Блог історика: 1951 рік. Відкриття телецентру у Києві

Цалик Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Вулиця Інститутська, праворуч - будинок №2, звідки з 1939 року транслювалися перші київські тв-програми

65 років тому - 6 листопада 1951-го - вийшла в ефір перша передача нового телевізійного центру в столиці УРСР. Цю дату вважають днем повоєнного народження київського телебачення.

Річ у тім, що телевізійні трансляції здійснювали у Києві ще з лютого 1939 року - 40-хвилинні передачі вели з мініатюрної студії в будинку на розі Інститутської вулиці та Хрещатика.

То було, швидше, експериментальне мовлення (мало хто мав телеприймачі). До того ж, так зване "механічне" телебачення забезпечувало зображення невисокої якості.

Хай там як, будинок, у якому працювала найперша в Києві телестудія, загинув під час вибухів Хрещатика у вересні 1941-го.

Хрещатик, 26

По війні все довелося починати заново. Кажуть, ініціатором будівництва в столиці УРСР повноцінного телевізійного центру був Микита Хрущов, тогочасний очільник республіки.

Він, мовляв, міркував наступним чином. У Москві телебачення є? Є! У Ленінграді (нині Петербург) також є? Є! То чим Україна гірша? Відтак переконав Сталіна виділити гроші на будівництво телецентру в Києві.

Виглядає так, що просити Сталіна Хрущов міг не раніше 1948 року - саме тоді відновило роботу, перервану війною, ленінградське телебачення. У Москві воно існувало раніше.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Щойно збудований телевізійний центр на Хрещатику, 26. Вигляд від Пасажу

Але насправді рішення про будівництво київського телецентру ухвалили в Москві трьома роками раніше. Адже ще 12 жовтня 1945-го газета "Известия" повідомила про постанову Ради народних комісарів СРСР "О мероприятиях по развитию телевидения", яка передбачала будівництво телецентру, зокрема, і в Києві.

Постанову підписав тогочасний голова радянського уряду Сталін. Він же затвердив і кошторис - 43 мільйони рублів.

Натомість Хрущов прислужився цій справі тим, що особисто вибрав місце для першого в Україні телевізійного центру - на Хрещатику, 26.

Його ж підпис стоїть під спільною постановою Ради міністрів УРСР і ЦК КП(б)У від 15 грудня 1948-го про підготовку до будівництва київського телецентру.

Під новий стандарт

Виконком Київської міськради 18 квітня 1949 року ухвалив рішення №695 "Про будівництво в Києві телевізійного центру".

Першу цеглину в споруду телецентру поклали полонені німці. Далі їх замінили будівельники з тресту "Хрещатикбуд".

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Позаду телецентру (нині вул. Б. Грінченка) збудували телевежу висотою понад 190 метрів. Її добре було видно з будь-якої точки середмістя. Це - панорама з вулиці Пушкінської

"Коли йшло будівництво, - згадував його куратор Костянтин Алексєєв, майбутній перший директор телецентру, - то не було дня, щоб я не бував у ЦК партії чи в Раді міністрів. Щодня звітував… Давили? Ха, не те слово!".

Будували значний комплекс з двома телевізійними павільйонами - студією "А" (270 метрів квадратних) і студією "Б" (150 метрів квадратних). Цікаво, що київський телецентр став першим в СРСР, повністю устаткованим радянською технікою.

Інші телецентри - в Москві, Ленінграді - використовували обладнання американської фірми RCA. Але на час спорудження телецентру на Хрещатику розпочалася "холодна війна", і про закупівлю апаратури в Америці не йшлося.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Киянин несе Хрещатиком щойно куплений телевізор "Київ" з величезною антеною. За ним - щаслива дружина, а трохи далі донька несе лінзу, що кріпилася біля екрану для збільшення зображення. Кадр з фільму "Тарапунька і Штепсель під хмарами", 1953 рік.

Тому застосували радянські розробки. Київський телецентр став першим, який від самого початку проектувався під новий стандарт - розгортання зображення на 625 рядків. Невдовзі такий стандарт прийняли в Європі та багатьох країнах світу.

Дві прем'єри

Спочатку ввели в дію менший павільйон - студію "Б", адже з ЦК вимагали відкрити телецентр саме напередодні найголовнішого радянського свята - 7 листопада, а студія "А" була не готова до роботи.

Призначили першу трансляцію на 6 листопада - показ історико-революційного фільму "Велика заграва". Цю чорно-білу стрічку, де Ленін і Сталін - головні діючі особи, зняв далекого 1938 року режисер Михайло Чіаурелі. Твір іншої тематики важко було уявити в тогочасному передсвятковому ефірі.

Копирайт изображения Stanislav Tsalyk
Image caption Так виглядала тестова прем'єра київського телецентру 5 листопада 1951 року. Кадр з фільму "Алітет іде в гори"

Але напередодні, 5 листопада, персонал телецентру влаштував неофіційну прем'єру - технічну пробу. Кілька зв'язківців розвезли телевізори родичам і знайомим по різних куточках Києва. Запустили художній фільм Марка Донського "Алітет іде в гори" - про боротьбу чукчів проти американських колонізаторів. І почали телефонувати тим, кому встановили телеприймач, із запитаннями про якість зображення. За їхніми відгуками і налаштували передавач.

Проби пройшли успішно. По завершенню хтось пожартував: "Нехай наше телебачення, наче Алітет, піде вгору!".

Отже, 6 листопада 1951 року київський телецентр почав свою роботу показом "Великої заграви", а 7 листопада вперше транслював наживо військовий парад на Хрещатику і демонстрацію трудящих.

Новини на цю ж тему