Останнє поновлення: Четвер, 18 листопад, 2010 p., 19:05 GMT 21:05 за Києвом

М.Зарічний про Еву Гату: вісь знань і досвіду

Ева Гата 3D: рецензія на книгу Еви Гати "Три чесноти, або Казка про оріхалк".

Українська служба Бі-Бі-Сі проводить конкурс читацьких рецензій у рамках премії "Книга року Бі-Бі-Сі 2010".

Клацнути Сторінка Премії "Книга року Бі-Бі-Сі 2010 - тут!

Клацнути Сторінка книги Еви Гати на Бі-Бі-Сі - тут.

Якби справді література балансувала між одкровенням та fiction, то це прирекло би її на неминучу одновимірність. Численні приклади показують, що так погано все ж не є. Перше, що тут мені приходить в голову, це - "Людина з'являється в епоху голоцену" Макса Фріша: рефлексії головного героя у цій повісті щедро пересипані цитатами з енциклопедії - останнє ніяк не віднести до fiction.

Перша сторінка

Перша сторінка

Збільшити зображення

Поставимо одкровення (О) в центр антропоцентричної системи координат; додати літературному світові об'ємності допомагають інші координатні осі, крім тієї, що веде з О до вже згаданої fiction. Вибір осей може змінюватися, та я би передусім вирізнив, хоча б для того, щоби не пропадав наведений вище приклад, вісь знань/досвіду. Сучасний прагматичний читач хоче, крім усього іншого, при читанні також ще чогось навчитися, тому не дивно, що в художніх творах часто можна зустріти детальні кулінарні рецепти, інструкції з виготовлення вибухівки у домашніх умовах, мапи, слова з різних мов з перекладами ітп. Один з моїх знайомих письменників казав щось приблизно таке: якби розвідники на дозвіллі чи на пенсії писали романи, то їх би читали не стільки за художні якості, скільки за прагнення знайти там інформацію про специфіку шпигунської професії та/або явки, паролі чи клички агентів...

Ще трохи терпіння. На нашу думку, заслуговує на увагу також і третя координатна вісь - вона веде від одкровення до випадкового у творі.

Алеаторична техніка, правда, більше використовується композиторами, та, гадаю, ніхто з літераторів не стане заперечувати, що на остаточний результат їх діяльності впливали лише детерміновані наміри автора.
Раптова зміна погоди чи політичної ситуації, програш (виграш, нічия) улюбленої футбольної команди, а також збігле молоко вранці - все, що не може бути передбачене, - неминуче відбивається на калейдоскопі думок у нашій голові, а потім і на тім, що потім з'являється на папері.

Роман Еви Гати "Три чесноти, або Казка про оріхалк" не зразу знаходить місце у сформованій вище системі координат. Це п'ятий твір письменниці, про яку зараз говорять не лише далекі від літератури університетські викладачі (власне, з цього славного племені і походить авторка), а навіть і літературні метреси Тетяна Трохименко та Світлана Пиркало. Якби все у романі зводилося до авторського "Я", то ми з легкістю позиціонували би твір десь біля початку координат О (який збіг! - "неважко здогадатися, що "О" є першою буквою слова Оріхалк" - стор.213).

Та у романі є також чимало фантазії (світ Трисон - тут "сон" не від власне "сон", а від слова "сонце"), конкретних знань (скажімо, переклади деяких українських слів грецькою мовою і тлумачення деяких слів іншомовного походження: "- Що таке архетипи?... - Це такі сили, які є довкола нас." - стор. 139-140), а також випадкового, втіленого у романі, зокрема, у ворожінні на картах...

Сподіваюся, що навіть цих аргументів досить, щоби переконати читача у неодновимірності, непласкості, а отже об'ємності світу сучасної літератури, репрезентованого тут для нас новим романом Еви Гати.

Корисні посилання в інтернеті

Найбільш популярні новини

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS