Газові потоки: чия труба буде основною для ЄС?

газова труба Копирайт изображения AFP
Image caption Газові труби визначають не тільки напрямок руху газу

Поки ЄС готується зробити перші кроки до створення Енергетичного союзу, а Україна - домовитися про імпорт газу із Європи за реверсом, Росія та Австрія підписують угоду про будівництво "Південного потоку".

24 червня у Відні під час візиту до Австрії російського президента Володимира Путіна було підписано угоду, яка передбачає спільну участь російського "Газпрому" та австрійської OMV у добудові кінцевої ділянки газогону "Південний потік". Добудову здійснюватиме South Stream Austria GmbH, у якій кожна із сторін матиме по 50%.

"Проект "Південний потік" підтримують найбільші енергетичні компанії Європи. Угода з OMV - важливий крок на шляху створення нового транс'європейського газотранспортного маршруту. Вже наступного року "Південний потік" стане додатковою гарантією надійності і гнучкості поставок російського газу на ринки Європи", - заявив керівник "Газпрому" Олексій Міллєр після підписання.

Передбачається, що "Газпром" та OMV разом добудують ділянку газогону, яка йтиме від кордону із Угорщиною до європейського газового хабу у Баумгартені.

"Ця угода зміцнює роль Баумгартена як ключового європейського центру газопостачання", - заявив генеральний директор OMV Герхард Ройс, який підписував угоду із австрійського боку.

Раніше передбачалося, що кінцевим пунктом "Південного потоку" має стати Італія. Проте головний зміст проекту – постачання російського газу до Центральної та Південної Європи в обхід України – залишається незмінною. Газогін пройде від Росії через дно Чорного моря до Болгарії, Сербії, Угорщини та Австрії.

Очікується, що газопровід почне працювати у 2015 році і вийде на повну потужність у 63 млрд кубів газу на рік до 2018 року.

Загроза чи зміцнення безпеки?

Впродовж останнього року ЄС неодноразово виступав із критикою проекту, твердячи, що угоди, укладені "Газпром" із окремим країнами, через якій має пролягти новий газопровід, суперечать вимогам європейського законодавства у галузі енергетики, зокрема, Третьому енергетичному пакету, який забороняє постачальникам енергоносіїв бути одночасно і власниками транспортної інфраструктури.

Після анексії Криму Росією, Брюссель посилив тиск на країни, що беруть участь у проекті, особливо Болгарію та Сербію, де будівництво мало б розпочатися вже у липні, вимагаючи привести контракти із "Газпромом" у відповідність до європейського законодавства.

Президент Росії Володимир Путін, коментуючи підписання угоди у Відні, заявив, що "Південний потік" не спрямований проти інтересів України, через територію якої нині проходить до 40% російського газового експорту до Європи.

Проте у Києві сприймають цей проект саме так. Про це свідчить низка заяв українських урядовців на чолі із прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком, який закликав Брюссель "заблокувати" втілення проекту "Південний потік", який, за словами пана Яценюка, немає нічого спільного із енергетичною безпекою Європи, а лише посилить її залежність від Росії.

Україна також запропонувала ЄС розглянути перенесення "точки доступу" російського газу, призначеного для європейських компаній, із східного на західний кордон України. Крім того, Київ пропонує Європі використовувати українські підземні сховища газу, щоби створити запаси на зиму, а також разом контролювати обсяги транзиту російського газу до Європи.

За збігом обставин, підписання угоди про будівництво кінцевої ділянки "Південного потоку" відбулося у день, коли "Газпром" припинив експорт газу до Європи трубопроводом "Північний потік" через планові ремонтні роботи, і вирішив збільшити постачання газу українським маршрутом у півтора рази. До цього "Газпром" також оголосив, що не використовуватиме українські сховища газу для створення запасів, а натомість використовуватиме потужності європейських.

Зв'язки між потоками

Серед питань, внесених до порядку денного саміту, на який керівники країн ЄС зберуться 26-27 червня, є і енергетична безпека – від заходів, що дозволять уникнути проблем із постачанням газу через припинення російських поставок до України, до програми диверсифікації джерел отримання енергоносіїв.

Екс-прем'єр Чеської Республіки, а нині директор з розвитку бізнесу та міжнародних відносин чеської компанії Nafta a.s., вважає, що між українськими газовими сховищами, європейською енергетичною політикою, "Південним потоком" та черговим газовим конфліктом між Росією та Україною є прямий зв'язок.

Він вважає, що створити газовий хаб на базі українських сховищ, у яких європейські компанії могли б зберігати російський газ чи інший газ, наприклад, отриманий через термінали LNG, можливо лише, якщо Україна збереже за собою головні обсяги транзиту російського газу.

"У разі, як транзиту газу територією України не буде, створювати газовий хаб в Україні – божевілля", - заявив пан Тополанек під час Українського енергетичного форуму, організованого Інститутом Адама Сміта.

А відтак, каже колишній чеський прем’єр, український газовий хаб і "Південний потік" є прямими конкурентами.

Пан Тополанек також нагадав перебіг двох попередніх газових конфліктів між Україною та Росією, особливо останнього, взимку 2009 року.

"Я пам’ятаю, як на початку 2009 року під час головування (Чехії – Ред.) у Європейській Раді, розгорівся українсько-російський газовий конфлікт. Звісно, як і багато чого у цій частині світу, це було елементом геополітичної гри. Але другою причиною цієї кризи було бажання послабити опір балтійських країн та Польщі реалізації "Північного потоку". Після цього конфлікту спротив було подолано, газопровід збудовано, і зараз він вже працює", - вважає пан Тополанек, і додає, що хоч нинішня газова криза є глибшою, її зміст полягає у знайденні додаткових аргументів на користь будівництва "Південного потоку".