"Аліса в країні чудес" насправді про наркотики?

Останнє поновлення: Середа, 22 серпня, 2012 p., 13:07 GMT 16:07 за Києвом

Поціновувачі "Аліси в Країні Чудес" відзначили 150-ту річницю відомої подорожі човном Темзою, з якою пов’язують народження цієї казки для дітей. Але чому багато хто бачить в казці і чимало сцен для дорослих, запитує Софі Робегмед.

"Аліса в Країні Чудес" – принаймні на одному рівні – є розповіддю про дівчинку, яка падає в кролячу нору і потрапляє у фантастичний світ дивних пригод.

Чарлз Доджсон, математик в оксфордському коледжі Крайст-Черч, вперше розповів цю сюрреалістичну історію донькам декана коледжу Генрі Лідделла під час прогулянки човном по річці.

Після тієї подорожі десятирічна Аліса Лідделл вмовила Доджсона записати цю історію, і так з’явилася книжка "Аліса в Країні Чудес", створена під псевдонімом Льюїс Керрол. Героїня казки заприятелювала з Кроликом, який вміє розмовляти, зустрічається з Королевою Сердець і грає в крокет, використовуючи довгоногих фламінго як ключок-молотків.

З 1960-х років з боку деяких читачів виникла тенденція вбачати в книжці приховану наркотичну тему.

Чеширський кіт зникає, залишаючи по собі лише загадкову посмішку. Аліса п’є дивні напої та їсть гриби, які змінюють її фізичний стан. Гусінь курить кальян. І взагалі ціла атмосфера книжки доволі відсторонена від дійсності – напевно, наркотики мали якийсь прихований вплив? Зрештою, твір був написаний в часи, коли вживання опіуму ще було легальним.

В 1967-му році гурт Jefferson Airplane випустив психоделічну композицію, яка в певних колах стала таким собі наркогімном, під назвою "Білий Кролик":

Аліса в популярній культурі

  • Режисер Тім Бертон зняв у 2010 році фільм "Аліса в Країні Чудес" з Геленою Бонем-Картер в ролі Червоної Королеви (змальована на сумочці, див.фото)
  • В телесеріалі Метта Ґронінґа "Футурама" фігурує один з персонажів другого плану, який часто з’являєтья з чайним сервізом – як в Алісі
  • Персонажеві Нео в фільмі "Матриця" кажуть "йти за білим кроликом" – як у казці Керрола
  • Альбом групи Jefferson Airplane 1967 року "Surrealistic Pillow" містить пісню про Білого Кролика – в цій композиції йдеться про Блакитну гусінь, людські фігурки на шахівниці та гриби
  • Книга про Алісу надихнула американського художника Джона Веслі на картини "Аліса, яка падає" та "Шалам-Балам", намальовані у 1963-му році

"Коли фігурки на шахівниці постануть / І скажуть Вам як ходити / А Ви щойно з’їли якогось гриба і Ваш розум "присідає" / Підіть і запитайте Алісу – думаю, вона знає, про що йдеться".

У фільмі "Матриця" є також посилання на наркотичну тему казки: "Приймаєш синю пігулку, історія на цьому завершується: прокидаєшся в своєму ліжку і віриш у все, в що хочеш повірити. Приймаєш червону пігулку - залишаєшся в Країні Чудес, і я покажу тобі, як далеко може завести кроляча нора".

Спроби поєднати сюжет новели з темою наркотиків виникла в масовій свідомості, а не в середовищі літературознавців. Цій темі присвячені також багато інтернет-форумів.

Фахівці зазвичай налаштовані скептично. Керролл не вживав опіуму чи LSD, якого тоді ще не було. А ці посилання на наркотичну тему, можливо, більше говорять про людей, які це роблять, аніж про самого автора.

"Думка про те, що певні сюрреалістичні мотиви тексту є наслідком наркотичних галюцинацій, походить від культури 60-х, 70-х та 80-х років, коли LSD був легкодоступним, та й навіть зараз, коли є медичні наркотичні засоби", – каже Гезер Ворзінгтон, яка викладає дитячу літературу в Університеті Кардифа.

"Це така собі тенденція, яка продовжує вражати через те, що текст казки є незвичним, новаторським і його нелегко зрозуміти – відтак увага привертається до автора, що, в свою чергу, ніби дає легку відповідь і водночас захоплює", - каже вона.

Гриби є "чарівними" лише в контексті казки.

Тінню в свідомості багатьох читачів казки залишається питання сексуальної орієнтації автора. Керролл був успішним фотографом, а багато його знімків, які збереглися, зображають дітей – часто напіводягнених, а то й зовсім голих.

В очах багатьох сучасних людей чоловік, який постійно приятелював з дівчатками, викликає підозри.

Сюрреалістичні сцени з твору потрапили в популярну культуру

"Приватне життя Льюїса Керрола інтригує дорослих читачів його книжки, бо "Аліса в Країні Чудес" є дитячим текстом, але згадка про те, що автор фотографував – нехай і безневинно – молодих дівчаток в роздягненому вигляді для нашого сучасного ока є чимось неприйнятним", – каже Ворзінгтон.

"Той факт, що книжка про Алісу ґрунтується на дитині, яку Керрол знав, теж додає якийсь інтерес чи підозру – дивлячись з якого боку на це подивитись", - додає вона.

Але Керрол жив у час, коли побутувало поняття дитячої невинності, впливаючи на те, як діти зображались в дитячій літературі XIX століття.

Зацікавлення Керрола невинністю, на думку деяких експертів, пояснює його потяг до дівчаток, який не має нічого спільного із сексуальністю.

Дженні Вулф, авторка книжки "Загадка Льюїса Керрола" погоджується з цією теорією.

"Дівчатка були для нього неупередженою, вдячною і статево несвідомою аудиторією, і він відкрився їм. Вони його любили, а йому було з ними легко і приємно", - каже вона.

"І хоча жінки йому подобались, однією з вимог до роботи Керролла була безшлюбність, целібат [ця умова поширювалась на деяких викладачів Оксфорда], і він вірив, що секс суперечив Божій волі щодо нього", - додає дослідниця.

Є багато фахівців, яким важче пояснити інтереси і захоплення Керрола, і зрозуміло, що знання тих чи інших фактів впливатиме на те, як сприймається текст "Аліси в Країні Чудес".

Погляньте на коментарі в різних реферетах про книжку - і побачите цілий набір тем: дорослішання, самотність, труднощі підліткового періоду чи навіть небезпеки авторитарного правосуддя у вигляді Королеви Сердець.

Але пам’ятайте також про те, як виникла ідея "Аліси" – це була байка, вигадана, щоб розважити дівча під час веслування Темзою, - то чи не занадто багато вкладають наші сучасники в прочитання тексту?

В одному з недавніх чисел журналу Prospect професор класичної літератури Річард Дженкінс з Оксфордського університету назвав книжку "ймовірно, найбільш розрахованою суто для дітей, яка коли-небуть була написана" і додав, що єдина мета твору - "принести задоволення".

Аліса Лідделл позує в ролі "юної жебрачки" на фото Льюїса Керрола

Ще однією темою, яку прив’язують до книги, є ідея пошуку свого "Я". Керрол жив в умовах багатьох обмежень, перебував у пошуку своєї ідентичності, і ця тема проходить через книжку, оскільки Аліса, потрапивши в Країну Чудес, постійно наголошує на невизначеності власної ідентичності.

"Можливо, тому його книга говорить про "моральність" смішними поняттями, – вказує Вулф. - І дія книги розгортається або під землею, або у світі, що протилежний нашому".

Ми не зможемо достеменно дізнатися про наміри Керрола або його задуми, крім того, що можемо прочитати в його заворожливій книзі.

Ентоні Бравн ілюстрував видання "Аліси в Країні Чудес" 1988 року, і він вважає, що Керрол, можливо, навіть не здогадувався про певні моменти, які хтось може виносити з його тексту.

"Люди інтерпретують книжки у такий самий логічний спосіб, як і сни. Вони хочуть, аби книжки мали якесь значення. Але "Алісу в Країні Чудес" не можна читати як твір з логічним наповненням. Там може бути якись прихований зміст, враховуючи те, що Керролл був математиком – але то ще питання, чи Керролл розумів це свідомо чи підсвідомо", - каже ілюстратор.

Зрештою, можливо, краще і не знати повного задуму автора, коли читаєш книжку.

"Певною мірою, це не має значення, – каже Бравн. - Не думаю, що Керрол писав Алісу для подальшого тлумачення. Він писав її з розважальною метою".

Більше на цю тему

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS