Блог професора Пономаріва

Професор Пономарів
Image caption Професор Пономарів

Формули вітання

Є офіційні формули: „доброго ранку!”, „добрий день!”, „добрий вечір!”. Менш офіційні - „добридень!” і „добривечір!”.

Наша мова належить до тих, які у формулах вітання мають слова і ранок, і день, і вечір. Так само у білорусів, чехів, німців, росіян.

В інших мовах у вітаннях обходяться без ранку. Поляки одразу кажуть „добрий день” і „добрий вечір”.Так само і греки.

У відповідь українці кажуть „доброго здоров’я!” або відповідають так само - „доброго ранку!”, „добрий день!”, „добрий вечір!”.

Існує вітання і таке: „слава Ісу!”. Відповідь: „слава на віки Богу!”. Є неформальні вітання „привіт!”, „вітаю!”.

Прощаючись, кажуть „на все добре!”, „ходіть здорові!”, „бувайте здорові!”, „до побачення!”, „хай щастить!”.

Побажання доброго сну, приємного нічного відпочинку висловлюємо в такий спосіб: „добраніч!”, „на добраніч!”

Країни і мешканці

Наші слухачі запитують, як правильно „на Україні” чи „в Україні”? Чому всі країни кажуть „в” – „в Англії”, „в Росії”, але „на Україні”.

Це питання колись дуже добре дослідив видатний український мовознавець і теолог Іван Огієнко. Він простежив у творчості Тараса Шевченка, який у кілька разів більше каже „в Україні”, але в нього є і „на Україні”.

Основна наша формула – „в Україні”. Але оскільки Україна була частиною то Росії, то Польщі, і поляки, і росіяни казали „на Україні”, бо „в Україні” – це в державі, в країні, а „на” – це на якомусь острові чи на якійсь географічній частині цілої країни.

Після здобуття незалежності Україною як офіційна формула утвердилось „в Україні”. Є мови, в яких не розрізняють сполучники „в” і „на”. Тому їм все одно. А „на Україні” залишилося в піснях. Але у більшості наших класиків, у Шевченка і у Володимира Cамійленка „в Україні”.

Деякі українські журналісти часто кажуть замість „Білорусь” „Бєларусь”. Я вважаю, що це неправильно.

Наших північних сусідів ми здавна називаємо білорусами, їхню мову білоруською, їхню країну Білорусь. Вони себе називають по-своєму, а інші країни адаптували цю назву до своєї мови.

Країни, треба називати так, як вони усталилися у вжитку. Адже самоназва і назва іншими народами не завжди збігаються. Вірмени називають свою країну „Гаястан”, а грузини називають Грузію „Сакартвело”.

Ще хотілося б нагадати, що в Данії мешкають не „датчани” й „датчанки”, а „данці” й „данки". І розмовляють вони не „датською” мовою, а „данською”.