За що киянам підняли ціни на гарячу воду й опалення?

З 1 червня у Києві в чергове підвищили тарифи на комунальні послуги, і, як очікується, це є не останнім підвищенням цього року.

Збільшення тарифів на комунальні послуги є однією із провідних вимог МВФ та Світового банку, які вважають, що занадто низькі тарифи є тягарем для бюджету і можуть призвести до колапсу всього комунального господарства України.

Відтак, очікується, що реформа ЖКГ, яка передбачатиме значне підвищення комунальних тарифів, може стати однією із непопулярних кроків, які запропонує у своєму пакеті реформ президент Віктор Янукович.

Від 1 липня мешканцям Києва доведеться платити на третину більше за гарячу воду і на 41% більше за центральне опалення.

Одночасно із цим уряд ухвалив рішення, яке дозволяє столичній адміністрації взяти позику на 2 мільярди гривень, аби сплатити попередні борги. Йдеться про різницю у тарифах на послуги Київенерго та Київводоканалу, яка утворюється через невідповідність тарифів реальній вартості цих послуг, що наразі дотується із бюджету. У свою чергу, Київенерго має далі погасити свої борги перед Нафтогазом.

Як ідеться в урядовій постанові, повернути цю позику київська влада має до кінця року за рахунок збільшення надходжень від плати за землю та оренди комунального майна.

Київська адміністрація також повідомляє, що нинішнє підвищення комунальних тарифів не є останнім цього року, і що вже у вересні гаряча вода та опалення знову подорожчають. Проте виглядає, що Київ буде не єдиним українським містом, де комунальні послуги дорожчатимуть.

На вимогу МВФ та Світового банку

Підвищення тарифів на послуги ЖКГ є однією із головних вимог Міжнародного валютного фонду та Світового банку. На початку цього року, оголошуючи список першочергових реформ, які українська влада має розпочати якомога швидше, керівник представництва Світового банку в Україні Мартін Райзер навіть заявив, що комунальні тарифи треба підвищувати не на відсотки, а у рази, паралельно запроваджуючи систему адресної допомоги тим, хто не може сплатити підвищену квартплату.

Водночас, за оцінками того ж таки Світового банку, який свого часу фінансував проект покращення системи центрального опалення в Києві, втрати при постачанні гарячої води та тепла сягають 20%. Саме це, як виглядає, змушує платоспроможних споживачів сумніватися у тому, що гроші від підвищення тарифів на комунальні послуги не підуть у прямому сенсі у дірку в трубі.

Експерт з питань житлово-комунального господарства Центру економічних та політичних досліджень Ганна Чухай, каже, що подальше підвищення комунальних тарифів має відбуватися тільки після ретельних підрахунків реальної собівартості послуг, оцінки їх якості, розрахунку потрібних інвестицій на модернізацію всієї системи, аби споживачі розуміли, за що вони платять:

«Ініціатива київської міської влади є, в принципі, логічною, з тої точки зору, що вони мають підвищити тарифи до 100% покриття. Я дивлюся на дані про тарифи, які публікується міністерством ЖКГ, і вони дають, що зараз рівень покриття тарифом собівартості для населення складає 71%. Логічно, що якщо підвищити тариф на 29%, рівень покриття буде 100%. Але, водночас, ці ж дані показують, що рівень покриття тарифів підприємствами становить 140%, тобто, підприємства сплачують на 40% більше реальної вартості.»

«Тоді виникає питання, чому несуть збитки комунальні підприємства, якщо те, що вони отримують від промисловості, фактично, перекриває те, що вони недотримуються від населення. Крім того, тарифи на комунальні послуги підвищуються вже не перший рік, а якість цих послуг залишається низькою. Тому зараз питання стоїть так: оцінити, наскільки якість послуг відповідає існуючим тарифам, і вже потім розглядати можливість їх підвищення чи чогось іще, адже прозорих і зрозумілих розрахунків реальної собівартості цих послуг не існує.»

Особисто для мене 1 червня – день, від якого я мушу сплачувати за гарячу воду на третину більше, розпочався відключенням цієї гарячої води без будь-якого попередження від ЖЕКу, Київенерго чи Київводоканалу – компаній, які надають мені комунальні послуги.