Інтернет в Україні як право на інформацію

комп'ютер

За статистичними даними, 40% користувачів Інтернетом в Україні знаходяться в Києві, а 80% - у Києві та трьох найбільших містах і, як кажуть фахівці, далеко не повсюди в Україні люди користуються сучасними технологіями.

Тим часом уряд Фінляндії, яка належить до одних з найбільш інтернетизованих держав світу, вважає, що кожен громадянин має здобути швидкість користування Інтернетом у 100 мегабайтів вже у наступні 5 років.

Про ситуацію з Інтернетом в Україні і про те, чому важлива «інтернетизація» Бі-Бі-Сі розмовляла з членом правління української Інтернет-асоціації Еліною Шнурко-Табаковою.

Е. Шнурко-Табакова: Чому саме це потрібно: тому, що люди повинні мати доступ до інформації як для персонального задоволення, так і для спілкування з державою з питань, які гарячі на даний час, – це телемедицина чи освіта, чи щось інше. І тому в усьому світі за цими параметрами намагаються добути шлях до інтернетизації, до отримання каналів до усіх селищ, домівок, які стоять на значної відстані від міст, де ці питання вже вирішені. В Україні були намагання розробляти якісь програми, але навіть телефонізація селищ не відбулася, як це планувалося за допомогою головного державного оператора «Укртелекому».

І можна сказати, що на сьогодні проблему телефонізації (а вона пов’язана з інтернетизацією) вирішили більш мобільні оператори. Тобто, у багатьох селах вже є доступ до мобільного зв’язку, і вони перескочили через стаціонарний зв’язок чи проведення дротів для отримання Інтернету. Тобто, вони вже мають доступ до мобільного Інтернету, але вони мабуть не завжди знають, що вони його мають і навіщо він їм потрібен.

Бі-Бі-Сі: Цікава сама концепція Фінляндії, що відсутність доступу до Інтернету там вважається навіть порушенням прав людини. Як ви ставитесь до цього підходу?

Е. Шнурко-Табакова: Я вже 10 років намагаюся (де можливо) говорити про те, що цифрова нерівність між містом і селом - дуже важлива для розвитку суспільства. Тобто, право громадянина на доступ до інформації можна вирішити у даний момент лише сучасними технологіями. Інтернет – це спосіб вирішити проблеми доступу до інформації. Можливо, для людей пенсійного віку це вже не так важливо, тому що для них важко і навчитися, і користуватись Інтернетом (хоча я думаю, що це можливо). Але, скажімо, для дівчат та хлопчиків, які пішли у школу і не мають чи підручників, чи вчителя, чи навіть доступу для бібліотеки, яка є у місті, це дуже важливо! І держава, яка дбає про своє майбутнє, повинна перш за все забезпечити доступ до інформації спочатку для школярів, тому ще це дає їм право, наприклад, поступати до вузу. Якщо дитина не може підгодовуватися до здачі екзаменів, то їй буде дуже важко поступати у цей вуз. Звичайно, інтернетизація дуже важлива також і для зрілих громадян, для їхнього спілкування з державою, для отримання відповідей на різні запитання.

Бі-Бі-Сі: Ви дуже гарно пояснили, чому це важливо і чому держава повинна, але що, власне, робиться у цьому напрямку? Ви згадали мобільний Інтернет-зв’язок…

Е. Шнурко-Табакова: Так, він вже є, тому у що багатьох жителів села є мобільні телефони. І це не є вирішенням питання, тому що якщо там є мобільний зв’язок, то це означає, що туди не потрібно прокладати, наприклад, дроти для Інтернету. А чиновники взагалі відстають завдяки своїй теж низькій культури від того, що можуть робити технології. Я б взагалі, якщо була б членом уряду, спочатку повчала чиновників і політиків, що таке сучасні технології та як вони працюють.

Бі-Бі-Сі: А що крім цього?

Е. Шнурко-Табакова: Крім цього, є спроба інтернетизації шкіл, але дуже часто це закінчується тільки встановленням комп’ютерного класу. Адже коли хтось з наших політиків навіть дарує комп’ютерні класи, покупка Інтернету чи просто наявність дроту до того Інтернету не забезпечується. Тобто, ці програми не працюють або працюють дуже частково, і я можу сказати, що така політика, по суті, відсутня.

Бі-Бі-Сі: Я так розумію, що так званий швидкий Інтернет - Бродбенд доступний ще меншій кількості людей, чи не так?

Е. Шнурко-Табакова: Якщо він не пов’язаний з мобільним зв’язком. Але розумієте, це теж питання. Навіть коли є мобільний телефон чи, скажімо, ноутбук, то далеко не всі селяни знають, що є якісь перспективи на вихід у Інтернет (і скоріше вони взагалі не знають, що таке Інтернет). Тобто, ніяких навчальних програм, які б підвищували культуру користування Інтернет-ресурсом, немає, і тому навіть там, де є це спілкування, воно обмежене і не працює. Є така статистика, що 80% користувачів Інтернету знаходяться у Києві та містах-мільйонниках (і, до речі, навіть не в усіх містах-мільйонниках, а тільки у трьох). А 40% користувачів взагалі знаходиться у Києві. Як бачите, далеко не в усіх містах країни (вже не кажучи про села) люди користуються сучасними технологіями.