Не такі, як всі: книги про інакших людей

Копирайт изображения bookclub.ua
Image caption Обкладинки книжок "Таємнича історія Біллі Міллігана" та "Загадковий інцидент із собакою", видавництво "Клуб сімейного дозвілля"

Коли відвертається суспільство, коли страх інакшості робить тебе вигнанцем, залишається тільки одне – боротися, плекати свою внутрішню силу, щоб жити, пізнавати світ і йти незмінно вперед. Три непрості історії, які можуть змінити тих, хто їх прочитає.

"Загадковий інцидент із собакою"

Марк Геддон, видавництво "Клуб сімейного дозвілля", 2016

Марк Геддон ‒ британський дитячий письменник. До 2003 року, коли вийшов роман "Загадковий інцидент із собакою", Геддон вже мав свою читацьку аудиторію, успішні проекти з ВВС. Як зазначає сам автор, оповідь про 15-річного хлопця хворого на синдром Аспергера (це одна з форм аутизму) створювалася для дітей, проте видавець вирішив, що вона стане популярною і серед дорослих читачів.

Саме так і сталося, адже історія про те, як Крістофер Джон Френсіс Бун, долаючи страхи, невпевненість, уявлення про світ, які вклали в його голову інші люди, боротиметься за право бути самостійним, дорослим, щасливим захопила щирим прагненням прозаїка не робити людей з аутизмом об’єктами жалості.

Копирайт изображения Getty
Image caption Марк Геддон на Whitbread Book Awards у Лондоні, 2004 рік.

"Я знаю всі країни світу, їхні столиці, а також прості числа до 7057", ‒ розповідає про себе хлопець. З його простої, але не примітивної оповіді читач дізнається про неймовірний внутрішній світ людини, яка геть інакше дивиться на все те, що її оточує.

Крістофер рахує машини за кольором – від цього залежатиме, чи щасливий випаде день. Ніколи не змішує продукти на своїй тарілці. Він мріє стати вченим і завести собаку. Йому часто буває самотньо і страшно. Але один випадок жорстокості – загадкове вбивство сусідського пуделя Веллінгтона ‒ навчить його набагато більшому і важливішому, ніж усі заняття в школі для дітей з розумовими відхиленнями.

Якщо резюмувати, то "Загадковий інцидент із собакою" ‒ книга про те, що інвалідність не повинна бути маркером. Крістофер має унікальні здібності до математики. То чому не називати його генієм, обираючи замість цього діагнози? Просто і проникливо.

"Біле на чорному"

Рубен Давид Гонсалес Ґальєґо, видавництво "Лімбус Прес", 2002

"Якщо тобі буде зовсім погано, пам’ятай, що у тебе є я", ‒ казав мені Рубен під час багатогодинних розмов взимку 2014-го.

Копирайт изображения limbuspress.ru
Image caption Фрагмент обкладинки книги "Біле на чорному", видавництво "Лімбус Прес"

Він захоплювався українцями, казав, що хотів би побачити Майдан… Ми знайомі майже 10 років. І ця ніжна дружба почалася з книги "Біле на чорному" ‒ тоненької книжечки про життя людини, якій судилося стати прикладом незламності, автобіографічного роману про страшні речі, які ми не хочемо помічати, бо так зручніше, менш стресово.

Будинки пристарілих, сиротинці для дітей з інвалідністю ‒ зона виживання, яку хлопчик з ДЦП міг і не пройти. Але Рубен мав мету – він хотів знайти свою маму, якій після пологів збрехали лікарі, сказавши, що дитина померла, бо онук генерального секретаря Комуністичної партії народів Іспанії не мав права на вади, а тим більше фізичні.

У книзі є глави, які шокуватимуть своєю неприкритою правдою, доводитимуть до сліз. Пережити відчай, смерті друзів, байдужість суспільства і при цьому й надалі любити світ – як йому це вдалося?! Вдалося, бо не було варіантів.

По роману "Біле на чорному" ставили спектаклі, його переклали десятками мов, тричі перевидали, відзначили літературною премією "Букер – відкрита Росія". Історія про те, як Рубен шукав і знайшов свою маму, перетворилася на документальний фільм. Після Європи він мешкав в США, згодом переїхав до Ізраїлю. На запитання про творчі плани відповідає емоційно та безапеляційно: "Настя, я перебуваю в черговий еміграції, у мене слабке здоров'я, погано працює коляска, але при всьому при цьому я намагаюся підтримувати людей, які знаходяться біля мене. І це теж література".

Так, навчальна і повчальна.

"Таємнича історія Біллі Міллігана"

Деніел Кіз, видавництво "Клуб сімейного дозвілля", 2016

Американські літературознавці свого часу зарахували Деніела Кіза до авторів легкої прози, "м’якого фантаста", що пише популярну масову літературу. Проте невпинний час довів, що є теми, які не втрачатимуть своєї актуальності ні в 1960-х, ні у 2000-х як то пошук себе чи конфлікт із соціумом.

П’ятдесят років тому вийшов роман "Квіти для Елджерона", в якому Кіз не побоявся вказати американцям на їхню зверхність, зухвалість та неготовність нарівні жити і працювати поруч з людиною, що має вади розумового розвитку.

Якщо в цій книзі йшлося про Чарлі Гордона, який погодився на медичний експеримент, щоб покращити свої здібності, роботу мозку, і це здавалося науковою фантастикою, то роман "Таємнича історія Біллі Міллігана" побудований на цілком реальних подіях.

Біллі Мілліган став першою в історії США людиною, яку звільнили від відповідальності за тяжкі кримінальні злочини через розлад множинної особистості. 24 імені, характери, призначення, навіть манери спілкуватися поміщалися в одному тілі. Ігри розуму дійсно вражають!

Звідки хлопчик з американської провінції міг знати про манери англійських аристократів? Як його мозок оволодів сербсько-хорватською мовою? Текст Кіза викликає запитань набагато більше, ніж зміг дати його автор.

Хоча, письменник прагнув не стільки наукової розвідки про особливості людської психіки, скільки змін, яких повинно зазнати суспільство. Спекулятивні гоніння з боку преси, які підігрівали ненависть рядових громадян, упередженість суддів, жорстокість лікарів ‒ проти всього цього Кіз і намагався боротися за допомогою свого роману.

Прагнення Міллігана змінитися, знайти в собі сили для того, щоб стати повноправним членом суспільства, викликає повагу. Але, як це часто буває, громада не готова приймати тих, хто хоч трохи інший за більшість. Справедливо і актуально.

Новини на цю ж тему