Через недоречне сусідство з Лаврою кияни прозвали алюмінієву статую "Лаврентіївною". Почалися розмови, що її меч вище хреста лаврської дзвіниці. Якщо дивитися з мостів (залізничного чи імені Патона), то візуально сприймається саме так – адже меморіал розташований ближче до мостів. Насправді верхівка меча нижче хреста дзвіниці на 18 метрів.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Київський скульптор Василь Бородай, автор монументу, академік, народний художник УРСР і СРСР

Подив викликала також довжина меча – він непропорційно куций. Казали, ніби митрополит Філарет розповів Щербицькому про своє видіння: не можна піднімати меч – символ війни – вище хреста, бо неминуче почнеться кровопролитна війна, "якій не буде кінця".

Але то легенда. Меч вкоротили з іншої причини. Півметрову модель Батьківщини-Матері випробовували в аеродинамічній трубі і виявили: за тієї довжини, що передбачав Вучетич, меч вібруватиме на вітрі. Тому його підкоротили.

Мало хто знає, що фігура жінки символізує не тільки Перемогу. Вона – своєрідний пам’ятник видатній українській скульпторці Галині Кальченко, яка померла у 49 років від раку. Василь Бородай неодноразово розповідав, що обличчю Батьківщини-Матері навмисно надав риси талановитої колежанки. Щоправда, ніс скульптури довелося подовжити, інакше знизу виглядав би сплюсненим.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Галина Кальченко, риси якої скульптор надав Батьківщині-Матері

Партійне керівництво зажадало також збільшити статуї груди – праві, мовляв, чомусь менші, ніж ліві. Бородай не погодився. Коли жінка піднімає руку вгору, пояснив він, груди розтягуються і стають візуально меншими.

Спорудження статуї з п’єдесталом-музеєм коштувало державі 12 млн. рублів. Витрати на весь комплекс перевищили 30 млн. рублів.

2015 року музей дістав нову назву – Національний музей історії України у Другій світовій війні. З його експозиції давно прибрали Брежнєва й інший радянський агітпроп. Натомість "стометрова киянка" раптом зажила міжнародної слави – вона в четвірці найвищих скульптур світу.

Новини на цю ж тему