Блог психолога: не шукай - воно тебе знайде

Копирайт изображения Getty

Чому для того, щоб знайти коханого чи кохану, треба припинити шукати?

Чорна кішка у темній кімнаті

Дедалі частіше чую від жінок і чоловіків - юних і не дуже, мовляв, зараз надзвичайно складно знайти когось для серйозних, тривалих стосунків. Причому, дівчата нарікають, що хлопцям потрібні начебто легковажні, безтурботні особи для нетривалих нечастих зустрічей. Тих же, за їхніми словами, саме це й не влаштовує.

Нібито представниці прекрасної статі хочуть здебільшого розважатися, з першого ж дня знайомства прискіпливо "сканують" фінансову спроможність обранця. Чоловік як особистість їх мало цікавить. Та й одруження як таке потрібне лише для того, щоб у соцмережах нарешті викласти весільні знімки. І гордо змінивши статус на "заміжня", пред'явити подругам законного чоловіка.

Отак слухаючи, думаю, що якби тридцятирічну красуню й розумницю Ольгу, котра вже зневірилася в успіху пошуків партнера, узяти й познайомити з сором'язливим комп'ютерним генієм Владиславом.

Вона ж бо з надією в очах "зависає" після роботи у різних модних кафе, хоч залюбки готувала б вечерю омріяному чоловікові. Влад просиджує допізна в офісі, де дівчат якщо й є одна-дві, в них йому не вистачає загадковості.

Копирайт изображения Getty

Доглянуті й веселі завсідниці численних тусівок йому зовні хоча й подобаються, проте він вважає, що дружини з них вийдуть ніякі. Йому ж потрібна жінка серйозна.

А "звичайний", на його власний погляд, мовчазний Дмитро, менеджер з продажу, котрий вчиться на фінансиста і вважає себе нудним, - був би, здається, гарною парою акторці Марині. Бо їй вже набридли галасливі й розкуті колеги, які крім веселих витівок і театральних жестів, нічого не пропонують. А вона хоче заміж.

Мудрість із бабусиної скрині

Але не все так просто, та й психологічний кабінет - не шлюбна агенція.

Проблема не в тому, що люди шукають не в тих місцях, а в хибному стані пошуку як такому, котрий, якщо вчасно не зупинитися, ризикує перейти до розряду вічного.

Хто не знає бабусиного вислову про любов, яка ніби здатна знайти суджену навіть на архаїчній печі.

Пам'ятаю, як сама глузливо відмахувалася від таких повчань, нашвидкуруч дофарбовуючи вії перед черговим романтичним побаченням.

Копирайт изображения Getty

Мудрість зі скрині стала зрозумілою пізніше.

Коли людина знаходиться у стані пошуку, її свідомість, емоційна сфера, система цінностей, значно звужуються.

Весь потенціал особистості спрямовується на досягнення мети - знайти коханого.

З'являється, як кажуть психіатри, надцінна ідея, котрій (хочеться сподіватися, тимчасово) підпорядковуються усі інші інтереси і прагнення.

Якщо ви займаєтеся спортом,- неодмінно для того, щоб виглядати привабливо в очах майбутнього обранця.

Вибираючи одяг, сидячи в перукарні, постійно тримаєте на думці, яке враження це справить на когось. Та й в ту чи іншу компанію йдете лише з огляду на те, чи можна буде зустріти там пристойного партнера.

Стан пошуку стимулюється ще й прийнятою у розвинених суспільствах орієнтацією на активність, дію.

Мовляв, якщо сидітимеш, склавши руки, чого доб'єшся? І хоч ви начебто тяжко працюєте над власним удосконаленням, насправді відбувається збідніння особистості, з'являється щось на зразок одержимості. Коли всі емоції, почуття, вподобання, котрі не стосуються головної мети - пошуку коханого, відкидаються і навіть забороняються як непотрібні й шкідливі.

Людина, зайнята лише пошуком партнера, при всій зовнішній привабливості, стає порожньою і нецікавою. Тож не дивно, що нові знайомства не закінчуються глибшими відносинами, а відчай поглиблюється.

Трофейний чоловік і "фальшива" жінка

Ще одна небезпека ретельного пошуку - надто завищені вимоги до майбутнього партнера.

Адже, після виснажливого бігу по колу людина в пошуку підсвідомо прагне, нарешті познайомившись, якомога швидшого і повнішого відшкодування її моральних збитків.

Тому сприймає нового знайомого не зі здоровою цікавістю до його внутрішнього світу, а як трофей, на котрий перекладаються образи за колишні любовні невдачі.

Годі й казати, що таких, хто б відповідав хворобливій уяві прискіпливого шукача, знайти дійсно важко.

Та найприкріше навіть не це. Головна небезпека - намагаючись довгий час бути такими, щоб сподобатися партнеру, ми "забуваємо", що і хто насправді подобається нам. Тим більше, що, ті риси, які, на думку більшості, повинні подобатися особам протилежної статі, також є суперечливим твердженням.

Адже ми про це знаємо з реклам модних брендів і салонів краси, дійсність же - зовсім інша.

Та й люди з їхніми смаками всі різні. Тож у надмірному прагненні бути цікавими іншим, "справжніми" чоловіками і жінками, насправді стаємо фальшивими. Коли ж припиняємо активний пошук і пов'язану з цим орієнтацію на вигадані невідомо ким ідеали, відновлюємо власну справжність.

Згадуємо, наприклад, що насправді зовсім не любимо, скажімо, суші, море взимку, спідницю з підборами, електронну музику, як вдавали раніше.

Натомість з радістю прогуляємося зимовим парком з старих джинсах і пуховику, без грама косметики. Вдома під улюблений диск наряджатимемо ялинку немодними, проте дорогими для нас іграшками з дитинства.

І найголовніше. Кохання не можна знайти, його так само ніхто нам не може дати чи подарувати, воно - в нас самих.

Отже, не шукати його потрібно, а розвивати здатність любити у собі. Починаючи, звісно, з себе. Тільки не у вульгарному сенсі - любити себе, коханого. А в сенсі - зрозуміти власний внутрішній світ, свої прагнення, інтереси, прийняти себе у цьому світі. Така людина без сумніву буде цікавою усім.

Новини на цю ж тему