Корпорація дитинства: діти, які керують компаніями

Томас Суарез Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Томас Суарез: "Можливо, й варто проводити більше часу на свіжому повітрі, але мені це справді подобається"

Розважливі керівники високотехнологічних компаній зазвичай тримають язик за зубами, поки не будуть повністю готові до запуску продукту. Це називається "працювати у прихованому режимі".

У цьому Томас Суарез не відрізняється від інших. Наразі він працює над новою моделлю 3D-принтера, який, за його словами, працюватиме удесятеро швидше від його нинішнього домашнього принтера MakerBot. Томас уже подав заявку на патент.

Проте в усьому іншому Томас відрізняється, і дуже радикально. У свої 15 років він – досвідчений бізнесмен.

У вільний від уроків час цей підліток бавиться технологіями 3D-друку або пише нові програми для смартфонів чи окулярів Google Glass (поза школою він носить їх постійно).

Він також має власну компанію CarrotCorp, яку утворив в 11 років, коли почав писати свої перші програми.

На сьогодні найпопулярнішим творінням Томаса є "Бастін Джибер" – гра для смартфонів, у якій можна відлупцювати поп-зірку Джастіна Бібера, змушуючи його кричати під пісню з шоу Бенні Хілла.

"Йти до подальших інновацій"

Від Голівуду до Кремнієвої долини - у Каліфорнії завжди цінувалися молодіжна культура та підприємництво. Ці два світи дедалі більше стикаються, коли діти утворюють власні компанії.

Томас також пише огляди продуктів і технологій для кінофестивалю Tribeca і вже користується популярністю як лектор на конференціях з питань технологій. Та чи не занадто тяжка це ноша для підлітка – управляти компанією?

"Щось змушує мене йти далі, до подальших інновацій", – сміючись, відповідає він на питання про те, чи не волів би він краще лазити по деревах чи кататись на велосипеді.

"Мені здається, я ніколи не втрачу інтересу до технологій. Можливо, й варто проводити більше часу на свіжому повітрі, але мені це справді подобається", - додає підліток.

І програмуванню, і бізнесу Томас вчився виключно сам, хоча у ділових питаннях йому допомагають батьки.

Він шкодує, що його школа на Мангеттен-біч та інші державні школи Каліфорнії не пропонують більше предметів, присвячених новітнім технологіям.

"Багато підлітків мого віку хочуть цьому вчитися, але не мають де, бо в школах програмування не викладається", – каже Томас.

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Програма Incubator School вчить учнів середніх класів бути підприємцями

"Взагалі це досить прикро. Мене це засмучувало, та й досі засмучує, що у моїй школі немає уроків програмування чи якихось актуальних технологій. Я переконаний, що такі уроки мають бути", - доводить він.

Щоб заповнити цю прогалину, він з кількома друзями-однодумцями започаткував клуб з програмування мобільних додатків, де вони допомагають одне одному створювати ігри та інші програми.

"Інновації"

Учні бізнес-школи Incubator School, що у Лос-Анджелесі, опановують технології дещо в іншому ключі – вони прагнуть стати мільярдерами.

На уроках вони поєднують жаргон корпоративної культури з мовою відеоігор. Замість "завершення навчання" вони "переходять на наступний рівень". Вони обговорюють стратегії поділу прибутків з шкільного кіоску з продажу лимонаду.

У цій школі дітей не просто заохочують до відкриття свого бізнесу – скоро це ввійде в обов’язкову навчальну програму.

"Це школа підприємництва з акцентом на інновації. Ми хочемо, щоб діти утворювали стартапи – свої невеличкі компанії "з нуля". Власне, наша школа – це також стартап, тож ми постійно вдосконалюємось, експериментуємо, покращуємо наш продукт. А продуктом є освіта, до якої діти справді тягнуться", – пояснює Суджата Бгатт, засновниця і директор школи.

Школа й на вигляд схожа на типовий стартап Кремнієвої долини, з мотиваційними плакатами на стінах та ноутбуками й планшетами на столах. Але тутешнім користувачам і розробникам технологій – лише по 11-13 років.

Якщо спитати учнів цієї школи, ким вони хочуть бути, коли виростуть, майже усі відповідають: директорами власних компаній.

"Взагалі-то ми багато про це думаємо – про те, що робитимемо у майбутньому. Ми чітко сформулювали й записали нашу мету для дорослого життя", – каже 11-річний Егсан Варнес.

"Ми хочемо створити свій бізнес. На початку це може бути щось просте, наприклад, продавати печиво. Але тепер ми знаємо, які питання ставити: що ми будемо робити, як ми це фінансуватимемо?" - пояснює школяр.

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Як каже директор, школа вчить дітей не лише заробляти гроші

Програмі Incubator School лише рік; вона працює у тестовому режимі у об’єднаному шкільному окрузі Лос-Анджелеса.

На питання про те, чи не виховують вони у дітях жадібність і чи не замалі учні для такої кількості "ділової" інформації, пані Бгатт відповідає: головна мета школи – сприяти розвитку підприємницьких здібностей.

"Ми навчаємо різним навичкам, наприклад, командній роботі, співпраці, етиці розподілу прибутків. Соціальне підприємництво не менш важливе, ніж бізнес як заробляння грошей", – додає вона і пояснює.

"Ми хочемо, щоб, дивлячись на світ, діти міркували: "Ось проблеми, які потребують вирішення. Які інструменти є у мене, щоб вирішити ці проблеми і змінити світ на краще?"

Поки інші учні плекають високі мрії, – стати майбутніми Цукербергами чи Спілбергами у світі технологій і розваг, – 11-річна Гайді Мендез вже застосовує надбані навички у реальному світі.

Коли мати Гайді втратила роботу (вона – перукар собак) і вирішила започаткувати власний виїзний салон собачих стрижок, Гайді допомогла їй. Її мати добре вміє працювати з тваринами, але нічогісінько не знала про рекламу в інтернеті та соцмережах.

Гайді почала з розробки логотипа – буква L у назві маминого салону, Lucy’s Mobile Grooming, тепер винахідливо утворюється зображенням ножиць – і навіть зробила мамі вебсайт.

"Спочатку я накидала деякі ідеї вдома на дошці, але я хотіла, щоб це було на вебсайті, – каже вона. – Цьому я навчилася тут у школі".