Останнє поновлення: П'ятниця, 22 жовтень, 2010 p., 17:10 GMT 20:10 за Києвом

Валерій Бобрович. "Щоденник сотника Устима"

Валерій Бобрович. Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима. Київ, видавництво Зелений Пес, 2010 рік. 224 стор.

Книжкова премія Української служби Бі-Бі-Сі "Книга року Бі-Бі-Сі" представляє кожну з 32 книжок Довгого списку (претендентів на звання Книги року): обкладинка, перша сторінка тексту, фото автора та короткий відгук одного чи кількох експертів.

Клацнути Тут - сторінка Книги року Бі-Бі-Сі 2010.

Валерій Бобрович - курінний УНСО. За інформацією видавництва, він воював добровольцем на боці грузинської армії у 1993, 1997, 2000 роках. Книга є згадками про збройні конфлікти на Кавказі, в яких брав участь автор та його друзі.

Експерт Бі-Бі-Сі, професор Києво-Могилянської Академії Віра Агеєва представляє книгу Валерія Бобровича "Щоденник сотника Устима. Як козаки Кавказ воювали".

Перша сторінка

Перша сторінка книги Валерія Бобровича "Як козаки Кавказ воювали".

Збільшити зображення

"Жанровий підзаголовок “біографія” означає цього разу, що перед нами документальна мемуарна література, спогади учасника “грузинсько-російської війни” початку дев'яностих, сотника УНА-УНСО.

Власне, оцінювати такі тексти треба за іншими критеріями, аніж художню прозу, адже тут читача цікавить насамперед достовірність розказаних історій. Автор дає уривки з історичних документів, баагто цікавих фотографій.

Якраз непридуманість, автентичність оповіді найбільше й приваблює.

Це сторінка нашої недавньої історії, про яку мало, на жаль, знаємо. А забуті уроки історії завжди спричинюють згодом тяжкі особисті й національні травми".

Автор Валерій Бобрович.

Автор Валерій Бобрович.

Адміністратор премії Книга року Бі-Бі-Сі Світлана Пиркало - про книгу Валерія Бобровича.

"Одразу скажу, що автор та його друзі - не ті люди, яких інтелігентна родина хотіла б бачити в числі кавалерів своїх доньок. І розповіді "сотника Устима" (більшість героїв виступає під псевдо) - про війну в горах, про військові хитрощі і дурощі, про те, що називається "справжньою чоловічою дружбою", яка чомусь виникає переважно навколо парамілітарних пригод та спільного розпиття алкоголю.

Про українську літературу іноді кажуть - і з цим важко сперечатися, - що письменники погано знають життя і тому його незугарно описують. Ця книжка спростовує це твердження. Автор явно добре знає, про що пише, - хоча складається враження, що дечого він усе-таки не хоче розповідати.

Ідеологічне підґрунтя війни промальоване схематично - чому територіальна цілісність Грузії важливіша для УНСО за незалежність Абхазії, окрім того, що великий грузинський народ - брат великого українського народу, а Абхазію підтримує Росія? Чи цього досить?

Але цю книгу треба читати не як ідеологічний твір, бо тоді до неї дуже багато запитань, а як жваві, суперечливі, часом відверто націоналістичні (м'яко кажучи) оповіді й роздуми людини, яка бачила в житті трохи більше, ніж бібліотеку. Мова твору жвава, хоч і з русизмами (при тому, що автор до всього російського ставиться без особливого захоплення), але жива і справжня. Національні стереотипи Бобрович змальовує без особливих реверансів на політкоректність.

Але коли читаєш цю книгу, розумієш, наскільки мало подібної літератури в Україні - при тому, що мемуари та спогади є одним із найбільш поширених та прибуткових жанрів у літературі, скажімо, англомовній.

Тепер я точно знаю, що коли по тобі стріляють у нічному гірському лісі, то втікати - це найгірша ідея, бо поламаєш ноги. А лимонку не варто брати в літак".

Корисні посилання в інтернеті

Найбільш популярні новини

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS