Обчислити анексію Криму: місія нездійсненна?

"залені чоловічки" Копирайт изображения Getty Images
Image caption Все починалося із появи в Криму "зелених чоловічків" - військових без розпізнавальних знаків

Від появи "зелених чоловічків" в Криму, дозволу використовувати там російське військо, що отримав президент Путін від російського парламенту, і, власне, початку російської анексії Криму, минув рік.

За цей рік у Криму відбувся "референдум" про подальший статус півострова, приєднання його до Росії, виведення українських військ, а згодом і українських державних установ, банків та гривні. Відбулася націоналізація усіх державних та низки приватних підприємств, перехід на рубль та російську систему сплати податків.

Саме анексія Криму і заперечення її законності стала причиною застосування проти Росії перших санкцій з боку низки західних країн – від США та ЄС до Канади, Японії та Австралії. Ці санкції були розширені у грудні минулого року.

Проте оцінити, скільки "коштували" усі ці процеси, та дати узагальнену оцінку того, що відбулося з економікою та бізнесом в Криму після його анексії Росії, надзвичайно важко.

На цьому у своїх коментарях наголошують і державні органи, і окремі компанії, і експерти. Головні причини – нестача інформації та унікальність практично кожного випадку навіть для підприємств, що належать одному власнику.

Ще одним фактором, який ускладнює узагальнення інформації щодо бізнесу в Криму, є закон про створення там вільної економічної зони, що набув чинності наприкінці вересня 2014 року. На цей закон посилаються усі державні відомства, коментуючи питання щодо того, скільки українських підприємств і досі працюють в Криму, а також скільки податків вони сплачують і у чий бюджет.

Що відомо уряду

У Державній фіскальній службі у відповіді на запит ВВС Україна пояснили, що згідно із цим законом "юридичні та фізичні особи, які мають місцезнаходження (місце проживання) на території ВЕЗ "Крим", для оподаткування прирівнюються до нерезидентів", а відтак, вони не звітують про свою діяльність та податки (крім митних платежів).

Втім, у ДФС також нагадують про те, що існує і спеціальний механізм, "який дозволяє перереєструвати свій бізнес юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є АР Крим та м. Севастополь, на територію будь-якої області чи м. Києва і сплачувати податки відповідно до законодавства України".

Таким механізмом, за даними ДФС, на початок лютого 2015 року скористалися 1956 платників податків, з них 829 юридичних осіб та 1127 фізичних осіб – підприємців. І дані щодо сплати податків стосуються саме цієї категорії кримських підприємств та підприємців.

Державна служба статистики України у своїй відповіді на запит ВВС Україна повідомила, що "розробка статистичної інформації щодо зовнішньої торгівлі з вільної економічної зони "Крим" здійснюватиметься, починаючи зі звіту за 2015 рік". Тобто, перші дані про експорт-імпорт товарів з Криму стануть відомі у другій декаді березня.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Було ваше, стало наше - українські державні підприємства були першими, що їх "націоналізував" самопроголошений уряд Криму. На фото - російський прапор на кораблі в порту підприємства "Чорноморнафтогаз" 10 квітня 2014 року

Що ж до українських державних підприємств у Криму, то, як нагадує у відповідь на запит ВВС Україна міністерство юстиції, одразу після того, як 17 березня 2014 року Верховна Рада АР Крим в односторонньому порядку проголосила незалежність Республіки Крим, "державна власність України, що знаходилася на день прийняття зазначеної постанови на території республіки Крим, була оголошена державною власністю Республіки Крим".

У міністерстві також зазначають, що ця інформація була включена до позову, поданому Україною проти Росії до Європейського суду з прав людини. При цьому у секретаріаті Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини "відсутня узагальнена інформація щодо того, що відбувається з державними підприємствами в АР Крим після березня 2014 року".

Разом із тим, Мін'юст із посиланням на дані Державної реєстраційної служби також повідомляє, що між 1 березня 2014 року і 30 січня 2015 року дев’ять державних підприємств "зареєстрували зміну місцезнаходження з АР Крим або м. Севастополь на материкову частину України", а одне державне підприємство припинило свою діяльність.

Націоналізовані, ліквідовані і пристосовані

Доля українських підприємств у Криму впродовж останнього року складалася за трьома головними сценаріями, - розповідає Богдан Яременко, український дипломат, який працював у Британії, США та Туреччині, а нині очолює правління неурядової організації "Майдан закордонних справ", один із напрямків якої є аналіз подій у Криму.

"Перші - націоналізовані, а фактично - вкрадені у власників або в української держави. Друга група – підприємства, що були зареєстровані в Криму і працювали за українським законодавством", - каже експерт. Втім, за словами пана Яременка, таких в Криму вже не залишилося, адже зараз це - неможливо.

"Російська влада примушує не тільки до прийняття російського громадянства, але й до перереєстрації. Бо проводити будь-яку економічну діяльність за українськими законами підприємства не можуть", - пояснює пан Яременко.

Є і третя група – українські підприємства, що зареєстровані на материковій частині України, і намагаються продовжувати діяльність в Криму, додає дипломат.

Копирайт изображения AFP
Image caption В Криму треба мати не тільки російський паспорт, але й російську "прописку" бізнесу

Водночас, за спостереженнями Богдана Яременка, нині з’являється і ще одна група - кримські підприємства, що зареєстровані за російським законодавством, які одночасно шукають можливість зареєструватися за українським законодавством, і стати резидентами двох країн.

Що змогли зробити Ахметов та Фірташ

Важко узагальнити інформацію щодо своїх кримських активів навіть великим приватним власникам.

У відповіді на запит ВВС Україна до СКМ йдеться про те, що "ситуацію з активами групи СКМ, розташованими в Криму, неможливо привести до "загального знаменника" або побачити якусь систему, тому що у різних активах ситуація складається по-різному".

Деякі підприємства групи припинили свою діяльність в Криму (підприємства, що входять до металургійного підрозділу групи Метінвест, а також підприємства фінансового сектора – ПУМБ, банк "Ренессанс Капітал", страхова компанія АСКА).

Інші, за інформацією прес-служби СКМ, зберігають українську юрисдикцію ("Портінвест"). Але наразі вони не працюють і "тримаються виключно на внутрішньому ресурсі". У СКМ кажуть, що така ситуація триватиме, поки не відбудуться зміни – юридичні та економічні, що дозволять їм працювати.

Є і такі підприємства, що були "націоналізовані" (у січні 2015 року - "Крименерго", а у лютому - кримське відділення "Укртелекому").

При цьому щодо націоналізованих підприємств у СКМ повідомляють, що "не бачать підґрунтя для таких кроків", і на даний момент не отримували жодних судових рішень, які б засвідчували якісь порушення, що потягли за собою такі зміни.

"На даний момент ми провадимо всебічну юридичну експертизу ситуації, що склалася, консультуємося зі своїми закордонними адвокатами на предмет захисту своєї власності у європейських судах, і формуємо лінію захисту своїх інтересів як власник компаній, що були "націоналізовані" урядом Криму", - повідомили ВВС Україна у СКМ.

Інший великий приватний власник кримських підприємств – Group DF - також має досить неоднозначну ситуацію зі своїми активами на півострові.

Хоча група має лише два підприємства в Криму – "Кримський титан" та "Кримський содовий завод", обидва були та залишаються бюджетоутворюючими.

У прес-службі Group DF повідомили, що за минулий рік "Кримському титану", попри загальносвітове падіння попиту на головну продукцію підприємства, фактично вдалося не втратити обсяги виробництва.

"В умовах загального глобального спаду хімічної індустрії, завод зберіг обсяги виробництва ключового продукту – діоксиду титану. Незважаючи на виклики, з якими ми зіткнулися минулого року, нам вдалося зберегти завод працездатним, повністю завантажити ключові цехи", - йдеться у повідомленні компанії із посиланням на голову правління підприємства Сергія Косенка.

Щодо питань реєстрації власності, то в інтерв’ю "Українським новинам" від 23 червня 2014 року Борис Краснянський, управляючий директор Group DF, пояснював, що "Кримський титан" зареєстрований в Україні, а от "Кримський содовий завод", за його словами, реєструвати у Києві не стали. "Він залишився, як був", - сказав пан Краснянський.

Загалом, коментуючи останній рік діяльності в Криму, у групі зазначають, що "бізнес не звик говорити про проблеми, і завжди вимушений пристосовується до нових умов ведення бізнесу, щоб вижити, зберегти виробництво та зберегти робочі місця".

Малий та середній бізнес: помирає чи процвітає?

Спроби ВВС Україна поговорити "під запис" із кількома дрібними підприємцями, які досі залишаються в Криму і мають свої кафе, готельчики чи ремонтні фірми, завершилися безрезультатно. Усі підприємці посилаються на реальну загрозу не тільки своєму бізнесу, але й родині, і твердять, що "один рядочок у вашій статті "там" може дорого коштувати "тут".

Те, що такі побоювання мають ґрунт, підтверджують і кримські економісти, що нині живуть "на материку".

"Якщо узагальнено, то бізнес в Криму помирає. У першу чергу той, що забезпечував і головний обсяг робочих місць в Криму, - це малий та середній бізнес", - каже колишній викладач Кримського гуманітарного університету Юрій Смелянський.

Копирайт изображения AFP
Image caption Напередодні нового 2015 року на залізничному вокзалі у Сімферополі порожньо

Економіст також пропонує подивитися хоча б на те, що відбулося за рік із одним з найприродніших для Криму напрямків бізнесу – туристичним.

"Ті турфірми, які були орієнтовані на іноземних туристів, повністю втратили ринок. Ті, хто були орієнтовані на туристів з України, втратили ринок так само. Ті, хто був орієнтований на російського туриста, також постраждали. Так, російський турист залишився. Але він змінився: це є бюджетний турист. Тому туристичний бізнес помирає", - каже пан Смелянський, і додає, що так само помирають і низка великих та середніх підприємств.

"Спочатку це ("націоналізація" - Ред.) виглядало як помста певним бізнес-структурам та особистостям, які не підтримували окупації Криму, а завершилося повним бандитським "бєспрєдєлом" – беремо все, що подобається".

Копирайт изображения AFP
Image caption Якщо купатися, то з прапором

Втім, каже економіст, є і винятки: зазвичай, це підприємства, що належать українським чи російським олігархам. За його інформацією, деякі з них перереєстрували свою кримську власність через новостворені російські філії.

Схожим методом користуються навіть деякі міжнародні компанії, які після анексії Криму перевели свої підприємства чи торговельні мережі із підпорядкування представництвам в Україні у підпорядкування представництвам у Росії, - каже заслужений економіст АР Крим Андрій Клименко.

"Найбільш порядно повів себе "МакДональдз-Україна". При чому із перших днів. – каже пан Клименко. - Вони закрили всі свої ресторани в Криму. І перед цим сказали персоналу: якщо хтось хоче переїхати з Криму, то вони готові їх працевлаштувати".

Анексія анексією, а торгівля - за розкладом

Окремою історією є діяльність українських торговельних мереж у Криму. Практично жодна із них не згорнула свою діяльність, - кажуть кримські економісти Юрій Смелянський та Андрій Клименко.

Image caption Двомовний чек із ялтинського "Фуршету"

Так само від жодної з них ВВС Україна не вдалося отримати коментар. Деякі компанії "не під запис" заявляли, що ситуація настільки складна, що коментувати її "невчасно". Інші навіть на своїх офіційних сайтах містять дані про адреси своїх кримських магазинів.

І без того заплутану ситуацію із кримськими торговельними мережами "обтяжують" ще кілька факторів.

Наприклад, після завершення так званого "перехідного періоду" (31 грудня 2014 року), кримська влада поставила умову, аби 50% асортименту становили російські товари.

"Вирішити проблему цю було досить важко, але вихід знайшли, - каже Юрій Смелянський. - Ті підприємства, які перереєструвалися в Криму як російські, - "Новий свєт", "Массандра", "Інкерман", "Золота балка", - постачають товари до цих магазинів, і це зараховується у квоту російських товарів".

Image caption Двомовний чек із заплутаною "легендою"

Ще заплутаніше все виглядає із "материковою" складовою торгівлі, - каже Андрій Клименко.

"Раніше, до окупації, ми знали, що влітку на півострів у нас заходить 500 фур із харчами. Зараз ми отримуємо інформацію про те, що взимку заходить 600. Ми, як фахівці замислилися: кого вони там годують? 100 тисяч з Донбасу? Їх вже видавили в Росію. Ну, хай нові чиновники із Росії. Хай додатково 20-30-40 тисяч військових", - каже економіст.

На думку пана Клименка, пояснення просте: іде той процес, який почався у перші дні анексії. Він полягає у тому, що за всіма групами товарів ціни на більш якісну українську продукцію є у 1,5-3 рази менше, ніж у Краснодарському краї. "Весь Краснодар їздив до Криму і скуповував все – від горілки і м’яса до цукерок і хліба. Ми вважаємо, що левова частка із цих 600 фур, що йдуть взимку, іде реекспортом на Краснодар", - каже економіст.

"Цікаві" податки

З податками, що платять "українські" компанії в Криму, за словами пана Клименка, все "взагалі дуже цікаво". Особливо, якщо поставити це в контекст західних санкцій, пов'язаних із Кримом, та враховувати український закон про вільну економічну зону в Криму, згідно із яким на території ВЕЗ не справляються загальнодержавні податки і збори.

Розробники закону заявляли, що хочуть забезпечити легальні засади для роботи тих українських підприємств, що залишилися в Криму, або ж для тих українських підприємств, які і досі ведуть бізнес із Кримом. Проте насправді, кажуть кримські економісти, ВЕЗ на території, непідконтрольній Україні, радше створила умови для наповнення кримського та російського бюджетів.

"Якщо вони (підприємства. - Ред.) є резидентами РФ, звісно, вони платять податки окупаційній владі. Частина – у федеральний бюджет країни-агресора, частина – у кримський бюджет коларабоціоністів", - каже Андрій Клименко.

Тим часом, як повідомили ВВС Україна у Державній фіскальній службі, лише від кінця вересня до Криму було завезено товарів на майже півмільярда гривень:

"За період з 27 вересня по 31 грудня 2014 року загальні обсяги переміщення українських товарів з материкової частини до ВЕЗ "Крим" становили 1 147,2 тис. тонн фактурною вартістю 431,6 млн. дол. США, у січні 2015 року - 101,0 тис. тонн фактурною вартістю 37,3 млн. дол. США".

Втрати: трильйон чого?

Відповісти на запитання, скільки втратила Україна від анексії Криму Росією, також дуже важко.

Згідно із оцінкою Міністерства економічного розвитку, "зважаючи на незначні частки даних регіонів (АР Крим та м. Севастополь. – Ред.) в основних загальноукраїнських статистичних показниках, вони (втрати. – Ред.) не є суттєвими".

Але у відомстві також вважають, що "враховуючи зниження промислового потенціалу через втрату природних ресурсів та окремих підприємств у добувній промисловості та хімічному виробництві, негативні наслідки є досить значними та відчуватимуться впродовж тривалого періоду".

Копирайт изображения UNIAN
Image caption На видобуток вуглеводнів на Чорноморському шельфі покладали багато сподівань

У Міністерстві юстиції повідомляють, що станом на червень 2014 року сума збитків, завданих анексією АРК, орієнтовно оцінювалася у 1,08 трлн. грн. У відомстві також кажуть, що інформація щодо втраченого на території Криму майна постійно оновлюється і розширюється, а відтак і сума збитків буде уточнюватися.

Кримські економісти – Андрій Клименко та Юрій Смелянський – вважають, що "може, цифра у трильйон має право на життя, але тільки не у гривнях".

Мільярдні втрати можна нарахувати навіть у рамках одного підприємства. Наприклад, "Чорноморнафтогаз", одне із найбільших кримських підприємств, яке було серед перших, націоналізованих самопроголошеною кримською владою у березні 2014 року.

"Майже мільярд було витрачено на дві "вишки Бойка" (глибоководні бурові установки загальною вартістю у 800 млн дол., придбані Чорноморнафтогазом у 2011 році, коли Юрій Бойко був міністром енергетики України. Тепер він очолює фракцію "опозиційного блоку" у Верховній Раді - Ред.). Плюс було закуплено ще з десяток сучасних шельфових кораблів. А далі – 2 млрд кубів газу, які "Чорноморнафтогаз" видобув у 2014 році. А хто рахував втрати потенційних запасів, по яких були дуже сприятливі оцінки шельфів? А пересувні вишки, крім "вишок Бойка"? А підводні газопроводи? А унікальне підземне сховище газу "Глібовське"?", - перелічує втрати лише по одному кримському активу Андрій Клименко.

Якщо ж говорити загалом, то, як каже Юрій Смелянський, навіть загальні оцінки можуть бути різними, залежно від того, що брати за "базу" підрахунків. Але усі ці підрахунки можна здійснити:

Копирайт изображения AFP
Image caption Лоукостер "Аерофлоту" припинив літати до Криму через західні санкції

"Можна оцінювати прямі втрати активів, втрати прибутків, втрату бюджетних доходів, втрати ринку збуту, транспортної інфраструктури, зниження рівня оборонних можливостей, які також можна вирахувати в економічних показниках".

Економісти вважають, що після того, як наприкінці січня Верховна Рада визнала Росію "країною-агресором", а РНБО ухвалила рішення про "обов'язкове застосування на території України" санкцій, які ЄС, Швейцарія та США запровадили щодо Росії, Київ має переглянути своє ставлення і до того, що відбувається в Криму із українськими компаніями.

Новини на цю ж тему