Біженці у ЄС та Україні: кожному своє

Копирайт изображения EPA
Image caption Прибуття сотен тисяч мігрантів мігрантів у Європі назвали кризою

"Криза з мігрантами", що вимірюється прибуттям сотен тисяч біженців до ЄС, і надалі залишається головною як для європейських політиків, так і для ЗМІ. Водночас події в Україні, де кількість втікачів від війни всередині країни вже рахується семизначними цифрами, привертають дедалі меншу увагу.

14 вересня міністри внутрішніх справ та юстиції країн-членів ЄС були змушені зібратися на термінову зустріч, аби вирішити невідкладні проблеми, пов'язані із прибуттям до Європи рекордної кількості мігрантів.

Результатом зустрічі стала домовленість про розподіл між 28 країнами ЄС лише 40 із 160 тис. біженців.

В ООН вважають, що у найближчі два роки Європу очікує наплив близько 850 тис. мігрантів. Цей процес у Європі вже стали називають кризою.

Деякі країни ЄС, переважно у Центральній та Східній Європі, не в захваті від запропонованого у Брюсселі механізму розподілу квот на мігрантів, і навіть заявляють про готовність запровадити прикордонний контроль.

Ці країни також висловлюють занепокоєння, що приплив великої кількості мігрантів може змінити демографічний, національний та соціально-культурний баланс у тих країнах.

Тим часом президент Єврокомісії Жан Клод Юнкер заявив, що держави ЄС не повинні зважати на країну походження біженців, і повинні приймати людей, які втікають від війни. В цьому контексті голова Єврокомісії згадав і Україну.

"Якщо зараз люди тікають із Сирії та Лівії, то завтра це так само легко може бути Україна", - заявив Жан Клод Юнкер під час своєї щорічної промови у Європарламенті.

"Немає такої стіни, на яку б ви не змогли вилізти, якщо втікаєте від терору", - сказав він.

Про Україну в контексті кризи із мігрантами згадав у своєму виступі в парламенті і президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес.

Він заявив, що ще рік тому одними із головних тем для Європи були анексія Криму, бойові дії на Донбасі та причини катастрофи малазійського "Боїнга" на сході України.

Відтоді ситуація довкола цих проблем мало змінилася, "але більша частина Європи забула про Україну, тому що Європа стоїть віч-на-віч із новою кризою".

Європейська "криза із мігрантами" у цифрах

Від початку цього року до кінця липня заяви про отримання притулку у ЄС подали 438 тис. біженців, тоді як за весь минулий рік таких заяв було 626,715 тис.

Втім, із усіх цих заявників лише 184,665 тис. отримали притулок. Серед них найбільшу кількість біженців - 47,5 тис. - прийняла Німеччина.

За даними УВКБ ООН, Німеччина і надалі залишається найпопулярнішою країною серед шукачів притулку - від початку року до кінця липня заяви про притулок у цій країні подали 188 тис. біженців - на майже 15,5 тис. більше, ніж за весь минулий рік.

Проте якщо порівнювати кількість шукачів притулку із населенням країни, то наперед виходить Швеція, де на кожну тисячу місцевих мешканців подається 8 заяв від біженців. На другому місці - Угорщина, а Німеччина із двома заявами на кожну тисячу громадян - лише на третьому місці.

Водночас поза межами ЄС існують країни, де приплив мігрантів на душу населення є значно більшим, і, як пишуть деякі європейські видання, більше підпадають під визначення "кризи".

Наприклад, у Лівані на 4,5 млн місцевого населення припадає 1,2 млн біженців із Сирії.

"Це означає, що країна, яка у 100 разів менша за ЄС, вже прийняла у 50 разів більше біженців, ніж ЄС лише збирається прихистити у майбутньому",- пише британська Gardian.

Видання також наводить суми соціальної допомоги, яку отримують біженці у деяких країнах ЄС: у двох "найпопулярніших напрямках" - Німеччині та Швеції - мігранти отримують близько 50 євро на тиждень, приблизно стільки ж у Британії, у Франції - аж до 77 євро.

Втім, далеко не всі біженці прагнуть отримати та отримують притулок. Дехто потрапляє до Європи для "возз'єднання з родиною", дехто потрапляє нелегально, дехто шукає легальної чи нелегальної роботи. Відтак, у заявах європейських політиків з'являються й інші цифри. Наприклад, про те, що до кінця цього року Німеччина готується прийняти від 800 тис. до 1 млн мігрантів.

Водночас поки що, за даними європейської агенції з безпеки кордонів Frontex, від початку цього року до кінця серпня до європейських кордонів прибули 500 тис. мігрантів. За весь минулий рік ця цифра становила 280 тис. осіб.

Але якими б не були реальні цифри, 28 країн ЄС, взяті разом, залишаються найбільшою економічною потугою світу. Згідно із даними Світового банку, ВВП Європейського Союзу у 2014 році становив 18,5 трлн дол. при загальному населенні у 508 млн осіб, а щорічний дохід на душу населення – 35 673 тис. дол.

Локомотив європейської економіки і країна, яка, очевидно, прийме найбільшу кількість мігрантів – Німеччина - у 2014 році мала ВВП у 3,85 трлн дол. при населенні у майже 81 млн осіб, і доході на душу населення у 47 640 дол. на рік.

Внутрішньо переміщені особи - внутрішня проблема України?

У той таки час, за даними Світового банку, ВВП України у 2014 році становив 131,8 млрд дол. при населенні у 45,36 млн осіб та доході на душу населення у 3 560 дол. на рік - у 10 разів менше, ніж в середньому по Європі.

Ще рік тому, коли кількість переселенців в Україні становила близько 800 тис. осіб, в УВКБ ООН говорили про наймасштабніше внутрішнє переміщення людей з часів останньої війни на Балканах.

Зараз, за даними УВКБ ООН, в Україні є майже півтора мільйони "внутрішньо переміщених осіб" (ВПО), яких у побуті частіше також називають біженцями, бо вони також втікають від війни.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Українські біженці є "внутрішньо переміщеними особами", вони не перетинають кордонів України, але так само втікають від війни

За даними Державної служби України із надзвичайних ситуацій, станом на кінець липня цього року було переселено та забезпечено тимчасовим житлом 907,557 тис. осіб, зокрема, із Донецької та Луганської областей - 886,831 тис осіб, і з Криму - 20,726 тис. осіб.

Серед переселенців - 155,253 тис. дітей та 440,070 тис. інвалідів та людей похилого віку.

Водночас за даними Міністерства соціальної політики, 1 млн 15 тис. осіб звернулися по переведення їхніх пенсійних справ на нове місце перебування, і 973 тис. осіб включено у відомість із виплати пенсій за тимчасовим місцем перебування.

За будь-якими підрахунками, понад половина внутрішніх біженців в Україні - пенсіонери.

У Донецькій, Харківській та Запорізькій областях пенсіонери становлять близько двох третин, у Луганській області - 75%.

Саме тому українські ЗМІ припускають, що частина пенсіонерів, які реєструються як ВПО, насправді не є переселенцями, і, отримавши пенсію, повертаються назад на окуповані території. З іншого боку, оглядачі також припускають, що частина переселенців-чоловіків не реєструються як ВПО, аби уникнути мобілізації.

Крім того, усі ВПО мають право на отримання грошової допомоги на проживання, що становить 884 грн (близько 40 дол.) для непрацездатних осіб та 442 грн (близько 20 дол.) для працездатних осіб. Допомога одній родині не може перевищувати 2400 грн., і виплачується державою лише впродовж шести місяців.

Самі переселенці називають ці суми мізерними, але офіційні суми прожиткового мінімуму (1330 грн) та мінімальної зарплати (1378 грн) в Україні так само є невеликими.

Загалом у бюджеті на 2015 рік закладено 3,4 млрд грн на виплати переселенцям. Ці виплати, за даними Міністерства фінансів, отримують 800 тис. осіб.

Втім, як кажуть самі переселенці, їм було б важко вижити без допомоги від різних українських волонтерських та доброчинних організацій, а також від міжнародних донорів.

Новини на цю ж тему