Споживацький бойкот: моральне задоволення чи фінансовий результат?

бойкот_листівка Копирайт изображения UNIAN
Image caption Активісти бойкоту пропонують прибічникам ходити у магазин із листівкою-пам'яткою

Розпочатий ще у листопаді минулого року бойкот бізнесу, який активісти акції пов’язують із представниками Партії регіонів, став однією із найбільш резонансних та обговорюваних у соціальних мережах ініціатив учасників протестів.

Проте реальну ефективність акції, що триває вже майже три місяці, оцінити досить складно. Це визнають і її організатори, і оглядачі.

"Саме напередодні початку протестів вліз у таку халепу, як ремонт. Але попри брак часу і те, що великий магазин будівельних матеріалів розташований прямо напроти мого дому, я не іду туди навіть за лампочкою чи цвяхом. Витрачаю годину, але все купую в іншій мережі", - розповідає про свій особистий внесок у бойкот киянин Сашко.

Мережа будівельних гіпермаркетів "Епіцентр", що пов’язують із родиною Герег – Галини (секретаря Київради) та Олександра (члена фракції Партії регіонів у Верховній Раді) - чи не найчастіше з'являється у повідомленнях, пов'язаних із бойкотом. Особливі проблеми спіткали "Епіцентр" у Львові, де магазини мережі пікетували активісти.

Офіційних коментарів щодо цих акцій чи інформації про збитки від власників немає.

"На рівні відчуттів"

Один із активістів бойкоту, фаховий маркетолог Сергій каже, що наразі активісти не мають інформації щодо її фінансової результативності, і можуть судити лише про її популярність, спираючись на дані відвідання інтернет-сторінки. "На рівні відчуттів", каже Сергій, можна сказати, що акція є більш успішною у західних областях, де падіння продажів окремих марок можуть становити до 10-15%.

Утім, відсутність реальних даних породжує хвилю сумнівних повідомлень щодо учасників акції та її результатів.

Інформацію щодо реальних економічних результатів бойкоту навряд чи колись вдасться отримати, - каже керівник аналітичного департаменту AAA Consulting Agency Марія Колесник. І не тільки через те, що дані про свої фінансові результати не нададуть ані "жертви" бойкоту, ані їхні конкуренти. Розділити вплив, який мають на фінанси компаній дії учасників бойкоту, і інші фактори поточної політичної та економічної ситуації дуже складно.

Із цим погоджується і старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Володимир Дубровський. Він також твердить, що бойкот не зачіпає найбільших фінансистів Партії регіонів.

"Найбільші спонсори Партії регіонів – це ті олігархи, підприємства яких виробляють товари не для внутрішнього ринку, а для експорту", - каже експерт, і припускає, що більшими втратами – фінансовими та репутаційними - можуть обернутися для заможних прибічників Партії регіонів поширення інформації, зокрема, за кордоном, щодо їхньої діяльності та статків.

Що ж до "дрібніших" представників регіонального бізнесу, то тут каже Володимир Дубровський, досягненням бойкотувальників можна було б вважати ситуацію, коли депутати, обрані переважно у мажоритарних округах, відмовилися б від спільного голосування із фракцією Партії регіонів.

У самій Партії регіонів кажуть, що бойкот відбивається зовсім не на статках бізнесменів-регіоналів.

"Опозиція такими закликами (до бойкоту бізнесу – Ред.) позбавляє прибутку не бізнесмена. Вона позбавляє людей заробітної платні, надходжень до бюджету. Це треба бути божевільним, щоб закликати до таких речей", - сказав депутат від Партії регіонів Володимир Олійник в ефірі "5 каналу".

Хто на що готовий

Ще одним суперечливим моментом, який викликає запеклі дискусії навіть між учасниками бойкоту, є можливість впливу на банки через дострокове зняття вкладів чи впливу на власників енергетичних компаній через припинення сплати комунальних платежів.

Те, що у цих галузях неспокійно, непрямо свідчить і рішення Нацбанку, спрямовані на забезпечення ліквідності комерційних банків у кризових ситуаціях, і заяви міністра енергетики Едуард Ставицького про те, що частково проблема заборгованості України за газ пов'язана із заборгованістю західних областей країни, в яких місцеві адміністрації підтримують опозицію.

Участь у подібних діях загрожує наслідками, каже Володимир Дубровський. Адже при достроковому знятті депозиту клієнт банку втрачає відсотки, а не сплачуючи за світло чи опалення можна опинитися і без світла, і без тепла. Але, знову ж таки, каже експерт, якщо такі процеси пожвавляться, то їх неможливо буде відокремити від просто падіння довіри населення до банківської системи на тлі різкої девальвації гривні, а також зневіри у швидкому розв’язанні політичної кризи.

"Не думаю, що люди масово погодилися б не платити за комунальними рахунками від підприємств-монополістів, бо у громадян, на жаль, немає альтернативи, де ще отримати ці послуги", - каже пан Дубровський.

"На різних ринках є різні бар’єри для людей, - каже активіст бойкоту Сергій. – Бойкотувати мобільного оператора важче, ніж відмовитися від покупки кільця ковбаси, бо це потягне за собою певні незручності, такі, як зміна номеру, на який зав’язані всі контакти. Так само зняти депозит і втратити відсотки – це вже інша інвестиція у бойкот, ніж купити одну ковбасу замість іншої. Тобто, участь у бойкоті визначається наявністю конкуренції у тій чи іншій галузі та наявністю додаткових бар’єрів для окремої людини".

Чи не перетворюється у такому разі бойкот у швидше морально-показову, ніж реально-результативну акцію?

"Люди є різні. Як ми кажемо, кожна господарка може стати революціонеркою, - пояснює Серігй. – Крім того, це є реальні репутаційні втрати для власників бізнесу, навіть якщо вони і не відчують якихось фінансових збитків".