Останнє поновлення: Вівторок, 7 грудень, 2010 p., 21:37 GMT 23:37 за Києвом

А.Судин про Еву Гату: тисяча й одна дорога

Тисяча і одна дорога до світла… Рецензія на книгу Еви Гати "Три чесноти, або Казка про оріхалк".

Українська служба Бі-Бі-Сі проводить конкурс читацьких рецензій у рамках премії "Книга року Бі-Бі-Сі 2010".

Клацнути Сторінка Премії "Книга року Бі-Бі-Сі 2010 - тут!

Клацнути Сторінка книги Еви Гати на Бі-Бі-Сі - тут

Коли починав читати “Три чесноти...” Еви Гати, презентовану не так давно на Львівському форумі видавців, майже одразу спала думка про чергову антиутопію. Інша думка про таку вже звичну і звичайну, навіть мистецько пахнучу для сучасної нашої літератури чорнуху не приходить, бо ж у заголовку є продовження “... або казка про оріхалк” (цікаво, що воно за штука така “оріхалк”?)

Перша сторінка книги

Перша сторінка книги

Збільшити зображення

Тобто одразу розумієш: якщо казка мало не завжди починається з антиутопії, то далі буде легше. Тому від початку читати легко, незважаючи на те, що: темна країна, важке, знайоме багатьом від дитинства чуже чи своє безпросвітне життя, сповнене бідності, нещасть, обману, корупції і влади грошей. У тому числі спокійно сприймаєш прозорі натяки на Україну, хоча слово Край (назва країни у якій мешкають персонажі роману) можна читати й інакше. Наприклад, як “рай”, нехай і втрачений, адже ж про це теж говориться. Колись перебував у центрі світу, а тепер – на краю...

Між іншим, якщо подумати так, то тоді вже можна припустити, що в основі оповіді і всього, що діється, хоча і є натяк на нас, мешканців України, на її історичні чесноти, але можна і обов’язково треба думати ширше, не обмежуючись цінностями тільки національними.

Що ще єднає книжку з антиутопією і одночасно приєднує до казки, – те, що одразу від перших сторінок стає ясним: доля цілої країни (Краю), а може і планети ‑ в руках кількох людей. Причому взятих з маргінесів суспільства того самого маргінального краю: самотніх, хворих, калічних, обділених. Щоправда, не варт шукати аналогій із, наприклад, Воннегутом, чи з кимось із інших недавніх антиутопістів. Персонажі тут цілком інші, оскільки в кожному закладено в майбутньому навіть не психологічна зміна чи зростання, а справжнісіньке майже казкове перевтілення, чудесне перетворення завдяки здійсненню мрії.

Є тут і свого роду баба Яга, є чудовиська – міфічні і реальні, є свій богатир, якщо про це можна так сказати, і своя принцеса, і, звичайно ж, боротьба між силами добра і зла, світла і темряви.

І разом з тим ідеться зовсім не про казкове і абсолютно не про дитяче. Що і змушує говорити про досить легко і прозоро скроєний сюжет таким наче сухим тоном критика. Ідеться (якщо таки говорити про тему роману) про вартості зовсім іншого плану: особисте ставлення до життя, чи то пак до власної позиції в житті, до його цінностей, до смерті і її значення, зрештою, ідеться про цілеспрямоване, майже не приховане звернення автора до душі і мислення читача задля наперед заданої мети – можливого зцілення, чи бодай лікування. І розповідь ведеться так, що поволі із виходом до кульмінації текст сповнюється сентенцій, мудростей, притч і повчань, почерпнутих і з національної, і світової культури, і езотеричних знань.

До речі, і з Коельо теж не варто порівнювати, хоча часами може напрошуватися аналогія. Прошелестів Коельо сторінками по наших землях і відлетів, залишивши щось у думках на згадку кожному із читачів (можливо, і самій Еві Гаті), а тут – дещо інше, збудоване на переосмисленні не тільки особистого, але і об’єднаного поняттям “народ”, із його і легендами, і реальними історичними пов’язаностями. Власне, можливо, на певному генетично заданому знанні.

Не можна оминути і ще одного окреслення, яке здатне викликати чергове порівняння із не так давно читаним, наприклад, із Деном Брауном. Бо в тілі казки багато пізнавального для читача, чимало невеличких ребусів і загадок із символами і їх розгадуванням, кожне із яких є ніби підказкою до наступного кроку персонажів на тлі таємничості і несподіваності розвитку подій. А разом із тим це теж зовсім інше, це шлях, яким автор намагається вести читача, і це суттєва відмінність – ведення до світла, а не хибних знань, здатних викликати сум’яття і непевність у собі.

Звичайно, таки в усьому відчувається казка. Повчальна авторська казка, в якій Ева Гата, здається, сама в процесі писання, шукає правильного шляху до нашого з вами світла і намагається вказати його. Своїм способом, своїм баченням, своїми досить простими, легко прочитуваними, але і достатньо об’ємними образами. І оскільки переконана, що сама віднайшла той шлях, то і рада ним поділитися. Аби читач теж міг легше відшукати свої відповіді, як це зробила вона. Не багато не мало, одне із питань – як віднайти щастя і рівновагу зі світом.

Можна тут зупинитися і спробувати відновити суперечку, яку давно викликав і викликає скептицизм “елітних творців” щодо свободи творчості і ненав’язаності самому процесу творчості якихось завдань, що стоять перед письменником. Мовляв, пишу, бо пишу. Не для читача, не для світу, ні для чого, а “бо хочеться сказати”. І, мовляв, не варто нав’язувати читачеві своїх думок і шукати в писанні пророцтва.

Але...

Якщо б я спробував таки сперечатися з цього боку про романи такого ось типу (та й не тільки такого), то без сумніву згадав би одну сентенцію із колись культового, а тепер досить забутого фільму. Там стара жінка питалася іншу: “А чи ця дорога веде до храму?” І коли їй відповідали, що ні, не веде, то вона знову задавала питання, яке у фільмі лишалося без відповіді: “А навіщо дорога, якщо вона не веде до храму?”

Можна сказати ширше – “до світла”...

І ось такі романи своїми пошуками, чи легким підштовхуванням до пошуків, як на мене, спонукають до дороги світла. Зрештою, у самому романі вказано не один такий шлях.

Звичайно, є тисячі людей, які можуть почуватися мудрішими і світлішими, ніж, наприклад, Коельо, чи Ева Гата. Але є сотні тисяч, яким важливо і цікаво віднайти свій шлях. І якщо такі твори цьому допомагають, то вони мають не тільки право на існування, але і на їх пропаганду. Якими б не здавалися вони комусь “не такими”. Бо у них закладена одна із тисячі доріг.

Корисні посилання в інтернеті

Найбільш популярні новини

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS