Гоголівські герої оживають в Лондоні

Королівському театрі опери та балету
Image caption Гоголівські герої живають в Королівському театрі опери та балету

Коміко-фантастична опера Петра Чайковського за повістю Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом» була вперше виконана у 1887 році, коли оркестром диригував сам композитор.

Проте пізніше, як кажуть британські критики, ця опера була несправедливо призабута. І ось тепер гоголівська різдвяна фантасмагорія вперше приходить до Ковент Гардена.

Очевидно, глядачів надихнула переспектива побачити цю незвичну суміш сільської комедії з казковими фантазіями про те, як коваль Вакула летить до Петербурга на спині чорта, щоб дістати черевички цариці і таким чином добитися руки своєї коханої Оксани…Принаймні квитки були розкуплені задовго до прем'єри.

Ольга Бетко побувала в театрі перед прем’єрою і спілкувалася з постановницею вистави - відомим американським режисером Франческою Замбелло, яка зібрала колекцію театральних нагород з цілого світу.

Image caption Постановниця "Черевичок" Франческа Замбелло каже, що ця опера є дивовижним відкриттям

Український слід в Королівському театрі

…Королівський театр опери та балету розташований в центрі лондонського району Конвент Гарден, який ще називають "театральна земля". Цей театр веде свою балетну та оперну історію ще з 30х років 18-го століття.

Саме тут відбувся перший оперний сезон Ґенделя, а у ближчі до нас часи ця сцена бачила і британську балетну легенду Марґо Фонтейн, і уславлених втікачів з Радянського союзу Рудольфа Нурієва та Наталію Макарову, і французьку етуаль Сільві Гійом… Тут лунали овації на честь Лучано Паваротті і Кірі те Канава, і ось невдовзі знову, вже вкотре, тут співатиме Пласідо Домінго.

Але варто подивитися на афіші, щоб переконатися, що багато що пов»язує цей театр і з Україною.

Тут танцюють провідні солісти Королівського балету киянин Іван Путров, вихованка української хореографічної школи Аліна Кожокару, і той, кого називають однією з найяскравіших молодих зірок цього балету - народжений в Україні Сергій Полунін, який цього року у віці лише 19 років став першим солістом Королівського балету.

Проте у цьому різдвяному сезоні британського глядача очікує зустріч з Україною, якої вони ще не бачили.

Зокрема, на сцені цього театру, чи не впершее в його історії, з’являться справжні козаки – і все тому, що тут оживає гоголівська Диканька з усіма її комічними та фантастичними героями.

Постановник опери Франческа Замбелло каже, що цей гоголівський твір змінює уявлення публіки про Чайковського і є складним для виконання – можливо, тому мало хто береться за постановку:

Ф.Замбелло: Ми сприймаємо Чаковського, як сумного копозитора, такого собі похмурого, депресивного… Але ця опера, хоч і має сумні моменти, все ж таки дуже радісна. У ній багато комічного і фантастичного, багато танцю… Отже, для постановки потрібна по-справжньому висококласна трупа: і співаків, і артистів балету – така, яку має Королівський театр. Крім того, багато інших творів в історії були теж несправедливо забуті. Скажімо, 20 років тому ми майже не слухали Яначека, а тепер Яначек всюди. Навіть «Пікова Дама» Чайковського була тривалий час невідома на Заході , а тепер вона в традиційному репертуарі, як і Онєгін.

Бі-Бі-Сі: Серед творів, поставлених Франческою Замбелло у багатьох провідних театрах світу – в Парижі, на Бродвеї, у Москві і у Венеції – дуже багато казок. Вона ставила, скажімо, Русалочку і Маленького принца. Але чим, на її думку, вирізняється гоголівська казка?

Ф.Замбелло: Гоголь в нашій уяві - такий собі іронічний, сардонічний. Насамперед ми згадуємо його сатиру – Ревізора, Ніс, Шинель …Але що цікаво в цій історії – вона дуже фольклорна, у ній є таке яскраве національне забарвлення. Гадаю дуже цікаво подивитися на Гоголя з цього боку – таке враження, що він роздмухав національні почуття і у Чайковського.

Бі-Бі-Сі: Але про яке саме національне забарвлення йдеться? Зрештою, у повісті Гоголя зійшлися дві культурні традиції. В прес-релізах до цієї постановки написано, що це російська різдвяна казка і що вона живиться російською фольклорною традицією. Отже, я запитала Фраческу Замбелло - чому так? Чи автори вистави вважають, що західній публіці байдуже – російське чи українське, бо, як їм здається, це приблизно те саме?

Ф.Замбелло: Ні, ці традиції абсолютно різні, і ми це чудово усвідомлюємо. Україна – це країна зі своїми самобутніми традиціями. У цій історії цікаво те, що частково вона розвивається в українському селі, а частково – в Санкт- Петербурзі при дворі Катерини Великої. Отже, сільська фольклорна культура зустрічається тут з аристократичною, високолобою традицією, тут змішуються українська і російська культурні течії.

Навіть їжа тут дуже важлива. Персонажі говорять про смачнющі вареники, чудову їжу, яка походить з України. Бачити цю суміш на сцені – надзвичайно захоплююче.

Бі-Бі-Сі: Чи треба було для цієї вистави спеціально досліджувати і українську культуру, з її казками, піснями, танцями, стравами – і також ту саму «високолобу» петербурзьку культуру?

Ф.Замбелло: Я дуже багато знаю про Петербург, бо я поставила там дуже багато опер. І я гарно знаю творчість Пушкіна, скажімо. Я залучила до роботи російських митців з Петербурга, а вони дуже детально досліджували українську культуру. Отже, і костюми, і декорації мають дуже відчутне українське фольклорне забарвлення.

Бі-Бі-Сі: Чи є різниця – ставити ту саму виставу в Лондоні, Нью-Йорку, чи в якійсь іншій столиці світу?

Ф.Замбелло: Я завжди думаю про те місто, в якому я ставлю, про публіку, для якої я це роблю. Лондонська публіка дуже відрізняється від московської чи паризької, і я завжди думаю про людей, яким я свій твір адресую.

Бі-Бі-Сі: Отже, якщо вам треба було б перенести цю виставу до іншої країни – треба було б її змінювати?

Ф.Замбелло: Я би дуже хотіла поставити цю оперу в Києві чи Москві, чи в будь-якому іншому місті України чи Росії…Цікаво, що чимало наших акторів кажуть, що ця вистава принесла їм неймовірно потужне відчуття ностальгії, повернення до коріння…Я вважаю це дуже важливим. Національна спадщина - то дуже потужний мотив в цьому творі, і я це дуже шаную.