Останнє поновлення: Вівторок, 9 листопад, 2010 p., 18:36 GMT 20:36 за Києвом

У.Косменко про Еву Гату: темрява була тут не завжди

Рецензія на книгу Еви Гати "Три чесноти, або казка про оріхалк". - Львів, 2010 рік, видавництво "БаК".

Українська служба Бі-Бі-Сі проводить конкурс читацьких рецензій у рамках премії "Книга року Бі-Бі-Сі 2010". Клацнути Правила участі - тут.

Клацнути Сторінка Премії "Книга року Бі-Бі-Сі 2010 - тут!

Недавно серед новинок в книгарнях з’явилось нове ім’я – Ева Гата. Це псевдонім авторки, яка раніше ніколи не займалась літературою, і раптом… сама вона розповідає, що несподівано в її голові почали виникати цілі кавалки тексту, які просто треба було записати…

Цей процес – процес творіння – дотепер є загадкою, на яку властиво жоден автор не може відповісти – що відбувається з людиною, як в її уяві утворюються якісь образи…

Перша сторінка

Перша сторінка

Збільшити зображення

За короткий час Ева Гата просто "вибухнула" зсередини і за пару років написала 5 творів, а зараз у праці ще два. Я прочитала усі – і з нетерпінням чекаю на наступні. Адже книги Еви Гати незвичайні. Як і "Три чесноти або казка про оріхалк".

У всіх книгах є кілька пластів, які пов’язані з багатьма рівнями нашого життя – реального, матеріального життя і духовного, поза реальністю, про яке багато з нас просто не мають часу за щоденною суєтою думати, відчувати, проникати. Така "поліпластовість", поліфонічність книг авторки є дуже цікава. І тому її книги будуть знаходити читачів дуже різних – і для кожен знайде щось, написане тільки для нього, як це є наприклад з "Чарівною флейтою" Моцарта - адже там є рівень казки, яку залюбки буде дивитись кожен, від найменшої дитини , є пласт філософських, релігійних питань – адже в опері через казкові персонажі зашифровані масонські символи та знання.

Така багатоплановість властива і для творів Еви Гати. Адже в її книгах можна знайти все - і психологічні портрети сучасників з їх проблемами побутовими та особистими. І тему стосунків батьків і дітей. І суспільні проблеми – адже очевидно, що "Край", в якім відбуваються події, – це наша теперішня Україна. Країна, яка є у темряві, але десь в глибині душі кожен знає, що ця темрява була тут не завжди, і був час, коли тут сяяло сонце і люди були щасливі.

Є й про кохання, самотність, страждання, радість зустрічі, щастя єдності душ.

У "реальнім" пласті головні герої – це люди звичайні, навіть, обділені долею: інвалід Давид, який змушений жебракувати, щоб якось вижити – і сирота Пистина, бібліотекар (що по рівню заробітку десь на тому ж рівні). Живуть вони в країні, яка занурилась у темряву – країні, в якій панують зло, і керівний клан міцно тримає владу в руках, зануривши людей у темряву, змушуючи їх не піднімати голову догори, а просто працювати на "панівних".

Життя їх безпросвітне, і кожен навіть не пробує його змінити, навіть не замислюється над цим…

Та виявляється що не все так просто, як виглядає. У героїв є внутрішнє життя, яке наповнюється новим змістом, коли їм вдається зустрітись і покохати один одного.

Для тих, хто цікавиться символами, книга розкриває ще інші рівні, адже символіки, за якою приховуються думки у книгах Еви Гати, багато.

Тема любові, єдності двох половинок, що знайшлися, символічно передана через єдність чарівного медальйону, який волею долі опиняється розділеним в руках наших героїв. І з’єднавши їх, вони раптом починають бачити світ новими очима. Те, що було приховане темрявою, раптом освітлюється їх коханням, дає силу проникнути у такі сфери, в які кожному зокрема ніколи б не вдалось потрапити.

Другий пласт книги – це чарівна країна Трисон – країна трьох сонць – Віри, Надії та Любові. Ця прадавня країна була справжнім раєм, в якому люди жили у злагоді, любові, рівності, у світлі цих трьох сонць. Утопія? – можливо. А може, й справді така країна існувала? Адже її створення реальне, якщо усі побачать світло і разом її почнуть будувати. І наші герої з допомогою чарівного медальйона , який є талісманом, проникають в цю країну, яка існує й зараз – просто треба її відшукати, і у кожного до неї своя дорога.

Чому мені подобаються книги Еви Гати? Бо вона змушує нас озирнутися довкола, а також зануритися у свій внутрішній світ і знайти там ці три сонця. Її книги дають віру в себе. Надію на те, що кожен сам може покращити життя – своє і інших – треба тільки постійно пам’ятати про три сонця і любити – життя, людей, кожний день. І коли бачиш це світло , воно розсіює темний туман довколишнього світу і дає можливість побачити багато – і в реальнім, і в тім, позареальнім житті.

Для тих, хто цікавиться символами, книга розкриває ще інші рівні, адже символіки, за якою приховуються думки у книгах Еви Гати, багато. "Казка про оріхалк" пов’язана з рунічним письмом, в якім кожна буква - це символ, за яким ховається дуже багато значень.

Символічними є імена головних героїв – Давид (біблійний цар, який є символом молодості, інтелекту й відваги, що перемагає), Пистина ( "віра" з грецької), її прабабуся Агапія ("любов") та інші. Кожен герой існує в книзі у двох вимірах – реальному, повсякденному житті та прихованому, куди проникають, побачивши світло. Їхня трансформація символічна, адже усі ми можемо трансформуватись так само, якщо захочемо заглянути в глибину своєї душі, знайти там світло і відповіді на довічні питання: для чого ми живемо на цім світі? як зробити своє життя щасливим? – і на багато інших.

Автор Ева Гата

Автор Ева Гата

Книга не дає прямої відповіді , але, а це набагато важливіше, змушує нас самих ці питання ставити і самим задумуватись, проникати у ті пласти-світи, які є довкола нас і раптом виринають з темряви…

Дуже легко читаються книги Еви Гати. Вона не перейняла, на щастя, "постмодерної стилістики", переповненої горою термінів з філософії, психології і т.ін., що властиве для багатьох творів сучасної літератури. Її книги написані дуже гарною мовою – не вигадано-змушено-літературною, а живою, якою ми розмовляємо у повсякденнім житті. І це свідчить, що вона просто любить своїх читачів, відкрита для них, і що книги її народжуються дійсно від серця, а не як інтелектуальні муки.

Кожен твір – це є своєрідний відбиток самого автора, його "внутрішній" портрет. І тому від внутрішнього "Я" автора залежить дуже багато. В житті Ева Гата є дуже світла, сонячна, приязна, товариська – і дуже весела. Тому й книги її, як відбиток душі, є дуже світлі – і я раджу їх читати передусім тим, хто погруз у проблемах, чи депресії - вони просто стають в такі хвилини життя як душевні ліки і кажуть: Гей, вставай, подивись довкола – ти все можеш, адже ти маєш у своїй душі промінь світла, сонця – знайди його в собі і живи щасливо – адже це тільки в твоїх руках.

Серед української сучасної літератури не так багато книг, після прочитання яких хочеться випростати плечі, підвести голову – і усміхнутись назустріч новому дню.

Корисні посилання в інтернеті

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS