Що читати: європейська екзотика

Фото 1 Копирайт изображения various

Англійська, німецька, польська, французька − літературними перекладами із цих європейських мов в книжкових крамницях України уже нікого не здивуєш. А як щодо більш екзотичних варіантів?

Ґрізелідіс Реаль "Чорний − це колір"

Видавництво "Книги − XXI", 2016.

Як показує читацька практика, дивовижне може знаходитися поруч. Наприклад, у літературі тихої та затишної Швейцарії.

Але від Ґрізелідіс Реаль, "письменниці, художниці, повії", спокою та філософських роздумів на тлі мальовничих гір чекати не доводиться.

Вона − бунтівна, відверта, епатажна. Її щирість межує зі стилістикою бульварних еротичних романів, але базується не на художній вигадці, а на власному життєвому досвіді.

У романі "Чорний − це колір" ми будемо стежити за бурхливими пригодами молодої жінки, яка покинула рідне місто і країну, визволила з божевільні свого "чорного тигра із м’якою оксамитовою шкірою", викрала з-під носа соціальної служби власних дітей і втекла на волю.

Копирайт изображения booksxxi
Image caption Фрагмент обкладинки Ґрізелідіс Реаль "Чорний − це колір", видавництво "Книги − XXI", 2016.

Проте ейфорія новоутвореної маленької, але химерної родини швидко минає. Грошей не вистачає, такий коханий Білл надто глибоко ховається у власному внутрішньому світі. Що їй залишається у тому просякнутому вітрами Берліні 1960-х років, на околицях якого ще розташовані американські військові бази?

Так, дарувати і продавати любов чоловікам. Для Реаль це цілком свідомий вибір, який пізніше переросте у боротьбу за права "зниклих подруг, померлих від самотності, від того, що віддавали забагато любові і нічого не отримували", яких "вбила важка буденність і людська зневага".

Неймовірно емоційна оповідь − не для пуритан і лицемірів. Автобіографія тієї, що прагнула вільного кохання і розуміння у "дегенеративній Європі".

Як читати: як слухаєте подругу, яку знаєте багато років і здатні прощати їй надмірну емоційність, театральність і любов до неприємних пригод, яких можна було би уникнути; із серйозністю та повагою до права вибору; із захопленням, яке не зірветься на осуд, адже ви − людина сучасна і не маєте упереджень.

Углеша Шайтінац "Дуже скромні дари"

Видавництво "Темпора", 2016.

Наступна зупинка − Сербія та один з її найвідоміших письменників.

Углеша Шайтінац на своїй батьківщині має славу визнаного драматурга, є лауреатом багатьох премій, у тому числі Літературної премії ЄС саме за твір "Дуже скромні дари" − роман у листах.

Копирайт изображения tempora
Image caption Фрагмент обкладинки Углеша Шайтінац "Дуже скромні дари", видавництво "Темпора", 2016.

Два брати, по від’їзді молодшого до Америки, пишуть один одному. Молодший, творча особистість, автор пронизливих п’єс, має 10 збігів із 10 з біографією автора. Але це лише нюанс, причина, через яку оповідь здається надзвичайно близькою і зрозумілою.

Дійсно, як не перейнятися проблемами людей, які мають з тобою спільне історичне минуле, які пережили страшну війну, але так і не відучилися мріяти − кожен по-своєму. Два брати − два протиставлення. Америка і Сербія, гордість і зневага, центр світу і провінція, західний стиль мислення (з кар’єрою на чільному місці) та слов’янська душевна широта (від алкоголізму до палкого кохання) − все це акумулюється і підсилюється історією однієї родини.

І можна було б і далі акцентувати увагу на темах прощення, визнання помилок тощо, але Шайтінац майже за законами драматургії застосовує Deus ex machina, а Бог, як відомо, є любов, тому фінал не розчарує.

Як читати: під осінній меланхолійний настрій, з думками про те, що долю неможливо передбачити, а минуле не підлягає коректурі; з розумінням, бо з віком все більше прагнеш щирості, особливо від тих, хто знаходиться поруч.

Курбан Сеїд "Алі та Ніно"

Видавництво "Vivat", 2016.

Красива історія кохання, чудовий текст з візерунковою мовою, східною філософією споглядання, розбавленою пристрасними почуттями головних персонажів.

Азербайджанська література ще 1937 року отримала свій легендарний твір, навколо авторства якого точилися суперечки і ходили легенди.

Копирайт изображения Vivat
Image caption Фрагмент обкладинки Курбан Сеїд "Алі та Ніно", видавництво "Vivat", 2016.

"Алі та Ніно" − історичний роман про місто, людей, війну і мир, в якому Баку – такий само повноцінний персонаж, як і згадані у тексті людські істоти.

Розкішна атмосфера будинків ханів, побут і проблеми тих, хто на початку ХХ століття мають гареми і євнухів, ходять в золоті і мають унікальної краси коней – це ще історії про ставлення до життя, де є Аллах, християни, яких важко зрозуміти, але це не привід для того, щоб співіснувати у суперництві та ворожості.

Майже казкове життя молодого Алі Хана, який закоханий у грузинську княжну Ніно, перериває звістка про початок війни. І дуже дивно нащадкам великих народів, яких нібито підкорив російський цар, спостерігати за тим, як чубляться королі, імператори, кайзери…

Померти в бою – честь для роду Алі, тому він змушений покинути кохану – "християнку з усміхненими очима". Чи доведеться Ніно лікувати рани Алі, чи переживе кохання криваві ігри політиків і усталені традиції? Чи зможе скептик і сластолюбець перетворитися на борця за незалежність власної країни? Всі відповіді – в тексті, і тільки в ньому.

Як читати: з розумінням того, що всі люди різні, але, незалежно від віросповідання прагнуть миру, любові та справедливості; затамувавши подих від споглядання першого кохання та краси Баху; з мрією про те, що неодмінно відвідаєте це місце на перетині Європи та Азії.

Пер Улов Енквіст "Книга про Бланш і Марі"

"Видавництво Старого Лева", 2016.

Так, після Сельми Лагерльоф та Астрід Ліндгрен яка ж та Швеція екзотика?

Проте ця національна література, що має доволі пристойну кількість Нобелівських лауреатів серед майстрів слова, заслуговує на більш пильну увагу, тим більше, коли вже виходиш з молодшого шкільного віку.

Пер Улов Енквіст − класик післявоєнної шведської літератури. Не прочитати жодного його твору, означає позбавити свій розум справжнього інтелектуального задоволення.

Копирайт изображения starylev
Image caption Фрагмент обкладинки Пер Улов Енквіст "Книга про Бланш і Марі", "Видавництво Старого Лева", 2016.

"Книга про Бланш і Марі", а тим більше українською, стане чудовим початком хорошої дружби з цим автором. Роман з’явився 2004 року і став ще одним документально-історичним твором письменника, де епоха, її почасти страшні реалії постають крізь конфлікти суто буденні. Здавалося б, що тут такого: вдова закохується в одруженого чоловіка, у них починається роман, на дворі перші десятиліття "страшного XX століття"…

Але вона − це дворазова лауреатка Нобелівської премії Марія Складовська-Кюрі. Видатна жінка!

Але ті гоніння, які влаштовує їй преса через справу суто інтимну, вимоги залишити Францію, погрози дають зрозуміти одне − ми нічого не знаємо про сексизм! Проте є ще інша героїня − Бланш Віттман, асистентка Марії, але перед цим − "королева істерик", улюблена пацієнтка видатного лікаря-психіатра Шарко.

Так, письменник буде бавитися всіма можливими перетинами з психоаналізом, але вражатиме не всюдисущий образ Фройда, а факт того, що відносно недавно до жінки ставилися як до "механізму", секрети якого прагнули розгадати зі страхом і прихованою пристрастю.

При цьому паризька лікарня Сальпетрієр, де перебувала Бланш та ще тисячі знівечених морально, скалічених невивільненою сексуальністю пацієнток, постає своєрідним Чистилищем, де долі вирішують геть не архангели.

Як читати: з увагою до деталей, звикаючи до специфічного стилю оповіді, поступово переймаючись правами жінок, заглиблюючись в історичну епоху, яку ми знаємо за геть іншими штампами.

Новини на цю ж тему