Блог з Луганська: освіта в "республіці"

Луганськ
Image caption На папері вчаться усі, але в реальності - одиниці, пише мешканка Луганська

"Куплю диплом недорого". Цей поширений вислів я знаю вже давно, але зараз він набуває нової актуальності.

Колись, років сто тому, батьки двох моїх учнів попросили мене позайматися додатково з їхніми дітьми. На тлі всього класу у цих дітей були дуже вже посередні показники, а я як молодий учитель-перфекціоніст закликала: "Учіть, вам це стане в нагоді!"

Один з моїх не дуже успішних учнів спересердя сказав мені тоді: "Навіщо мені ваша українська мова та література? Тато сказав, що все одно влаштує мене працювати в ДАІ з будь-якими оцінками".

Цікаво, як склалося його життя після школи, ким він став без "моєї" української мови і грамотності?

Ситуація з освітою зараз дуже схожа на цю давню історію - неважливо, які оцінки, важливо, що я вже влаштувався і працюю, а диплом мені потрібен для зірочок або нової посади.

Завдання вузів - зберегти ставки, робочі місця і кафедри. Для цього потрібно зробити набір. Тому зараз вчать сусідів, друзів, кумів, дітей сусідів і тих, хто проходили повз, але вчасно не ухилились від масштабної приймальної кампанії.

На папері вчаться всі-всі-всі. В реальності ситуація інша. Частина з цих "усіх-усіх" служить, частина зводить нерухомість у Росії, частина торгує на ринках сусідньої держави, частина просто десь і якось працює і не має часу і бажання вчитися. Ситуація з освітою більше схожа зараз на квест, який потрібно вирішити максимально швидко і дешево. Є кілька варіантів вирішення питання освіти залежно від бюджету.

  • Домовитися зі співробітником кафедри/деканату/куратором/завідувачем лабораторії і більше ні про що не думати. Платити двічі на рік довіреній особі і вислуховувати в телефонному режимі звіти про виконану нею роботу.
  • Купувати готовими контрольні роботи на задані теми і з ними намагатися здавати іспити і заліки. Цей варіант бюджетний і стресовий - потрібно ходити самому, читати контрольні, вникати в них і намагатися щось притомне говорити, коли питають.
  • Не з'являтися і не перейматися нічим, розуміючи, що нікого не відраховують ані відразу, ані потім. А з часом можна прийти і вирішити все одразу.
  • Можна чесно вчитися самому. Але на тлі натовпів "мертвих" душ будь-яка мотивація вчитися незабаром сходить нанівець.

Зараз можна почути вихваляння тих, хто за два роки "навчання" жодного разу не з'явився у виші, хто працює, отримує стипендію, а питання його навчання вирішують гроші.

"Військові" не приховують, що геть не мають часу вчитися - вони вирвалися зі "служби" на годину, за яку їм потрібно встигнути здати максимум.

Справедливості заради варто сказати про тих, хто пішов вчитися свідомо, опинившись тимчасово без роботи і вирішивши використовувати важкий час, щоб отримати давно бажаний диплом. Таких людей небагато і вони виділяються на загальному тлі - охоче ходять на всі пари, виступають на конференціях і ростуть. Для них навчання в радість.

Стипендія зараз - 1445 рублів (537 грн), підвищена - 1645 рублів (612 грн). Як кажуть самі студенти: "Якщо ми Росія, чому так мало? Якщо ми Україна, чому так мало? Хто ми? За яким курсом нам платять?".

Цікаво те, що діти самих викладачів вишів часто вчаться на підконтрольній Україні території або в Росії - там, де будуть зрозумілі дипломи, з якими можна претендувати на роботу не лише в "республіці".

Новини на цю ж тему