Точка зору: чи загрожують ЄС мігранти з Болгарії та Румунії?

мігранти Копирайт изображения Getty
Image caption Чи варто британцям боятися румунських та болгарських мігрантів?

З 1 січня 2014 року Велика Британія та ще вісім країн-членів ЄС знімають обмеження на працевлаштування для болгарських та румунських мігрантів. Ці дев’ять країн - останні учасниці Євросоюзу, в яких досі зберігаються такі обмеження.

Після розширення кордонів ЄС у 2004 році, яке супроводжувалося неочікувано різким збільшенням міграційного потоку зі Східної Європи, питання дозволу на працевлаштування для мігрантів стало предметом палких дискусій по всій Британії.

Дві журналістки з Болгарії та Румунії розповіли ВВС, як це питання висвітлюється у їхніх країнах.

Лора Філєва, Софія, Болгарія

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Лора Філєва пише, що минулий рік був надзвичайно складним для Болгарії

У нас багато писали про занепокоєння британців та негативну кампанію британського уряду.

Загальну сутність цієї кампанії можна підсумувати словами: "Будь ласка, не їдьте до Британії – тут постійно йде дощ, тут важко знайти роботу, а якщо ви її і знайдете, то, скоріше за все, за неї будуть мало платити".

На відміну від Румунії, в нас не було якихось антикампаній та антибританських публікацій. Ми читали коментарі британських високопосадовців та тамтешніх організацій. Найбільш поширюваною стала заява лідера Партії незалежності Сполученого Королівства Найджела Фараджа про те, що болгари помирають з голоду у мафіозній державі.

Це був надзвичайно складний рік для Болгарії: рік, коли місяцями тривали антиурядові протести та щоразу ставалися сутички з поліцією. Але, на щастя, знаходилося місце і для почуття гумору – люди жартували, що "існує лише два можливі варіанти виходу з кризи у Болгарії – перший та другий термінали міжнародного аеропорту у Софії".

Болгарські аналітики припускали, що ставлення британців до мігрантів зі сходу пояснюється негативною кампанією у самій Британії: глибоким євросекптицизмом та політичним суперництвом напередодні травневих виборів до Європарламенту.

Дехто казав, що побоювання британців більше пов’язані зі спогадами про недалеке минуле, аніж з очікуваннями на майбутнє. У 2004 році, коли більшість країн східної Європи приєдналися до ЄС, лише три країни-учасниці – Ірландія, Велика Британія та Швеція – повністю відкрили свої ринки праці. Тоді багато хто поїхав до Британії.

З часів розвалу СРСР Болгарію залишили понад 2,5 мільйони її громадян. Згідно з деякими дослідженнями, близько 55 тисяч з них тепер живуть у Британії, інші ж дослідження називають вдвічі більшу цифру.

З наближенням великого дня один з болгарських користувачів Facebook створив подію на 1 січня 2013 року: "ФЛЕШМОБ! Запрошуються всі 29 мільйонів болгар та румунів! Запрошуємо громадян Болгарії та Румунії відсвяткувати Новий Рік з Найджелом Фараджем".

Хтось з користувачів залишив такий коментар: "Дуже добре, що хтось так радіє з цього приводу. Але прості болгари, такі як я, вже про це й забули. Нащо платити непомірні британські податки, коли у Болгарії ставка єдиного податку всього 10%? І нащо мені туди переїжджати, якщо я, як і сотні тисяч британців, планую провести літню відпустку на узбережжі Чорного Моря?"

Лора Філєва працює в редакції сайту новин Dnevnik.bg у Болгарії.

Кармен Валька, Бухарест, Румунія

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Кармен Валька каже, що найпопулярнішою країною серед румунських мігрантів сьогодні є Німеччина

Румунські ЗМІ багато писали про побоювання британців щодо навали румунів. У січні одне видання навіть започаткувало жартівливу кампанію з цього приводу.

Ставлення британців образило багатьох румунів, але ця кампанія продемонструвала, що ми все ж можемо побачити у цій ситуації щось кумедне.

Опитування свідчать, що наразі з дев’яти країн, які мають зняти обмеження на працевлаштування, найпопулярнішим "напрямком" для румунських мігрантів є Німеччина. Це мабуть тому, що румуни вважають економіку Німеччини найстабільнішою.

Раніше румуни традиційно віддавали перевагу Італії та Іспанії – через подібність мов. Сьогодні ж другою після Німеччини йде Велика Британія, вочевидь тому, що більшість румунської молоді добре знає англійську.

Загальне враження про настрої у країні таке, що ті, хто хотів поїхати, вже давно поїхали, а ті, хто хоче поїхати, все одно поїдуть, навіть якщо обмеження не будуть зняті. Існування таких перешкод ніколи не зупиняло кваліфікованих молодих спеціалістів від виїзду за кордон у пошуках більш гідної платні.

Виїзд кваліфікованих спеціалістів за кордон давно є проблемою для нашої країни. Багато з тих, хто поїхав працювати у сільському господарстві та на будівництві, мають зависоку кваліфікацію. Згідно із даними, оприлюдненими Румунським медичним коледжем, з 2007 року, коли Румунія приєдналася до ЄС, країну залишило близько 14 тисяч лікарів та близько 50 тисяч медичних працівників.

Еміграція лікарів є одним з найгірших наслідків відтоку фахівців, оскільки це призвело до нестачі медичних кадрів у самій Румунії.

Найбільшу ворожість щодо зняття обмежень на працевлаштування виявляли Нідерланди та Велика Британія. Кампанії, що проводилися у цих країнах, виглядають несправедливими, а багато румунських експертів розглядають їх як відвертий популізм.

Майже кожен з моїх знайомих має родича чи члена родини за кордоном. Так склалося з часів падіння комунізму.

Люди переважно їдуть до тієї країни, де в них є родичі або друзі, або ж мову якої вони знають і, відповідно, можуть знайти роботу.

Румуни, звісно, добре знають про не надто дружнє ставлення до них за кордоном, але всі розуміють, що більшість з тих наших співгромадян, які поїхали до інших країн, працьовиті, обдаровані та мають шанс здійснити свої мрії, які б так і лишилися нездійсненими на батьківщині.

Кармен Валька працює журналістом на Громадському радіо Румунії.