Мамський блог: право (не) мати дітей

Копирайт изображения Getty

Одного разу, коли дітям було вже близько двох років, а кількість моїх підписників у Facebook поступово наближалася до двох тисяч, мені написала незнайома жінка. Її дочка, моя ровесниця, саме оголосила, що не хоче мати дітей.

Жінка була в розпачі і, натрапивши в інтернеті на таку сімейну мене, вирішила, що я зможу долучитися і якось їй допомогти.

Ідея незнайомки полягала в тому, щоб я поговорила з її дочкою і донесла до неї, наскільки це чудово - бути молодою мамою, і наскільки "ненормально" та "протиприродно" для жінки у 25+ не хотіти дитину.

Я мала виступити в ролі "голосу розуму" для "загубленої душі". Але ідея з тріском провалилася, коли я відповіла, що найкращий вихід з цієї ситуації - залишити дівчину в спокої.

Цікаво, але за роки мого материнства чимало людей намагалися говорити зі мною про подібне. Старші люди - виливали душу, скаржачись на дітей, що ніяк не подарують їм омріяного онука. Молодші - пліткували про інших із серії "прикинь, вони вже три роки у шлюбі, але досі тусять без дітей" або "уявляєш, вона називає себе "чайлдфрі".

І завжди ці люди були впевнені, що я радо підтримаю діалог та почну критикувати чийсь вибір, моралізувати або ж просто штовхати гучні промови із серії "діти - це світоч нашого життя". Бо я ж - мама.

Але всі розмови сходили нанівець у самому зародку, коли виявлялося, що я вважаю дітей світочем свого життя, лише свого, і жодним чином не ототожнюю своє щастя із щастям інших людей. Я не знаю і не можу знати, що у них всередині.

"А коли вже діток?", "А чому ще немає?", "Годинники цокають" - ці та інші шедеври від творців "А коли вже заміж?" постійно чують від оточення мої подруги та знайомі.

В одних запитання про дітей викликають біль, у інших - роздратування, у третіх - бажання сперечатися, але на них не буває і в принципі не може бути позитивної реакції. Я ще не знала жінки, яка би сказала: "Дякую, що спитали мене, чому я досі не народила, я давно хотіла поговорити про це", бо це апріорі ставить її у незручне становище та змушує виправдовуватись. А вона не повинна.

У моєму оточенні є жінки, які намагаються завагітніти вже досить давно і мають певні проблеми зі здоров'ям, якими не особливо прагнуть ділитися з оточення. Є жінки, які пережили викидні. Є ті, хто елементарно не має поруч коханої людини і кого класичне "годинники цокають" ріже по живому - бо хочеться, але доля складається інакше.

І також серед моїх подруг є ті, хто просто зробив свідомий вибір не мати дітей, бо не вбачає у материнстві свого щастя. І кожна з них, як і будь-яка інша жінка, має право на приватність та невтручання оточення у її життя та її власний вибір. Але, на жаль, це справжня розкіш.

Копирайт изображения Olga Shylenko
Image caption "Я вважаю дітей світочем - але світочем свого життя, лише свого, і жодним чином не ототожнюю своє щастя із щастям інших людей"

В ідеальному світі різні люди співіснують поряд, не перекладаючи на чужі плечі свого світогляду, своїх мрій та своїх кліше. Це світ, де люди, що мають дітей, прекрасно спілкуються з тими, хто не хоче власних, і не намагаються "відкрити їм правду життя", а "чайлдфрі" не закочують очі щоразу, коли чужа дитина плаче, демонструючи, наскільки батьківство у будь-яких його проявах їм не властиве. Це світ взаємної поваги, попри відмінності, але, мабуть, я прошу забагато.

Я не раз чула про певну напругу та протистояння між молодими батьками і людьми, у яких немає дітей (неважливо з яких причин). Але мені, мабуть, пощастило, бо я ще жодного разу сама з ним не стикалася.

Більшість моїх подруг поки бездітні, але вони люблять моїх синів та поважають мій вибір. Наші стосунки не погіршилися після того, як я стала матір'ю. У чому секрет? Мабуть, у тому, що я не нав'язую цей вибір їм, і вони не змушені виправдовуватися переді мною за свій.

Свобода бути собою завжди має бути понад усе. Свобода відмовлятися від того, що тобі непотрібно, навіть коли суспільство каже, що ти повинна цього хотіти. Якщо ще не час - то ще не час. Якщо ти чітко усвідомлюєш, що час ніколи не настане - значить, час ніколи не настане.

Материнство повинно бути бажаним, повинно бути свідомим. Не можна отримати щасливих батьків та щасливих дітей, форсуючи жінок до того, щоб народжувати. Жінки повинні хотіти. І якщо вони не хочуть, то - вибачте, але це не ваша справа.

Новини на цю ж тему