Терьохін: ВЕЗ - шлях до корупції

Терьохін

Підприємці хочуть платити менше податків і кажуть, що такий пільговий режим сприятиме тому, щоби бізнес краще розвивався, щоби створювалося більше робочих місць, але виникає запитання: чому це потрібно робити лише в окремих регіонах, створюючи вільні економічні зони вибірково? Чому не створювати сприятливішу, зокрема, податкову атмосферу для бізнесу в Україні загалом?

Розповідь кореспондентки Бі-Бі-Сі в Донецьку

Про це Богдан Цюпин говорив з депутатом від Блоку Юлії Тимошенко, головою Комітету з питань податкової і митної політики Сергієм Терьохіним, який добре пам'ятає, що робилося з відкритими економічними зонами на час 2005 року, коли їх закрили і, очевидно, що в нього є своя і досить жорстка думка. Сергій Терьохін: Впроваджувати якісь окремі загальні державні податки для окремих територій абсолютно беззмістовно. От давайте подивимось. У 2004 році, якщо я не помиляюся, виникла Донецька вільна економічна зона і територія пріоритетного розвитку. Це різні податково-митні режими. Теорія прийняття отаких от зон була для того, щоби у депресивних регіонах, де, припустимо, є одна шахта і купа людей, які пов'язані з цією шахтою, перемістити їх діяльність у якусь іншу сферу. Ну, припустимо, зробити там машинобудування. Магазинчики, маленькі їдальні… Бі-Бі-Сі: Тобто, підштовхнути економічний розвиток депресивних, так би мовити, районів. Чи вдалося це, чи такий був результат? Сергій Терьохін: Результат був навпаки. Оскільки через Донецьк і його вільну економічну зону в нас 2003-2004 року ввозилося приблизно 80% генетично-модифікованої курятини, яка потім розходилася країною, і ми її в ковбасах або в чомусь іншому їли. Бі-Бі-Сі: Тобто, хтось завдяки цим пільгам купував цю сировину дешевше і продавав решті Україні дорожче і заробляв собі так дуже просто гроші? Сергій Терьохін: Уявіть собі - для того, щоб ця ідея, яка по вільних економічних зонах, реалізувалася, треба було поставити по всій Донецькій (якщо ви сказали вже - Донецькій, бо є і Закарпатська) або Закарпатській області «колючку» і потім поставити митний кордон. Такого не сталося, тому що це неможливо. І в 2005 році ми скасували всі ці привілеї, які були для цих зон, крім привілеїв по імпортним інвестиціям у ці зони. Бі-Бі-Сі: Це, відверто кажучи, дуже брудно. Тобто, якщо при владі переважно вихідці з Донецька, а там, наприклад, людина, близька до президентської адміністрації, пов'язана з Закарпатською областю, то виходить, у тому регіоні просто створюються кращі можливості для ведення бізнесу близьким людям? Сергій Терьохін: Ваше питання, от квінтесенція Вашого питання - це рівень корупції в нашій країні. Є одне з правил Мерфі, пам'ятаєте, який вигадав оцей "принцип бутерброду"? Коли бутерброд завжди падає маслом на підлогу? Неможливо в нашій країні, яка була вихована на правилах Радянського Союзу, зробити територію, ідеєю якої було би підвищення зайнятості і інвестиції. Неможливо! Бі-Бі-Сі: Я би хотів вас у зв'язку з цим запитати, чи вважаєте Ви, що взагалі тоді якісь регіональні преференції не потрібні, а (як я читаю у деяких аналізах) треба всю Україну зробити вільною економічною зоною, де держава сприяла би інвестиціям? Чи Ви це маєте на увазі? Сергій Терьохін: Абсолютно вірно. Дивіться: сьогодні з національного доходу (крім експорту), який робиться в Україні, приблизно 50% іде на розподілення чиновниками. Іде в бюджет. Іде в квазібюджетний соціальний фонд. У такій країні вижити людині… Припустимо, ви завтра захочете якусь свою справу зробити, а це - неможливо, тому сентенція про те, що вільна економічна зона має бути по кордону України (і це не зона має бути, а кордон України!), має право на життя.